Рішення № 6773484, 18.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.09 р.                     Справа № 38/269                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Зікєєвій Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

про стягнення 709 307,78грн.

за участю представників:

від позивача: Секлейді О.А.- за дов. №370-09”Д” від 26.06.2009р.

від відповідача: Деяк А.В.- за дов. №юр/5374 від 31.12.2008р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.11.2009р. до 18.11.2009р. згідно вимог ст.77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:                     

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електричну енергію у розмірі 522 933,53грн., за реактивну електричну енергію у розмірі 112 471,48грн., пені у розмірі 55 433,45грн., індексу інфляції у розмірі 10 982,86грн. та 3% річних у розмірі 7 486,47грн., а всього 709 307,78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №181 від 25.03.2002р. з додатками та додатковими угодами; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень, квітень 2009р.; рахунки №12/1181 за березень, квітень 2009р, розрахунок суми боргу; акт звірки заборгованості по розрахункам за електроенергію станом на 01.10.2009р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

20.10.2009р. позивач надав суду акт звірки розрахунків за активну та реактивну електроенергію станом на 01.10.2009р, підписаний уповноваженими представникам сторін та скріплений печатками підприємств.

20.10.2009р. відповідач звернувся до господарського суду з заявою №юр/3118 від 19.10.2009р., в якій просить суд відкласти розгляд справи з метою перевірки заявлених до стягнення сум. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву №юр/3329 від 03.11.2009р. відповідач підтвердив суму боргу за активну електроенергію у розмірі 522 933,53грн., за реактивну електроенергію у розмірі 112 471,48грн., але посилаючись на скрутне фінансове становище та на те, що умовами договору не передбачено відповідальність у вигляді стягнення річних та інфляційних просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних та 3%річних. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.11.2009р. відповідач заявив клопотання щодо зменшення пені на 50% посилаючись на скрутний стан підприємства.

У судовому засіданні 04.11.2009р. позивач проти зменшення суми пені заперечив та наполягає на задоволенні позовних вимог.

04.11.2009р. позивач надав суду клопотання, в якому повідомив суду, що позивачем помилково були невірно зазначені складові боргу, у зв’язку з чим просить суд вважати, що борг відповідача у сумі 635 405,01грн. складається з – несплаченої вартості спожитої у квітні 2009р. активної електричної енергії – 522 933,53грн. разом із ПДВ; - несплаченої вартості спожитої у березні, квітні 2009р. реактивної електричної енергії – 112 471,48грн. разом із ПДВ.

Клопотання судом розглянуте, прийняте до уваги та залучене до матеріалів справи.

05.11.2009р. позивач надав суду заперечення проти відзиву відповідача, в яких просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% та у задоволенні клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Заперечення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією №181 від 25.03.2002р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно розділу 5 Договору, його укладено на строк до 25.03.2005р. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до умов Договору, енергопостачальна організація (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 4 договору та в додатковій угоді від 06.05.2008р. до договору.

Пунктом 7 додаткової угоди від 06.05.2008р. до договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, передбачено, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись у 5-ти денний термін з дня отримання рахунку.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що відповідно до Закону України №543-96 ВР від 22.11.96р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за кожен день прострочки платежу стягується у акцептному порядку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за березень, квітень 2009р. та рахунками за активну та реактивну електроенергію №12/1181 за березень, квітень 2009р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором у березні, квітні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та реактивну електроенергію, що підтверджено актами прийому-передачі електроенергії за вказаний період та рахунками на оплату, які отримані уповноваженим представником відповідача. У судовому засіданні відповідач також підтвердив своєчасне отримання рахунків за спожиту активну та реактивну електроенергію № 12/1181 за березень, квітень 2009р., проте свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки в повному обсязі не сплатив, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 522 933,53грн. - борг за активну електроенергію спожиту у квітні 2009р., 112 471,48грн. - борг за реактивну електроенергію спожиту у березні, квітні 2009р.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив наявність у нього вказаної заборгованості перед позивачем.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за активну електроенергію за квітень 2009р. у сумі 522 933,53грн., за реактивну електроенергію за березень, квітень 2009р. у сумі 112 471,48грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірки заборгованості по розрахункам за електроенергію станом на 01.10.2009р., підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, визнана відповідачем, доведена позивачем та підлягає стягненню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що відповідно до Закону України №543-96 ВР від 22.11.96р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за кожен день прострочки платежу стягується у акцептному порядку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 55 433,45грн. за несвоєчасне виконання зобов’язань застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Відповідач не погоджується з позивачем щодо включення суми пені у позовні вимоги, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Відповідач у судовому засіданні просить зменшити суму пені на 50%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що його підприємство є житлово-комунальним та надає послуги переважно населенню.

В судовому засіданні 04.11.2009р. оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду баланс на 01.10.2009р., звіт про фінансові результати за 3 квартали 2009р., довідку із ЄДРПОУ.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення на 50% розміру пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, не підлягає задоволенню.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені 55 433,45грн. підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 10 982,86грн. та 3 % річних у сумі 7 486,47грн.

Відповідач проти стягнення зазначених сум заперечив.

Крім того у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розрахунок інфляційних здійснений без урахування індексу інфляції за липень та серпень 2009р., які зменшують сумарний індекс інфляції за стягуваний період.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо нарахування позивачем інфляційних, оскільки визначення періоду за який нараховується індекс інфляції та 3 % річних є правом позивача.

У відповідності до вимог чинного законодавства, судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних за прострочення грошового зобов’язання по договору, які складають: 3 % річних у сумі 7 486,47грн. та інфляційні у сумі 10 982,86грн. Суд вважає розрахунок обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі .

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 38, 43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електричну енергію у розмірі 522 933,53грн., за реактивну електричну енергію у розмірі 112 471,48грн., пені у розмірі 55 433,45грн., індексу інфляції у розмірі 10 982,86грн. та 3% річних у розмірі 7 486,47грн., а всього 709 307,78грн., задовольнити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 260393031296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130903 – заборгованість за активну електроенергію у сумі 522 933,53грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26003045265000 в АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків, МФО 311005, ЄДРПОУ 00130903 – заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 112 471,48грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26003045265000 в АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків, МФО 311005, ЄДРПОУ 00130903 – пеню у розмірі 55 433,45грн., інфляційних 10 982,86грн. та 7 486,47грн. - 3% річних.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 – 7 094грн. державного мита; 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.11.2009року.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі