Постанова № 67657889, 06.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2017 р. № 820/1305/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 01-17Т-Бабаї-п від 04.11.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам Податкового кодексу України та чинному Законодавству України, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надав заяву, в якій просив суд заяву про зміну підстав позову від 06.07.2017 року не розглядати, первісні позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області, в судове засідання не прибув, свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. На адресу суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі по іншій справі.

Вирішуючи дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд зазначає, що дана стаття встановлює граничний строк розгляду справи - не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі, який є загальним, та не може бути змінений, проте, це можливо лише у разі повного та своєчасного виконання усіма учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків, зокрема щодо явки до суду.

Суд зазначає, що зайнятість уповноважених представників суб'єктів владних повноважень (відповідача) в інших судових засіданнях не може бути розцінена судом як об'єктивно поважна причина не явки в судове засідання по даній справі, не є тією обставиною, що унеможливлює прибуття в судове засідання.

З яких саме причин пріоритетними для представника відповідача виявилися прибуття та присутність в судових засіданнях по іншим справах, представником відповідача у наданому клопотанні не зазначено. А тому клопотання представника відповідачів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст.ст. 122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів.

Відповідно до положень ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що до ГУ ДФС у Харківській області надійшла скарга ОСОБА_1, (вх. ГУ ДФС у Харківській області від 26.08.2016 №М/1432) на податкову вимогу Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.01.2016 № 54-25 про суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Під час розгляду скарги відповідачем встановлено, що сума визначена у податковій вимозі Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.01.2016 № 54-25 не відповідає фактичним обставинам справи, а саме датою першої реєстрації легкового автомобіля ACURA ZDX, 2010 року випуску, що належав ОСОБА_2 є 29.04.2010, та перереєстрований на ОСОБА_1 15.01.2011, то сума транспортного податку у 2015 році розраховується з 1 січня 2015 року по місяць, в якому термін використання легкового автомобіля досягнуто 5 років, тобто за 4 місяці, що становить 8333,33 гривень.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2016 №3392/М/20-40-10-01 - 14 про результати розгляду скарги з урахуванням листа ГУ ДФС у Харківській області від 02.02.2017 № 305/М/20-40-10-01-14 скасовано податкову вимогу Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.01.2016 № 54-25 та зобов'язано Харківську ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винести податкове повідомлення - рішення про збільшення суми податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 8333,33 грн.

Рішення ГУ ДФС У Харківській області прийняте за результатами розгляду скарги відповідно до поштового повідомлення про вручення (№ 6105711794075) отримано ОСОБА_1 26.10.2016 року.

На виконання рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2016 №3392/М/20-40- 10-01-14 сформовано та вручено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 №01- 17Т-Бабаї-п про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у сумі 8333,33 гривень.

18.11.2016 до ГУ ДФС у Харківській області надійшла скарга ОСОБА_1 (вх. ГУ ДФС у Харківській області від 21.11.2016 №М/1963) на податкове повідомлення- рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 04.11.2016 № 01-17Т Бабаї-П про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 ріку сумі 8 333,33 гривень.

ГУ ДФС у Харківській області рішенням від 01.12.2016 року № 4000/М/20-40-10-01-14 про розгляд скарги скарга ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 04.11.2016 № 01 -17Т Бабаї-П залишена без розгляду.

Позивач не погодився з діями податкового органу та звернувся з позовом до суду про скасування податкового повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 01-17Т-Бабаї-п від 04.11.2016 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач з 31.12.2014 року є власником транспортного засобу марки ACURA ZDX, об'єм двигуна 3664, рік випуску2010, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння транспортного податку унормовані, насамперед, приписами ст.265 і ст.267 Податкового кодексу України.

Так, податковий обов'язок за публічним платежем - транспортний податок був запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року та яким згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування.

Положення пп.267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Викладений в законі механізм справляння транспортного податку передбачає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.267.5.1 ст.267 Податкового кодексу України), а податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (п.267.6.2 ст.267 Податкового кодексу України).

Звідси слідує, що контролюючий орган приймає податкове повідомлення - рішення про визначення розміру транспортного податку фізичній особі - громадянину за звітний базовий податковий період (слід розуміти - поточний календарний рік) протягом дії цього ж звітного податкового року, а не по його завершенню.

При цьому, слід врахувати, що оскільки фізична особа - громадянин не подає і не повинна подавати податку звітність по транспортному податку, то запроваджені ст.102 Податкового кодексу України наслідки збігу присікального строку для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків у даному випадку застосуванню не підлягають.

Таким чином, строкові межі (чи-то протягом поточного звітного податкового року до його завершення, чи-то протягом наступного (наступних) звітного податкового року (років)) прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення про визначення фізичній особі - громадянину суми податкового зобов'язання з транспортного податку у силу закону та поза розумним сумнівом не мають жодного прямого впливу на права та обов'язки цієї особи як платника податку.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач з31.12.2014 року набув у власність автомобіль марки ACURA ZDX, об'єм двигуна 3664, рік випуску 2010.

Між тим, як податковий обов'язок за транспортним податком був запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, відносно позивача не дотримано критерій правової визначеності, оскільки на момент придбання позивачем у власність легкового автомобіля, як об'єкта оподаткування, вказаний закон не був запроваджений і позивач не міг бути обізнаний з цією обставиною.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у ст. 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), ст.ст. 6, 8, 19, 62, 129 Конституції України, ст.8 КАС України, Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.4 Податкового кодексу України, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та у справі Серков проти України (2011 рік, заява 39766/05) (у яких сформульовано правило тлумачення на користь платника податків усіх сумнівів стосовно розуміння змісту норм закону та оцінки обставин фактичної дійсності), в яких Європейським судом з прав людини сформульовано правило конфлікту інтересів платника податків у разі неоднозначного трактування змісту норми закону, в силу якого у разі наявності суперечливих положень закону чи у разі відсутності "якості закону" необхідно застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податку.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 23.02.2017 року по справі К /800/12887/16.

Згідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Оскільки, в супереч ч.3 ст.2 КАС України контролюючий орган протиправно поклав обов'язок виконання транспортного податку на позивача у 2015 році.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 01-17Т-Бабаї-п від 04.11.2016 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39859695, 61046, м. Харків, пров. Академіка Підгорного,3).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Тітов