Ухвала суду № 67682928, 06.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4052/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» на користь Держави в особі Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року податковий борг в розмірі 78 336 (сімдесят вісім тисяч триста тридцять шість) гривень 36 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

06 липня 2017 року відповідач подав за допомогою засобів електронного зв'язку до Київського апеляційного адміністративного суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку перебуванням представника відповідача у відпустці, при цьому доказів, які б підтверджували поважність його неявки в судове засідання 06.07.2017 не надав.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до частини четвертої ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2004 року відповідач зареєстрований, як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 7).

20 лютого 2015 року відповідачем подано податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік, в якій самостійно визначено грошове зобов'язання з названого податку у сумі 76 349 грн 88 коп. (а.с. 21-23).

14 квітня 2015 року позивачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку з сільськогосподарського товаровиробника, за результатами якої складено Акт № 518/15-02/32617756 від 14 квітня 2015 року (а.с. 24).

У розділі «Висновок» вказаного акту зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання по сплаті єдиного податку з сільськогосподарського товаровиробника (зворотня сторона а.с. 24).

Також, 14 квітня 2015 року на підставі результатів акту перевірки № 518/15-02/32617756 від 14 квітня 2015 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004721502, яким накладено на відповідача штраф у сумі 05 грн 16 коп. (а.с. 25).

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано представником відповідача 14.04.2015, що підтверджується розпискою про отримання (а.с. 25).

У подальшому, 12 червня 2015 року позивачем винесено податкову вимогу №437-23, згідно якої позивачу визначено суму податкового боргу в розмірі 1018 грн 01 коп. (а.с. 26).

Вказана вимога надіслана на адресу відповідача й отримана представником останнього 20.09.2015 (а.с. 26).

Крім того, 21 березня 2016 року відповідачем подано до позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, в якій визначено суму податку до сплати, що становить 3265 грн (а.с. 15-20).

19 серпня 2016 року позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 5/10-17-12-00/32617756 від 19 серпня 2016 року (а.с. 50-52).

У розділі «Висновок» вказаного вище акту зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової декларації з ПДВ (загальна) та податкової декларації з ПДВ (спеціальний режим оподаткування) за червень 2016 року (а.с. 52).

Того дня, 19 серпня 2016 року на підставі висновків вказаного акту перевірки №5/10-17-12-00/32617756 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000091200, яким застосовано штрафні санкції до відповідача в сумі 340 грн (а.с. 49).

Оскільки відповідачем не погашено податковий борг у добровільному порядку, Броварська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до суду за захистом порушених прав та інтересів, просила стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 78 336 грн 39 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» наявний податковий борг зі сплати податку на додану вартість та з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну суму 78 336 грн 39 коп., при цьому відповідачем сплачено заборгованість, визначену декларацією з фіксованого сільськогосподарського податку за 2015 рік у сумі 1523 грн 65 коп., а доказів сплати іншої частини заборгованості відповідачем до суду подано не було, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно норм пунктів 129.4 та 129.5 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 12.06.2015 винесено податкову вимогу №437-23 на суму 1018 грн 01 коп., яку отримано відповідачем 20.09.2015 (а.с. 26).

Вказана вимога відповідачем не оскаржувалась.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Направлення податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку та не є зверненням стягнення на майно банку, адже відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому згідно п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, примусове стягнення коштів та майна банку, або звернення стягнення на майно банку можливо не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) позивачу податкової вимоги.

Саме після скерування на адресу платника податкової вимоги та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг не був погашений у повному обсязі, а через час деякий сума податкового боргу збільшується (зменшується), органу державної податкової служби не потрібно направляти (вручати) такому платнику податків нову податкову вимогу, виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, згідно повідомлення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський» обліковується борг у розмірі 78 336 грн 39 коп., з них податок на додану варість - 3605 грн, єдиний податок з юридичних осіб - 74 731 грн 39 коп. (а.с. 14).

Наявність податкового боргу у розмірі 78 336 грн 39 коп. відповідачем не заперечується.

Згідно ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Посилання апелянта на те, що податкову вимогу направлено лише про накладення штрафних санкцій, а вимога на сплату фіксованого сільськогосподарського податку та з ПДВ не було направлено СТОВ «Кримський» колегією суддів не приймається, оскільки у разі зміни суми податкового боргу після направлення (вручення) податкової вимоги, податковий борг не був погашений в повному обсязі, то податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки податковий борг відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції самостійно не погашений, відтак підстави для скасування постанови суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.