Рішення № 6772340, 12.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.09 р.                     Справа № 25/177                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” м. Димитров Донецької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-Іноваційне підприємство” м. Донецьк

про стягнення 20546грн.96коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Дубовик І.М. – юрисконсульт (довіреність № 32 від 14.01.2009);

від відповідача: Зінченко Є.В. – представник (довіреність № 287 від 02.10.2009)          

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” м. Димитров Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-Іноваційне підприємство ” м. Донецьк про стягнення 20546грн.96коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 15682грн.27коп., 3% річних в сумі 506грн.56коп., індекс інфляції в сумі 2383грн.71коп., пеня в сумі 1974грн.42коп. (позовні вимоги розглядаються, виходячи з ціни позову 20546,96грн. згідно уточнень позовних вимог (вих. № 1185 від 27.10.2009), на підставі яких позивач зменшив позовні вимоги та додатково розрахував 3% річних – ухвала суду від 29.10.2009) .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, договір № 179/31-кп від 27.05.2008, специфікацію № 1 від 27.05.2008 до договору № 179/31-кп від 27.05.2008, специфікацію № 2 від 10.06.2008 до договору № 179/31-кп від 27.05.2008, специфікацію № 3 від 01.07.2008 до договору № 179/31-кп від 27.05.2008, рахунок-фактуру № СФ-0001396 від 28.07.2008, акт прийому-передачі вугільної продукції від 28.07.2008, довідку про взаєморозрахунках, банківські виписки в підтвердження часткової оплати.

          У відзиві на позовну заяву (вих. № 289 від 16.10.2009) відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем, в порушення п. 5.2. договору, не надані відповідачу всі документи, передбачені п. 5.2. договору. Доказів, що підтверджують отримання відповідачем повного пакету документів, з зазначенням дати отримання, позивач також не представив.

В поясненнях на відзив відповідача (вих. № 1237 від 10.11.2009) позивач позовні вимоги підтримав та зазначив про те, що всі документі, вказані в п. 5.2. договору, були надані відповідачу „з рук у руки” разом з актом приймання-передачі вугільної продукції. До того ж, відповідачем був частково оплачений виставлений рахунок-фактура.

Представник відповідача в засіданні суду 12.11.2009 заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату для надання витребуваних судом пояснень щодо здійснення часткової оплати рахунку та підписання акту звірки, оскільки на даний час бухгалтер підприємства знаходиться у відпустці.

Суд не задовольняє усне клопотання відповідача за відсутністю процесуального строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в межах якого належить розглянути господарську справу.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

27.05.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Східно-Іноваційне підприємство” (Покупець) був укладений договір № 179/31-кп, відповідно до якого Постачальник зобов’язався поставити Покупцю вугільну продукцію, а Покупець зобов’язався прийняти зазначене вугілля та оплатити його вартість. Поставка здійснюється на підставі специфікацій до договору.

27.05.2008, 10.06.2008 та 01.07.2008 Сторони підписали Специфікації № 1, № 2 та № 3, відповідно, до договору № 179/31-кп від 27.05.2008, якими узгодили поставку вугільної продукції в травні-липні 2008р., умови поставки та якісні показники.

          На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу вугільну продукцію марки Гр 0-200 в кількості 975тн, що підтверджується актом прийому-передачі вугільної продукції від 28.07.2008, підписаним з боку відповідача директором підприємства та скріплений печаткою, без будь яких заперечень, зауважень чи застережень. Всього було поставлено вугільної продукції на загальну суму 331511,29грн.

          Позивачем був виписаний відповідачу рахунок-фактур № СФ-0001396 від 28.07.2008 на суму 331511,29грн.

          Відповідно до п.4.1. договору Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 10-ти банківських днів з моменту надання документів, зазначених у п. 5.2. договору.

