Рішення № 6764509, 17.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2009Справа №2-29/3836-2009 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно – механічний завод» (95022, м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 10, код ЄДРПО України 00901499). До відповідача – Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим (97546, Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул. Радянська, 30).

За участю третіх осіб які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект - 2005» (95000, м. Сімферополь, вул. Дибенка, 7, кв. 9, код ЄДРПО України 30271294).

2.          Міністерство житлово – комунального господарства АР Крим (м. Сімферополь, пр-т. Кірова,13).

Про визнання недійсним рішення, скасування акту та спонукання до виконання певних дій.

Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

За участю третіх осіб:

1. Ісаєва Е. Е., довіреність № 1 від 10.07.2007р., представник, Абдурахманов Н.А. – директор.

2. – не з’явилась.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольський ремонтно – механічний завод», звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим з вимогами: визнати недійсним рішення Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АР Крим 23 сесії 23 скликання від 25.12.2001р. «Щодо надання земельної ділянки підприємству «Респект - 2005» для будівництва та обслуговування пансіонату за рахунок земель Управління житлово – комунального господарства Криму та земель запасу за адресою: смт. Миколаївка, Миколаївською селищною радою Сімферопольського району»; скасувати державний акт на право постійного користування землею 1-КМ №003865 та зобов’язати Миколаївську селищну раду Сімферопольського АР Крим здійснити необхідні дії, передбачені Земельним кодексом України, щодо переоформлення права постійного користування Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно – механічний завод» на земельну ділянку площею 4,95 га, що знаходиться у смт. Миколаївка, у порядку передбаченому п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.07.2009р., до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю «Респект - 2005».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.09.2009р., до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено - Міністерство житлово – комунального господарства АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення не відповідає закону та порушує права позивача на користування земельною ділянкою площею 4,95 га, що знаходиться у смт. Миколаївка, оскільки позивач є користувачем вказаної земельної ділянки на підставі державного акту. Позивач посилається на те, що він звертався до відповідача із заявою про переоформлення правовстановлюючого документу, однак останній цю заяву не розглянув та незаконно передав вказану земельну ділянку у постійне користування ТОВ «Респект - 2005».

Відповідач проти позову заперечує посилається на те, що спірне рішення цілком обґрунтовано, оскільки позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки. Відповідач вказує на те, що земельна ділянка площею 4,95 га, яка знаходиться у смт. Миколаївка, була вилучена із землекористування УЖКГ АР Крим, та саме ця установа була користувачем цієї земельної ділянки.

Крім того, відповідач вважає, що позивач втратив право користування вказаною земельною ділянкою на підставі ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України № 561 XII від 18.12.1990р. внаслідок припинення ДП «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» в результаті реорганізації у ВАТ «Сімферопольський ремонтно – механічний завод».

Третя особа ТОВ «Респект - 2005» - у письмових поясненнях по суті спору просить в задоволенні позову відмовити, вважає себе сумлінним землекористувачем.

Третя особа - Міністерство житлово – комунального господарства АР Крим направило на адресу суду, наявні у неї документи, що стосується землекористування спірною земельною ділянкою.

За клопотанням сторін, строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.2009п. до 17.11.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В продовжене судове засідання позивач не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом залишено клопотання позивача без задоволення, у зв’язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством «Респект» і Фондом державного майна АР Крим 19.01.2001 року укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць, який знаходився на балансі Республіканського комітету з житлово-комунального господарства АР Крим та розташований на земельній ділянці. Договір нотаріально посвідчений (а.с. 96-98).

Вказаний об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 4,95 га в смт. Миколаївка Сімферопольського району АР Крим.

У зв'язку з придбанням об'єкту незавершеного будівництва Підприємство «Респект» як забудовник звернулося до Миколаївської селищної ради з проханням про надання земельної ділянки в постійне користування.

На 21 сесії 23 скликання Миколаївська селищна рада Сімферопольського району прийняла рішення від 04 жовтня 2001 року, про надання дозволу підприємству «Респект» на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 4,95 га для будівництва і обслуговування пансіонату на 300 місць на території смт. Миколаївка за рахунок земель Управління ЖКГ РМ Криму і земель запасу (а.с. 90).

