Ухвала суду № 67683422, 05.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 816/611/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/611/17

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Селянського (фермерського) господарства "Каміла

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2017р. у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства "Каміла" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.02.2017 підприємством позивача до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, вх. №1257 /а.с. 5/.

За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2016 році становила 152 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 42222,37 грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - шість осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2016 рік - чотири особи.

Вважаючи, що відповідачем у 2016 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, було виділено робочі місця для працевлаштування інвалідів, до відповідного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві у 2016 році, тому у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів вважає погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частини 1, 2, 3 статті 19 цього ж Закону встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно частин 5, 9 статті 19 Закону №875-ХІІ, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.1.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42 (далі - Інструкція №42), форма N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2016 рік із зазначенням середньооблікової чисельності штатних працівників, яким встановлена інвалідність у кількості - 4 (а.с.5).

Згідно п. 3.3 Інструкції № 42, у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до вищевикладеного, обов'язок щодо підшукування і працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, обов'язком же підприємства залишається складення та передання останній звітів про наявність вакантних місць.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подавалась Звітність щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН за період січень-грудень 2016 року щомісячно (а.с.14-25) (відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316), що підтверджується копіями відповідних звітів.

Також матеріали справи містять лист Гребінківського районного центру зайнятості від 11.05.2017 року №159, відповідно до якого судом встановлено, що відповідачем вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій за професією охоронник, проте у 2016 році інваліди для працевлаштування у СФГ "Каміла" не направлялися у зв'язку з транспортною недоступністю, відмов у працевлаштуванні не було (а.с.13).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення до відповідальності відповідача та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ним були виконані всі передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходи для працевлаштування інвалідів, а саме - щомісячно протягом 2016 року подавались звіти форми №3-ПН про наявність вакансій до державної служби зайнятості.

Доводи апеляційної скарги про те, що у випадку створення робочого місця на підприємстві, але не введення його в дію шляхом працевлаштування інваліда, підприємство має нести відповідальність за невиконання нормативу ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності та зазначає, що відповідачем на виконання вимог цього Закону були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, щомісячно протягом 2016 року подавались звіти форми №3-ПН до відповідного центру зайнятості, відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача за період 2016 року не було. Тому колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, підстав для його відповідальності не вбачається.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови суду немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 816/611/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис)Любчич Л.В. Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2017 р.