Рішення № 6773481, 12.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.09 р.                     Справа № 26/74пн                               

за позовом: Заступника прокурора м. Києва

в інтересах держави в особі: Міністерства вугільної промисловості України м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Астон-Груп” м. Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння” м. Донецьк

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” м. Донецьк.

Про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь

Представники:

Від прокурора: не з’явився.

Від позивача: Годз О. П., на підставі довіреності № 265/01/01-04 від 23.03.2009 р.

Від відповідача: Іванченко Ю.І. на підставі довіреності від 19.05.2009 р.

Від третьої особи-1: Годз О.П., на підставі довіреності від 14.01.2009 р.

Від третьої особи-2: Мікушев М.В. на підставі довіреності від 20.02.2009 р.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України м. Київ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астон-Груп” м. Донецьк (далі-відповідач) про витребування вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м. в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 ідеальної частки та розташоване за адресою м. Донецьк, вул. Октябрська, буд. 82-А з володіння відповідача на користь держави в особі Міністерства вугільної промисловості України.

Ухвалою господарського суду від 13.08.09р. до участі у справі були залучені у якості третіх осіб Відкрите акціонерне товариство „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння” м. Донецьк (третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” м. Донецьк (третя особа 2).

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилається на те, що набуття третьою особою 2 права власності на спірне приміщення та подальше його відчуження відповідачу було неправомірним з огляду на статус майна. Крім того, посилається на те, що біржові торги щодо продажу спірної будівлі були здійснені без участі та повідомлення Міністерства та третьої особи 1.

Міністерство вугільної промисловості України та третя особа 1 підтримали позовні вимоги прокурора та просили витребувати спірне приміщення з володіння відповідача на користь Міністерства.

В процесі розгляду справи прокурором та представником позивача були заявлені письмові клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, що можуть привести до відчуження та передання в заставу спірного майна - частки вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 від ідеальної, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Октябрська, 82-А, оскільки, на думку зазначених осіб, є всі підстави вважати, що спірне майно буде перепродано надалі іншим покупцям, що може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зазначені клопотання підтримано представником третьої особи-1.

Ухвалою суду від 28.10.2009 р. позов було забезпечено шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Астон-Груп” м. Донецьк вчиняти будь-які дії, що можуть привести до відчуження та передання в заставу частки вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 від ідеальної, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Октябрська, 82-А та відмовлено Прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на частку вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 від ідеальної, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Октябрська, 82-А.

Відповідач та третя особа 2 проти заявлених позовних вимог заперечують та вважають їх такими, що не підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи представником третьої особи 2 було заявлено клопотання про витребування у третьої особи 1 та банку, що обслуговує зазначену особу, довідки про рух грошових коштів, що були перераховані третьою особою 2 на рахунок товарної біржі „Даліса” відповідно до платіжного доручення №1 від 27.09.07р. за придбане спірне майно, а товарна біржа в свою чергу перерахувала на рахунок третьої особи 1 за платіжним дорученням від 06.11.07р., проте в подальшому від зазначеного клопотання третя особа 2 відмовилась у зв’язку з його недоцільністю.

Також третьою особою 2 заявлялось клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справи №29/47пд про визнання договору купівлі-продажу від 27.03.08р. недійсним з тих підстав, що зазначені справи є пов’язані між собою предметом спору, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Клопотання щодо фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Відповідно до п.1.1. Статуту третьої особи 1(а.с. 17-24 т.1) в редакції, зареєстрованій 17.04.2006р., зазначена особа належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України (Засновник), а згідно п.п.3.5., 3.6., 3.7. Статуту є власником, зокрема, майна, переданого їй Засновником у власність, стосовно якого управнена сторона має право вчиняти будь-які дії, зокрема відчужувати, якщо це не суперечить чинному законодавству, Статуту та за погодженням із Засновником. При цьому, не має права відчужувати будь-яким способом передані їй державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств-дочірніх підприємств та цілісні майнові комплекси.

Наказом міністерства вугільної промисловості України №575 від 31.10.2008р. затверджений перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду третьої особи 1 під час корпоратизації станом на 01.07.1996р. (будівля учбово-курсового комбінату), відповідність якого підтверджено ТОВ „Аудиторська фірма „Аудит ЛТД”, згідно з додатком до цього наказу.

Відповідно до довідки третьої особи 1 від 09.04.09р. №02-13/93 на балансі зазначеної особи з грудня 1990р. знаходиться будівля учбово-курсового комбінату загальної площею 1588,1 кв.м, розташована за адресою м. Донецьк вул. Октябрська 82-а. (а.с 25 т.1).

Вказана будівля була введена в експлуатацію згідно з актом державної приймальної комісії про приймання завершеного будівництвом об’єкту в експлуатацію від 28.09.1990р. на правопопередника третьої особи 1.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2007р. третя особа 1 звернулась до Міністерства вугільної промисловості України з листом №01/121 про надання дозволу на відчуження шляхом продажу частини адміністративної будівлі площею 1075,1 кв.м., розташованої за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, б. 82-а. (а.с. 138 т.1).