В ході підготовки проекту відведення земельної ділянки підприємством «Респект» були отримані наступні дозвільні документи: висновок №201 від 24.10.2001 року Сімферопольського районного відділу архітектури і містобудування про можливість відведення земельної ділянки загальною площею 4,95 га для будівництва і обслуговування пансіонату; висновок Центрального Кримського регіонального відділу охорони природи №714 від 23.10.2001 року про можливість відведення земельної ділянки; висновок Сімферопольської районної санітарно-епідеміологічної станції від 23.10.2001 року про можливість відведення земельної ділянки; висновок від 23.10.2001 року, виданий Сімферопольським районним відділом земельних ресурсів про можливість відведення в постійне користування земельної ділянки загальною площею 4,95 га; висновок державної землевпоряджувальної експертизи під №12/174 від 03.12.2001 року (а.с. 92-95).

Рішенням від 25 грудня 2001 року на 23 сесії 23 скликання (а.с. 91), Миколаївська селищна рада затвердила проект відведення земельної ділянки підприємству «Респект» для будівництва і обслуговування пансіонату.

Цім же рішенням, вирішено:

-          вилучити із землекористування Управління житлово-комунального господарства Криму земельну ділянку загальною площею 4,9500 га, зокрема по угіддях землі під будівництво, яке не розпочате 3,7900 га, будинку відпочинку (проїзди) -1,1600га;

-          надати підприємству «Респект» в постійне користування для будівництва і обслуговування пансіонату за адресою: смт. Миколаївка Миколаївської селищної ради Сімферопольського району, земельну ділянку загальною площею 4. 1716 га, зокрема за рахунок земель Управління житлово-комунального господарства Криму - 3,7900 га (по угіддях землі під будівництвом, яке не розпочате), за рахунок земель запасу - 0,3618 га (по угіддях землі під будівництвом, яке не розпочате).

Крім того, підприємство «Респект» вказаним рішенням зобов'язано в місячний термін зробити замовлення в Сімферопольський районний відділ земельних ресурсів на виготовлення державного акту на право постійного користування землею.

Суд встановив, що 27 грудня 2001 року підприємство «Респект» отримало Державний акт на право постійного користування землею загальною площею 4,1716 га (а.с. 100).

У зв'язку з реорганізацією Підприємства «Респект», яке було перетворено в ТОВ «Респект-2005», право користування спірною земельною ділянкою було закріплене в договорі оренди від 31.03.2008 року, згідно якому земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Респект-2005» строком на 49 років під розміщення пансіонату в смт. Миколаївка (а.с. 101-102).

Позивач посилається на те, що у 1984 році Сімферопольський ремонтно-механічний завод «Укрремстрой» отримав від Сімферопольського районного виконавчого комітету Державний акт про закріплення за зазначеним заводом права безстрокового та безоплатного користування 4,95 га землі для будівництва профілакторію на 300 місць, автодороги та загальнокурортної набережної. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №207.

Правонаступником зазначеного заводу у порядку перетворення державного підприємства (Сімферопольського ремонтно-механічного заводу) у відкрите акціонерне товариство на підставі Наказу Фонду Автономної Республіки Крим №2191 від 28.12.1996 року, Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Закону України «Про приватизацію державного майна», Постанови Кабінету Міністрів України «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її проведення» став ВАТ «Симферопольський ремонтно-механічний завод».

На підставі зазначених нормативних документів 31.12.1996 року було зареєстровано Статут Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» (СРМЗ). Завершення процесу приватизації (остаточний викуп акцій товариства) відбулось в 2004 році, в зв'язку з чим 27.04.2005 року зареєстрована нова редакція Статуту Товариства.

Згідно ж із Законом України «Про підприємства в Україні», який діяв на момент здійснення процесів перетворення підприємства, при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (п.7 ст.34 Закону).

Таким чином, на думку позивача, він отримав майнові права на земельну ділянку площею 4,95 га в смт. Миколаївка в процесі перетворення підприємства.

На момент оформлення земельної ділянки в 1984 році, земельні правовідносини регулювалися Земельним кодексом Української РСР 1970 року.

