Рішення № 6764494, 05.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2009Справа №2-15/4400-2009 За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) До відповідача Приватної фірми «Андріс» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Февральська, 15, 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 73, к.306 ідентифікаційний код 22258064)

Про стягнення 8099,42 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Приватної фірми «Андріс» про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 8099,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди державного нерухомого майна від 17.05.2005 р. в частині своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати до Державного бюджету, в результаті чого на день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 8099,42 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву, мотивуючи свої заперечення тим, що додаткова угода № 1 від 31.07.2007р., відповідно до якої позивачем зроблено донарахування орендної плати, відповідачем не підписана.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.09.2009 р. залишено без задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі ДО АПК «Кримрадгоспвинпром» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

05.11.2009 р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляд у справи у зв’язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання.

Судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на те, що слухання справи вже неодноразово відкладалося (у судовому засіданні оголошувалася перерва), відповідачем не приведено суду обґрунтованих підстав щодо необхідності відкладення розгляду справи, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Крім того, позивачем не представлено жодних доказів поважності причин незабезпечення явки представника у судове засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами, таким чином, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

У судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення перерви розгляд справи було продовжено.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

17.05.2005 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) (позивач) та Приватною фірмою «Андріс» (Орендар) (відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна – невиробничих приміщень № 302 площею 18,8 кв. м. та № 306 площею 19,0 кв.м.

Пунктом 10.6 Договору визначено, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення терміну дії договору оренди, при відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлено договором.

Відповідно до пункту 10.1 Договору Договір укладено з 17.05.2005р. до 15.05.2006р.

Орендна плата визначена розділом 3 договору та становить за базовий місяць оренди квітень 2005 року 585,42 грн. ( пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, встановлений Мінстатом України.

Згідно з пунктом 3.4 розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Сторонами 17.05.2005 року був підписаний акт приймання – передачі в оренду державного нерухомого майна. (а.с. 9)

На виконання умов договору оренди державного нерухомого майна – невиробничих приміщень № 302 площею 18,8 кв. м. та № 306 площею 19,0 кв.м. відповідачем здійснювалась орендна плата, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями. (а.с.78-89)

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на внесення змін Кабінетом Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 до Методики розрахунку та розподілу платежів за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786, при цьому, в ході судового засідання судом встановлено, що сума заборгованості, яка є предметом спору з дійсної справи, нарахована позивачем на підставі додаткової угоди № 1 від 31.07.2006р., тоді як виконання відповідачем безпосередньо умов Договору оренди державного нерухомого майна – невиробничих приміщень № 302 площею 18,8 кв. м. та № 306 площею 19,0 кв.м. позивачем не оспорюється.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» від 27.12.2006р. №1846 внесено зміни до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1995р. №786.

У зв’язку з цим, позивач 15.08.2007р. надіслав відповідачу додаткову угоду №1 від 31.07.2007 р. до договору оренди, згідно з пунктами 7 та 8 якої за вказаним договором з 27.12.2006р. вводиться новий розмір орендної плати та Підприємство зобов'язується протягом місяця з моменту підписання зазначеної додаткової угоди сплатити донараховану оренду плату.

Орендар 04.09.2007р. направив на адресу Орендодавця протокол розбіжностей, де пропонував пункт7 Додаткової угоди №1 змінити та викласти в такій редакції: «Розрахунок орендної плати вводиться з моменту підписання протоколу розбіжностей сторонами» та вилучити з Додаткової угоди №1 пункт 8.

Орендодавець 08.10.2007р. направив на адресу Орендаря протокол врегулювання розбіжностей, проте відповідач повідомив позивача, що воно не погоджується з таким протоколом, у зв'язку з чим відмовляється від його підписання.

Вищим господарським судом України у справі за позовом Фонду майна АР Крим до ПП «Андріс» про внесення змін до договору оренди (постанова у справі № 2-17/222-2008 від 15.10.2008 р.) встановлено, що у разі зміни Методики розрахунку плати за оренду державного майна для перегляду її розміру достатньо звернення з відповідною вимогою однієї із сторін вказаного договору, що і зробив Фонд. Проте, Фонд звернувся до Підприємства з вимогою про перегляд розміру орендної плати за Договором від 17.05.2005р. лише 15.08.2007р., запропонувавши при цьому внести відповідні зміни до вказаного договору з 27.12.2006р.

Відповідно до частини третьої статті631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Однак вказана норма Цивільного кодексу України не зобов'язує, а надає сторонам право на застосування умов договору до відносин між ними, які виникли до його укладення.

При цьому Вищим господарським судом України зазначено, що Фонд не був позбавлений можливості звернутись до ПФ «Андріс» з вимогою про перегляд розміру орендної плати за Договором від 17.05.2005р. раніше ніж 15.08.2007р. (зокрема, одразу після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» від 27.12.2006р. №1846), проте не зробив цього, що не може бути підставою для зобов'язання ПП «Андріс» підписати відповідну додаткову угоду.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки Додаткова угода № 1 до договору оренди державного нерухомого майна від 17.05.2005 р. не була укладена, отже позивачем безпідставно здійснювався розрахунок орендної плати відповідно до змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у виконання статті 118 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» неодноразово звертався до Фонду майна АР Крим про підписання протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 1 у зв’язку зі змінами Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна. Проте Фондом вказані пропозиції були проігноровані.

Судом встановлено, що 11.05.2009 р. Договір припинив дію у зв’язку з закінченням строку, про що свідчить підписаний акт приймання – передачі орендованого майна.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що сума заборгованості складається з суми, розрахованої на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» від 27.12.2006р. №1846, що було відображене в додатковій угоді №1 від 31.07.2007р., яка не була підписана сторонами, а отже не набрала чинності, суд не має правових підстав для задоволення позову.

Іншого позивачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.