Рішення № 6772666, 10.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.09 р.                     Справа № 30/110пд                               

„10” листопада 2009р.           справа №30/110пд                    

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська”, м.Макіївка, Донецька обл., (ідентифікаційний код 00176451)

до Відповідача: Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька обл. (ідентифікаційний код 32442295)

про: визнання договору №26 від 01.02.2006 року діючим та зобов’язання Відповідача надавати медичні послуги за договором.

за участю:

представника Позивача – Гордієнко Г.О. (за довіреністю №01-13/2029 від 09.11.2009 року)

представника Відповідача – Бесіда О.Ю.(за довіреністю №08-81/38 від 05.01.2009 року)

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська”, м.Макіївка, Донецька обл. (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька обл. (далі – Відповідач) про визнання договору №26 від 01.02.2006 року діючим та зобов’язання Відповідача надавати медичні послуги.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач відмовляється надавати першу невідкладну допомогу, працівниками медичного пункту шахти, що ставить під загрозу виконання адміністрацією і профсоюзним комітетом Позивача зобов’язань за колективним договором забезпечити своєчасне надання колективу працівників першої медичної допомоги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №26 від 01.02.2006 року (а.с.8-9), додаткову угоду до договору (а.с.14), листи Відповідача про розірвання договору (а.с.15-16) та відповіді від 24.06.2009 року на вказані листи Відповідача (а.с.17- 18), правоустановчі документи (а.с.19-28).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.188 Господарського кодексу, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали суду Позивач 23 вересня 2009 року через канцелярію суду надав виписку з Національного класифікатору України класифікації видів економічної діяльності (а.с.35-36).

06 жовтня 2009 року Позивач через канцелярію суду на виконання ухвали суду надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.50-61).

04 листопада 2009 року Позивачем через канцелярію суду були надані пояснення №01-13/2008 року від 03.11.2009 року (а.с.69-70), у яких вказано, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Заявою №01-13/2025 від 06.11.2009 року (а.с.77) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги, у яких просить визнати договір №26 від 01.02.2006 року діючим; присудити до виконання зобов’язань в натурі, відповідно до договору №26 від 01.02.2006 року, стягнути з Відповідача компенсацію судових витрат, державне мито у розмірі 85,00 грн., та витрати на інформаційно – технічне забезпечення у сумі 236,00 грн.

10 листопада 2009 року Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №14/947 від 10.11.2009 року (а.с.80) у якому просить відмовити у позові у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.9 Закону України „Про ліцензування деяких видів господарської діяльності”, такий вид діяльності, як медична практика, підлягає ліцензуванню.

Також Відповідачем були надані правоустановчі документи (а.с.81,84-97).

Представник Позивача у судове засідання 10 листопада 2009 року з’явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заявлених уточнень.

Представник Відповідача у судове засідання 10 листопада 2009року з’явився, заперечив проти позовних вимог Позивача.

Сторони до початку судового засідання надали до суду клопотання від 10.11.2009 року (а.с.98) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2006 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено договір №26, відповідно до розділу 1 Виконавець надає Замовнику послуги медичного пункту робітникам Замовника молодшим медичним персоналом.

Як вбачається з розділу 3 Договору:

- Виконавець зобов’язується (.3.1 Договору): - здійснювати обслуговування робочих Замовника молодшим персоналом, забезпечувати цілодобово роботу медпункту; - забезпечувати підвищення кваліфікації медпрацівників.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 року. У випадку, якщо ні одна з сторін не виявить бажання розірвання даний договір по спливу місяцю з дня закінчення строку дії договору. Договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах (розділ 6 Договору).

Відповідно до Розподілу витрат на утримання медпункту ш.ім.Леніна між ЦОФ „Пролетарська” і підприємством на 2006р., затверджений Директором ВП „Шахта ім. В.І.Леніна” (а.с.10) В Розділі „Медпункт” п.1 „Заробітна плата”, встановлений розмір заробітної плати наступному персоналу: зав.мед. пунктом – 754 грн.х 1 чол. = 754 грн.;

Мед.сестра: пов. - 453 грн.х5 чол. = 2265 грн.

подз. – 474 грн. х 5 чол. = 2370 грн.

01 грудня 2007 року сторонами було підписано додаткову угоду до договору №26 від 01.02.2006 року (а.с.14) у якій Розділ 6 Договору викладено у наступній редакції: „Договір вступає в дію 2008 року та діє до 31.12.2008 року. У випадку відсутності заяви з сторін про наміри припинення або змін договору за місяць до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

З пояснень представників сторін та з матеріалів справи вбачається, що строк договору продовжено до 31.12.2009р.