На підтвердження необхідності відчуження зазначеної частини адміністративної будівлі третя особа 1 надала техніко-економічне обґрунтування про недоцільність утримання майна на балансі у зв’язку з великими матеріальними витратами на його утримання.

Листом від 09.07.2007р. №01/02-02/397 Міністерство за результатами розгляду зазначеного звернення повідомило третю особу 1 про відсутність заперечень проти відчуження шляхом продажу частини адміністративної будівлі площею 1075,1 кв.м. Крім того, зазначило, що реалізацію майна слід провести на конкурсних засадах, за оціночною вартістю, але не нижче балансової вартості, у порядку, визначеному ст. 75 Господарського кодексу України. (а.с. 139 т.1).

Згідно відомості про вартість спірного майна станом на 01.05.07р. його балансова вартість становила 463438,15 грн. (а.с. 136 т.1).

Як встановлено матеріалами справи, на підставі протоколу торгів №13/1 від 26.09.2007р. на товарній біржі „Даліса” переможцем торгів була визнана брокерська контора ТОВ „Даліса” (а.с. 148-149 т.1) та укладено Біржовий договір №13/1-Б від 26.09.07р. між брокерською конторою ТОВ „Інвік”, що діяла від імені третьої особи 1 на підставі договору доручення від 23.08.07р. та брокерською конторою ТОВ „Даліса”, що діяла від імені третьої особи 2, на підставі договору доручення від 27.08.07р. за яким третя особа 1 зобов’язалась передати у власність третьої особи 2 вбудоване нежитлове приміщення площею 1075,1 кв.м., що розташоване за адресою м. Донецьк 83000, вул. Октябрська, буд. 82-А, а остання прийняти та оплатити зазначене майно (а.с. 150-151 т.1).

Положеннями п.п. 1.2., 2.1. і 3.1. Договору встановлено, що Покупець зобов’язується здійснити оплату у сумі 1300000грн. протягом 3-х банківських днів з моменту укладання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товарної біржі „Даліса”, яка у триденний строк перераховує кошти Продавцю.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.09р. по справі №37/77пн (а.с.40-53 т.2), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. (а.с.54-63 т.2) задоволені позовні вимоги ВАТ „ДХК „Спецшахтобуріння” та Міністерства вугільної промисловості України про визнання біржових торгів та їх результатів, оформлених протоколом №13/1 від 26.09.2007р., недійсними. При цьому, судами обох інстанцій було встановлено, що вибуття спірного майна з державної власності відбулося внаслідок дій Міністерства та ВАТ „ДХК „Спецшахтобуріння”.

На виконання умов зазначеного договору третя особа 2 здійснила оплату придбаного нежитлового приміщення платіжним дорученням №1 від 27.09.07р. у сумі 1300000грн. на користь товарної біржі „Даліса” (а.с. 152 т.1).

Відповідно до п.1.2. Біржового контракту вартість об’єкту склала 1300000 грн.

Право власності на придбане спірне приміщення за третьою особою 2 було зареєстроване на підставі рішення господарського суду Донецької області від 24.10.07р. та було зареєстровано за зазначеною особою в КП БТІ м. Донецька, про що міститься в матеріалах справи витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с 156 т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.08р. по справі №44/350пд скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.12.07р., рішення господарського суду Донецької області від 30.11.07р. та визнано недійсним біржовий договір №13/1-Б від 26.09.07р (а.с. 84-87 т.1).

Постановою Верховного суду України від 02.06.09р. вищезазначену постанову Вищого господарського суду України залишено без змін (а.с. 79-83 т.1).

В подальшому, між третьою особою 1 та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 27.03.08р., який було посвідчено приватним нотаріусом Токаревою І.П., за яким останній придбав у третьої особи 1 спірне майно. Платіжним дорученням №1 від 03.04.08р. відповідачем було перераховано третій особі 2 грошові кошти у розмірі 1326360грн. за придбане приміщення.

Право власності на спірне приміщення було зареєстроване за відповідачем, про що міститься в матеріалах справи відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 127 т.1).

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.03.08р. між третьою особою 2 та відповідачем, була визнана недійсною підстава виникнення права власності третьої особи 2 на спірне приміщення, а саме визнано недійсним біржовий договір №13/1-Б від 26.09.07р. Таким чином позивач вважає, що відповідач безпідставно та незаконно володіє спірним приміщенням. В якості правової підстави своїх вимог позивач посилається на норми ст. 387 Цивільного кодексу України .

Крім того позивач зазначає, що біржові торги щодо продажу спірної будівлі були здійснені без участі та повідомлення Міністерства та третьої особи 1, тобто спірне майно вибуло з його володіння поза його волі.

Проте суд вважає заявлені доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними з огляду на наступне:

За приписами ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з приписів вищезазначеної норми закону Цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння. Крім того з наведеними умовами пов'язані такі поняття, як добросовісність чи недобросовісність володіння річчю.

Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки на момент придбання спірного приміщення відповідач не міг знати про те, що третя особа 1 не мала права Ії відчужувати – відповідач не залучався до участі у інші справи, пов’язаній із оспорюванням біржового договору, торгів тощо, а доказів його обізнаності про вказані обставини на момент придбання майна прокурором, позивачем та третьої особою 1 всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано. В свою чергу, наявність зареєстрованого на момент укладання між відповідачем та третьої особою 2 договору купівлі-продажу права власності на об’єкт продажу за першим, за змістом ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” про офіційне визнання державною у разі наявності відповідної реєстрації виникнення у певної особи права власності на відповідний об’єкт нерухомості, дає підстави для однозначного висновку про добросовісність набуття відповідачем спірного майна саме від третьої особи 2. Крім того, придбання приміщення відповідачем здійснювалось на відплатній основі.

Щодо обставин вибуття спірного майна з володіння власника (титульного володільця), то судом не встановлено жодної, з якої приписи ст. 388 ЦК України пов’язують можливість витребування майна у добросовісного набувача, який його придбав за відплатним договором, зокрема - загублення або викрадання майна (що є об’єктивно неможливим з огляду на природні властивості майна –об’єкт нерухомості).

Відносно доводів прокурора та позивача про вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, то з матеріалів справи вбачається, що Міністерство було обізнано про вибуття з його власності спірного майна, оскільки надавало відповідну письмову згоду на відчуження цього майна. Крім того в матеріалах справи наявна довіреність від 23.08.07р, третьої особи 1, до статутного фонду якої було передано спірне майно, що видана на ім’я заступника генерального директора –голови правління з економіки Гуцол С.В., якою остання була уповноважена на підписання договору доручення №08-07/р від 23.08.07р. з брокерською конторою ТОВ „Інвік”, наявність і виконання якого спростовують твердження прокурора про те, що біржові торги відбулися без участі третьої особи 1, адже у світлі положень ч. 1 ст. 1000 ЦК України вчинені вказаною брокерською конторою дії від імені Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння” м. Донецьк правомірно створюють відповідні юридичні наслідки саме для третьої особи 1.

Отже за наявними матеріалами справи судом встановлено, що спірне майно відповідачем було придбано як добросовісним набувачем за відплатним договором за згодою і з волі Міністерства та третьої особи 1. Правомірність означеного висновку підтверджується позицією Донецького апеляційного господарського суду, який у постанові від 15.09.2009р. у справі №37/77пн зазначив (а.с.61 т.2), що первісною причиною відчуження спірного майна (його вибуття з державної власності) на підставі біржових торгів, є добровільні дії Міністерства вугільної промисловості України та Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння”.

Чинність означеної постанови апеляційної інстанції в контексті статусу цього судового акту у світлі положень ст.ст. 124, 129 Конституції України, усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо змісту принципу правової певності як складового елементу верховенства права (рішення від 25.07.2003р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України”), наведених прокурором у позовній заяві, унеможливлює піддання сумніву висновку суду в межах цієї справи про вибуття спірного майна з волі власника (Міністерства) та особи, якій це майно було передано (третя особа 1).

Відсутність правових підстав для витребування майна його колишнім власником – Міністерством у зв’язку із діями останнього та третьої особи 1 за змістом ст. 658 ЦК України має наслідком виникнення права власності у відповідача на спірне майно незалежно від наявності у продавця права продажу цього майна, що унеможливлює задоволення віндикаційного позову до такого покупця у світлі приписів ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України про непорушність права власності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги про витребування вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м. в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 ідеальної частки та розташоване за адресою м.Донецьк, вул. Октябрська, буд. 82-А з володіння відповідача на користь держави в особі Міністерства вугільної промисловості України задоволенню не підлягають у зв”язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Приймаючи до уваги відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що подальше існування заходів забезпечення цих вимог недоцільним та таким, що не відповідає їх меті, визначеній ст. 66 ГПК України, тому, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 28.10.2009р., відповідно до ст. 68 ГПК України, підлягають скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 387, 388, 658 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4-3- 4-5, 43, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Астон-Груп” м. Донецьк, за участю третіх осіб Відкритого акціонерного товариства „Державна холдингова компанія „Спецшахтобуріння” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” м. Донецьк про витребування вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м. в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 ідеальної частки та розташоване за адресою м. Донецьк, вул. Октябрська, буд. 82-А з володіння відповідача на користь держави в особі Міністерства вугільної промисловості України – відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою господарського суду від 28.10.2009 р. по справі № 29/74пн у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Астон-Груп” м. Донецьк (83050 м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, буд.20-Б кв.67, код ЄДРПОУ 35655473) вчиняти будь-які дії, що можуть привести до відчуження та передання в заставу частки вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 1075,1 кв.м в будинку учбово-курсового комбінату (літера А-3), що складає 68/100 від ідеальної, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.Октябрська, 82-А – скасувати.

У судовому засіданні 12.11.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.11.09р.

Суддя