Постанова № 67659672, 05.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 910/26146/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.2017у справі Господарського суду№ 910/26146/15 м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг"до:1) державного підприємства "Інформаційний центр "Міністерства юстиції України" 2) державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" 3) приватного підприємства "Фастторг-2009" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд державного майна Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві 2) Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українипровизнання прилюдних (електронних) торгів недійсними,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Портяник С.Ф., дов. від 11.01.2016;відповідача-1:не з'явились;відповідача-2:не з'явились;відповідача-3:Авраміч В.О., дов. від 31.05.2017;третьої особи на стороні позивача: Лисий В.І., дов. від 12.01.2017 № 18;третьої особи на стороні відповідачів-1: третьої особи на стороні відповідачів-2: не з'явились; Притула Г.Ю., дов. від 12.01.2017 № 06/2017;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" (далі - Товариство "Укравтомехбудлізинг") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (далі - Державне підприємство), а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", проведені 23.04.2015 державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.

Позовні вимоги Товариство "Укравтомехбудлізинг", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Бюджетного кодексу України, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" обґрунтувало тим, що електронні торги з реалізації нерухомого майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, що належить Державному підприємству, відбулися з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки проведені всупереч мораторію на відчуження такого майна та з неналежним здійсненням державним виконавцем виконавчого провадження. На думку позивача такі порушення є підставою для визнання результатів прилюдних (електронних) торгів недійсними.

Спір розглядався судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову Товариства "Укравтомехбудлізинг" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (колегія суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 залишено без змін.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства, а саме з реалізації дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", які були проведені 23.04.2015 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів, були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки проведені з порушенням встановленого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію державного майна" мораторію на примусову реалізацію нерухомого майна державного підприємства та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", однак, враховуючи відсутність порушень прав та охоронюваних законом інтересів Товариства "Укравтомехбудлізинг", вимога останнього про визнання таких торгів недійсними задоволенню не підлягає.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міністерство) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Міністерство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Приватне підприємство "Фастторг-2009" скористалось правом, наданим статтею 1112 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Міністерства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 - без змін. Викладені у відзиві вимоги приватне підприємство "Фастторг-2009" обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Міністерства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2017 розгляд касаційної скарги Міністерства було відкладено на 05.07.2017 на 11:35.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Міністерства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 23.04.2015 було проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", яке належить Державному підприємству. Результати торгів оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів;

- згідно протоколу № 75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано приватне підприємство "Фастторг-2009", у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3 622 798,74 грн. 23.04.2015 о 23:59:59 год.;

- вважаючи результати проведення електронних торгів незаконними, Товариство "Укравтомехбудлізинг" звернулось до суду з даним позовом.

Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Тобто, аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 № 6-116цс12.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судами встановлено, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на недотримання приписів Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" під час реалізації вищезазначеного майна Державного підприємства.

Приписами ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

Згідно п. 3.3 рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (справа про мораторій на примусову реалізацію майна), за змістом статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із статуту Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.12.1993 № 176 "Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничого об'єднання "Укренергоресурси" належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2004, виданого Лебедівською сільською радою, дослідно-виробничий випробувальний комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" належить державі в особі Верховної Ради України (Головне підприємство Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут нетрадиційної енергетики та електротехніки, правонаступником якого є Державне підприємство "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні"), форма власності - загальнодержавна.

Таким чином, судами встановлено, що відчужене на аукціоні майно є державним майном, перебуває на балансі Державного підприємства та віднесено до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об'єктів соціальної сфери, гуртожитків та об'єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Водночас судами встановлено, що виконавче провадження № 4101551, в межах якого було проведено спірні торги, є зведеним та стосується як стягнення коштів на користь фізичних осіб в якості погашення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 1 886 281,42 грн., так і стягнення коштів на користь юридичних осіб за рішеннями судів в якості погашення невиконаних господарських зобов'язань перед останніми, тобто отримані за наслідками проведення спірних торгів кошти будуть спрямовані як на погашення заборгованості з виплати заробітних плат, так і на погашення заборгованості перед юридичними особами за рішеннями судів, виконання яких підпадає під дію мораторію, встановленого Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", тому розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію, фактично неможливо.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 № 3-262гс15.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я" були проведені з порушенням вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що з огляду на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України може бути підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними.

Між тим, в силу вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (п. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 09.09.2016 вказував судам на необхідність з'ясування наявності порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку із проведенням спірних прилюдних (електронних) торгів.

За результатами нового розгляду справи судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що позивач був учасником прилюдних (електронних) торгів під номером "5" з реалізації арештованого нерухомого майна на спірних електронних торгах.

Як було встановлено судами, позивач вважає порушеними свої права та охоронювані законом інтереси як учасника цих торгів, оскільки допущені під час їх проведення порушення безпосередньо впливають на його права.

Надавши належну правову оцінку зазначеним доводам позивача, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем належними доказами не доведено порушення встановленої законом процедури реалізації майна Державного підприємства, а також обставин можливості іншого результату прилюдних торгів, що могло б слугувати підставою для їх скасування через порушення конкурентного права учасників торгів.

При цьому, апеляційним судом правильно зазначено про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна Державного підприємства, в першу чергу вплинули на інтереси та законні права власника такого майна, оскільки майно вибуло із власності держави всупереч існування мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств.

Разом із тим, позивач, як на підставу своїх вимог, наголошував також на обставинах існування у нього з Державним підприємством господарських відносин, в яких позивач виступає кредитором та має грошові вимоги до Державного підприємства, що за твердженнями позивача, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/10184/15 та виданим на його виконання наказом від 07.07.2015.

Вказане може свідчити про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна та, відповідно, незаконне відчуження цього майна Державного підприємства порушують права та законні інтереси позивача як його кредитора.

Дані обставини також можуть мати суттєве значення в контексті визнання Державного підприємства банкрутом постановою Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 у справі № 910/10542/16.

Між тим, судами попередніх інстанцій даним посиланням позивача належної оцінки не надано. Обставини щодо можливого порушення прав позивача як кредитора Державного підприємства не з'ясовувались.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що станом на момент проведення примусової реалізації дослідно-виробничого випробувального комплексу Державного підприємства (23.04.2015), а також станом на момент винесення Акту проведення прилюдних торгів (17.06.2015) Товариство "Укравтомехбудлізинг" ще не мало підтверджених рішенням суду вимог до Державного підприємства жодним чином не спростовують можливого існування порушених прав Товариства "Укравтомехбудлізинг" як кредитора при зверненні до суду з даним позовом у жовтні 2015 року.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення прав позивача у справі у зв'язку із порушенням вимог закону щодо мораторію на реалізацію майна державних підприємств при проведенні спірних електронних торгів.

Виходячи зі змісту ст. ст. 47, 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з недотриманням норм процесуального права, при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявлених Товариством "Укравтомехбудлізинг" позовних вимог.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 910/26146/15 підлягають скасуванню, а справа - повторно передачі на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 910/26146/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя І.В. Алєєва

Суддя Г.П. Коробенко