          Пункт 5.2. договору встановлює, Постачальник зобов’язується повідомляти Покупця про здійснені відвантаження товару в розумно необхідні строки, а також протягом 5-ти днів з моменту відвантаження представити Покупцю (його представнику) оригінали наступних документів:

-          рахунку-фактури на товар;

-          податкову накладну;

-          акт прийому-передачі продукції;

-          посвідчення якості;

-          лист про власність;

-          квитанцію про отримання вантажу. Оригінали вище перелічених документів передаються Покупцю або зазначеному ним представнику „із рук у руки”.

Про факт постачання та, відповідно, прийняття товару свідчить акт прийому-передачі від 28.07.2008. Рахунок-фактура згідно умов договору був виписаний відповідачу позивачем 28.07.2008 у день складення та підписання акту прийому-передачі. Як зазначив позивач, документи, зазначені в п. 5.2. договору, були надані відповідачу „з рук у руки” разом з актом приймання-передачі вугільної продукції.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

          В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлений товар оплатив частково. Несплачена сума становить 15682грн.27коп. Часткова оплата відповідачем поставленої продукції свідчить про факт поставки та спростовує заперечення відповідача стосовно неотримання останнім всіх документів, передбачених п. 5.2. договору, та необхідних для оплати поставленої продукції.

          На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 15682грн.27коп. не погасив, документів в підтвердження відсутності боргу не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 ГПК України, не спростував, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору, нарахував відповідачу пеню за період з 08.08.2008 по 15.02.2009 (за 192 дня) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 1974грн.42коп.

Заявлений до стягнення розмір пені в сумі 1974,42грн. був перерахований судом відповідно до умов чинного законодавства та складає у загальному розмірі 1897грн.34коп., з огляду на наступне.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          З огляду на положення зазначеної статті Господарського кодексу України, період нарахування пені у даній справі повинен становити з 08.08.2008 по 07.02.2009 (за 184 дня). Таким чином, розмір пені, належний до стягнення складає 1897грн.34коп.

          В частині стягнення пені в сумі 77грн.08коп. відмовити за необґрунтованістю нарахування.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період серпень 2008р. – серпень 2009р. та 3% річних за період з 08.08.2008 по 04.09.2009 (за 393 дня). Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 2383грн.71коп., 3% річних - 506грн.56коп.

Нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму заборгованості законодавчо закріплено, розмір 3% річних та індексу інфляції на правильність розрахунку судом перевірений, тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 506грн.56коп. та індексу інфляції в сумі 2383грн.71коп. підлягають задоволенню.

Позивач платіжним дорученням № 2012 від 07.09.2009 оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальну суму 315,00грн.

Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825, що набула чинності з 13.08.2009 р., внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Згідно вищезазначеної Постанови розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Отже, позивач сплатив суму за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі, ніж встановлено постановою КМУ, тому зайво сплачена сума в розмірі 79,00грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 655, 692, 712, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” м. Димитров Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-Іноваційне підприємство ” м. Донецьк про стягнення 20546грн.96коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 15682грн.27коп., 3% річних в сумі 506грн.56коп., індекс інфляції в сумі 2383грн.71коп., пеня в сумі 1974грн.42коп., задовольнити частково в сумі 20469грн.88коп., у тому числі заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 15682грн.27коп., 3% річних в сумі 506грн.56коп., індекс інфляції в сумі 2383грн.71коп., пеня в сумі 1897грн.34коп.

В частині стягнення пені в сумі 77грн.08коп. відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Східно-Іноваційне підприємство” (83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, б. 62А, код ЄДРПОУ 35683605) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Димитроввантажтранс” (85323, м. Димитров Донецької області, вул. Ватутіна, б. 51, код ЄДРПОУ 00179192) основний борг в сумі 15682грн.27коп., 3% річних в сумі 506грн.56коп., індекс інфляції в сумі 2383грн.71коп., пеня в сумі 1897грн.34коп., держмито в сумі 204грн.70коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 218грн.84коп.

Позивачу видати довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.