Згідно ст. 13 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, земля в Українській РСР надавалась в користування колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам. Користування землею здійснювалось безплатно (стаття 14 Земельного кодексу УРСР). Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надавались державним підприємствам, організаціям і установам у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста (стаття 87 Земельного кодексу УРСР).

Земельний кодекс Української РСР 1970 року, втратив чинність 15.03.1991 року крім статті 14, яка втратила чинність з 1 липня 1992 року, згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII, враховуючи зміни, внесеніПостановою Верховної Ради України від 3 липня 1992 року N 2536-XII.

Постановою Верховної ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року N 562-XII, з 15.03.1991р. введений в дію Земельний кодекс Української РСР, крім глави 5, яка введена в дію 1 липня 1992 року.

Пунктом 5 Постанови ВР УРСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII, було встановлено наступне:

-          рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15 березня 1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу;

-          громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування;

-          обчислення строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 27 Кодексу, починається з часу введення його в дію.

Таким чином, з прийняттям Земельного кодексу УРСР права на користування земельними ділянками було залишено за громадянами, підприємствами, установами, організаціями, які мали у користуванні земельні ділянки, до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.

Посилаючись на Перехідні положеннями Земельного кодексу України від 2001 року, позивач вважає, що його право постійного користування спірною земельної ділянкою підлягає переоформленню на право власності або оренди.

Так, позивач вказує на те, що, як свідчать матеріали архіву заводу, керівник заводу звертався до відділу земельних ресурсів Миколаївської селищної ради із заявою про переоформлення права на земельну ділянку згідно з вимогами нового кодексу. Разом із заявою до зазначеної установи було направлено оригінал Державного акту на право безстроково та безоплатного користування на землю. Однак, наслідки розгляду даної заяви, позивачу не відомі.

На думку позивача, прийняття спірного рішення відповідачем, щодо спірної земельної ділянки 25.12.2001 року без попереднього вилучення земельної ділянки з володіння позивача є незаконним з огляду на приписи ст. 19, 31, 32 Земельного кодексу УРСР 1990 року.

Враховуючи встановлені судом обставини, наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, у зв’язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень і способом, що передбачені Конституцією України і законами України.

Відповідно до п.2 роз'яснення ВАСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних і інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд встановив, що на підставі рішення Сімферопольського районного виконавчого комітету № 15 від 25.03.1988р. спірна земельна ділянка площею 4,95 га передана у постійне користування Кримській ПМК -6 для будівництва профілакторію.

Рішенням 14 сесії 21 скликання Сімферопольської районної ради народних депутатів від 07.05.1993р. спірна земельна ділянка площею 4,95 га була передана Управлінню житлово-комунального господарства Криму.

Підставою для прийняття вказаного рішення від 07.05.1993р., послужило розпорядження Ради Міністрів Криму № 608-р від 30.12.1992р. про купівлі незавершеного будівництва пансіонату на 300 місць в смт. Миколаївка.

Прийняття вказаних рішень про передачу спірної земельної ділянки, підтверджується витягом з Державного акту на право користування землею № 014580 (том 2, а.с. 1).

Належних та допустимих доказів визнання не дійсними або скасування у встановленому законом порядку вказаних рішень суду не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач втратив право користування спірною земельною ділянкою з моменту прийняття Сімферопольським районним виконавчим комітетом рішення № 15 від 25.03.1988р. про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування Кримській ПМК - 6 для будівництва профілакторію.

Крім того, враховуючи прийняття Сімферопольською районною радою народних депутатів рішення 14 сесії 21 скликання від 07.05.1993р. про передачу спірної земельної ділянки Управлінню житлово-комунального господарства Криму, суд приходить до висновку, що відповідач не повинен був вилучати спірну земельну ділянку з користування позивача, з огляду на відсутність у останнього прав на таке користування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що його цивільні права відповідачем порушені, не визнаються чи оспорюються.

Позивач не використав свого права наданого йому ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов'язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону.

          Враховуючи сукупність викладених обставини та встановлених судом фактів, суд вважає, що фактично відсутні факти порушення прав позивача, на захист яких поданий цей позов, що тягне за собою відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.