11.06.2009 року Відповідачем на адресу Позивача було направлено лист (а.с.15), у якому він вказує, що медична практика як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню. Медичний пункт шахти не має ліцензії, тому не має можливості продовжувати надавати медичні послуги відповідно до умов договору №26 від 01.02.2006р.

25.06.2009 року Відповідачем вдруге було направлено лист №14/52 (а.с.16), у якому є посилання на те, що медична практика як вид Господарської діяльності підлягає ліцензуванню. Медичний пункт шахти не має ліцензії, тому не має можливості продовжувати надавати медичні послуги відповідно до умов договору №26 від 01.02.2006 року. Та на підставі викладеного, вказує що договір №26 від 01.02.2006 року підлягає розірванню з 15.07.2009 року.

Позивач у листі №01-13/1402 від 24.06.2009 року який був направлений на адресу Відповідача зазначив, що договір №26 від 01.02.2006 року вважає діючим, та вимагає належного виконання умов договору.

02.07.2009 року Позивачем було вдруге направлено лист №01-13/1444 (а.с.18) на адресу Відповідача у якому він вказує, що вимога Відповідача про розірвання договору непередбачена нормами діючого законодавства, та відповідно п.3.4 договору, вимагає належного виконання шахтою прийнятих за договором зобов’язань.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві №01-13/2025 від 06.11.2009 року (а.с.77), враховуючи положення ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач, уклавши договір №26 від 01 лютого 2006 року, зобов’язався надавати послуги медичного пункту робітникам Позивача молодшим медичним персоналом. Строк дії договору до 31.12.2009р. Вказаний договір є діючим, факти визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено, що Відповідачем в порушення умов договору не виконувались зобов’язання за Договором, оскільки 25.06.2009 року Відповідачем вдруге було направлено лист №14/52 (а.с.16), у якому є посилання на те, що медична практика як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню, медичний пункт шахти не має ліцензії, тому не має можливості продовжувати надавати медичні послуги відповідно до умов договору №26 від 01.02.2006 року, та на підставі викладеного, вказує що договір №26 від 01.02.2006 року підлягає розірванню з 15.07.2009 року.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи положення ст.204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, судом встановлено, що Відповідач без належних правових підстав відмовляється від виконання прийнятих на себе зобов’язань за Договором №26 від 01.02.2006 року.

Посилання Відповідача відносно, того що Медичний пункт шахти не має ліцензії, тому не має можливості продовжувати надавати медичні послуги відповідно до умов договору №26 від 01.02.2006 року, не приймається судом як доказ правомірності відмови Відповідача від виконання прийнятих на себе зобов’язань за укладеним між сторонами договором з вищевикладених підстав.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно з п.26 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як медична практика. Відповідно до Національного класифікатора України від 26.12.2005р. „Класифікація видів економічної діяльності” –код 85.12.0 -медична практика включає: - консультативні послуги та лікування, що надаються лікарями-терапевтами, лікарями-фахівцями та хірургами. Діяльність, що відноситься до цього підкласу, може виконуватися в умовах приватної практики, об'єднаннями лікарів чи в лікувальних установах, що забезпечують амбулаторне лікування. До цього підкласу відноситься також діяльність приватних медичних консультантів у лікарнях, а також медичні послуги в домашніх умовах, в диспансерах, амбулаторіях чи аналогічних установах, підприємствах, школах, будинках престарілих, профспілкових та релігійних організаціях. Хворі, здебільшого, є амбулаторними і можуть отримувати направлення до фахівців у лікарів-терапевтів

Цей підклас не включає: - діяльність середнього медичного персоналу: акушерок, санітарів, медсестер, персоналу фізіотерапевтичних кабінетів тощо.

Як вбачається з „Розподілу витрат на утримання медпункту ш. ім.Леніна між ЦОФ „Пролетарська” і підприємством на 2006р”., затвердженого Директором ВП „Шахта ім. В.І.Леніна” (а.с.10) персонал медпункту ш. ім.Леніна становить зав. мед.пунктом та медсестри.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо зобов’язання виконати договір №26 від 01.02.2006 року в натурі.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо визнання договору №26 від 01.02.2006 року діючим, оскільки предмет позову в цій частині не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, передбачених положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська”, м.Макіївка, Донецька обл. задовольнити частково.

2. Присудити Державне підприємство „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька обл. (ідентифікаційний код 32442295) до виконання обов’язку в натурі, згідно договору №26 від 01 лютого 2006 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, Донецька обл. (ідентифікаційний код 32442295) на користь Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Пролетарська”, м.Макіївка, Донецька обл., (ідентифікаційний код 00176451) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 10.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.11.2009 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева

Суддя