Ухвала суду № 67644814, 27.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 756/13997/15-ц головуючий у 1-й інстанції: Шумейко О.І.

апеляційне провадження № 22-ц /796/5114/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д. , Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2007 року до 10 травня 2015 року. За час шлюбу шлюбу подружжя набуло у власність рухоме та нерухоме майно.

Посилаючись на те, що згоди між ними щодо поділу майна не досягнуто, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати його особистою власністю квартиру АДРЕСА_2, та мотоцикл Honda, реєстраційнийномер НОМЕР_1;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_1; нерухомість (квартиру та комору) в Іспанії, м. Марбелья; автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіль Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 737 067 грн. 57 коп.; автомобіль Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 746 597 грн. 09 коп.;

- провести поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином: визнати за ним право власності на нерухомість (квартиру та комору) в Іспанії, м. Марбелья; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2.

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію в рахунок різниці вартості майна в розмірі 862 169 грн. 58 коп.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, який обгрунтовувала тим, що за час спільного проживання подружжя придбало на праві спільної сумісної власності наступне майно: квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1; автомобіль Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіль Toyota Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіль автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2; грошові кошти у сумі 168 546 доларів США та 70 380,89 євро, що станом на квітень 2015 року перебували на банківському рахунку № НОМЕР_5, відкритому в "Baltic International Bank" на ім'я ОСОБА_1 Під час розгляду справи судом позивач без згоди відповідачки здійснив відчуження автомобіля Toyota Highlander, а відповідачка без згоди позивача здійснила відчуження автомобіля Hyundai Santa Fe. Крім того, після квітня 2015 року позивач використав всі грошові кошти, що знаходилися на банківському рахунку, на свій розсуд проти її волі та не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.

З урахуванням вартості відчужених позивачем та відповідачкою автомобілів, а також з урахуванням витрачених позивачем на власний розсуд грошових коштів з банківського рахунку, відповідачка просила визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2. У порядку поділу майна просила виділити їй в натурі квартиру АДРЕСА_1, автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2, та визнати за нею право власності на 46/100 частки квартири АДРЕСА_2. У порядку поділу майна за ОСОБА_1 визнати право власності на 54/100 частки квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Проведено поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином: визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2; визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2; визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2; визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4764 грн.76 коп. у якості грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль Hyundai Santa FE та автомобіль Toyota Hihglander. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, які знаходились станом на 17 березня 2015 року на мультивалютному розрахунковому рахунку № НОМЕР_5, відкритому в "Baltic International Bank" (юридична адреса: вул. Калею 43, Рига, LV-1050, Латвія) на ім'я ОСОБА_1, у розмірі 84273 долари США та у розмірі 35190 євро 44 євроцента. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Скаржник зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 не просила суд визнавати спільним сумісним майном подружжя грошові кошти, які в січні 2015 року надійшли на відкритий на ім'я ОСОБА_1 рахунок у Латвії та не просила суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь Ѕ частину цих коштів у якості відповідної компенсації своєї частки у праві власності на них. Крім того, посилається на те, що квартира № АДРЕСА_2 була безпідставно визнана спільною сумісною власністю пождужжя та включена до загальної маси майна, яке підлягає поділу; судом першої інстанції помилково до складу майна, яке підлягає поділу не була включена нерухомість (квартира та комора) в Іспанії, м. Марбелья; судом неправильно проведено поділ автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2; грошові кошти, які знаходились на мультивалютному розрахунковому рахунку № НОМЕР_5, відкритому в "Baltic International Bank" на ім'я ОСОБА_1 не мають українського походження і на території України ніколи не перебували (перераховані йому за трудовим контрактом, укладеним 19 квітня 2011 року між ним та британською компанією "Укренерджи Коул Лімітед"), а тому спір, який виник стосовно цих коштів, повинен вирішуватись виключно за законодавством Великобританії та у судах Великобританії.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (ІІІ том, а. с. 231). З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що з 16 червня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 травня 2016 року. Цим же рішенням встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства з квітня 2015 року.

Під час перебування у шлюбі сторонами набуто наступне майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: квартира АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_1; автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згоди щодо поділу цього майна сторони не досягли.

Судом також установлено, що 20 лютого 2015 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 350 000 євро придбали у спільну власність в рівних частинах квартиру АДРЕСА_3 (І том, а. с. 123-142).

На виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року про звернення до Міністерства юстиції Латвійської Республіки із судовим дорученням про надання правової допомоги від "Baltic International Bank" через Міністерство юстиції України надійшла виписка з мультивалютного банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1, за період з 11 листопада 2014 року по 05 лютого 2016 року, відповідно до якої на вказаному мультивалютному банківському рахунку станом на 17 березня 2015 року знаходилися грошові кошти у сумі 168 546 доларів США та 70 380,89 євро (ІІ том, а. с. 218-242).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

При цьому в разі не вчинення сторонами дій направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя").

Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя.

По-перше, відповідно до ст. 71 СК України суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

По-друге, суд може ухвалити рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку виплати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності ( ч. ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України). При цьому присудження такої компенсації можливе лише за згодою особи, яка її отримує, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Такий спосіб застосовується відносно неподільних речей.

По-третє, суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об'єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість.

Крім того, в процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передачу одному із подружжя з зобов'язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вирішуючи спір щодо поділу майна, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог є необгрунтованими та підлягають відхиленню.

Відповідно до поданої заяви з урахуваннях змін та уточнень до зустрічної позовної заяви (І том, а. с. 52, 115; ІІ том, а. с. 85; ІІІ том, а. с. 18) вбачається, що ОСОБА_2 був заявлений позов про поділ спільного майна подружжя та запропоновано суду провести його поділ за варіантом запропонованим нею.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитись із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб виходячи з інтересів дружини, чоловіка, дітей та інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивачка, не може бути розцінене як вихід суду за межі позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав квартиру АДРЕСА_2 його особистою власністю є безпідставними та спростовуються наступним.

Щодо покупки сторонами спірної квартири суд першої інстанції на підставі досліджених доказів встановив, що 27 серпня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_1 за 750 000 грн. придбав у власність квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 17 договору дружиною покупця ОСОБА_2 надано заяву про згоду на укладення цього договору, справжність підпису на заяві засвідчено Рохмановою О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 29 серпня 2011 року, реєстровий № 2706.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що спірна квартира є його особистою приватною власністю, оскільки придбана ним за рахунок позичених до шлюбу з ОСОБА_2 грошових коштів, що, за думкою ОСОБА_1, підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_10, датованою 25 грудня 2015 року, та угодою, укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 від 26 жовтня 2015 року (ІІІ том, а. с. 16, 57). За умовами вказаної угоди 07 лютого 2007 року ОСОБА_1 отримав у позику від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США, які він зобов'язався повернути 26 жовтня 2015 року. ОСОБА_1 повернув ОСОБА_10 борг у сумі 100 000 доларів США. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що позикодавець ОСОБА_10, якому він підпорядковувався за трудовими відносинами, заборонив йому розповідати будь-якій особі про джерело походження коштів, витрачених ОСОБА_1 на купівлю вказаної вище квартири. Отже, його дружина ОСОБА_2 до поділу спільного майна подружжя в суді не була обізнана про такі обставини.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані ОСОБА_1 докази з урахуванням письмових пояснень сторін та дійшов до обгрунтованого висновку про те, що за умовами укладеного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_1, надала свою згоду на придбання об'єкту нерухомого майна. Під час вчинення зазначеного правочину ОСОБА_1 не повідомив про свій намір придбати квартиру на праві особистої приватної власності. Належних та допустимих доказів того, що для купівлі вказаної квартири ОСОБА_1 були витрачені саме позичені у ОСОБА_10 грошові кошти, а також зберігання такої суми грошей протягом більш ніж чотирьох років з моменту їх отримання, позивачем ОСОБА_1 не надано.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що при зверненні до суду 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 у позовній заяві вказував, що квартира, яка розташована по АДРЕСА_2, придбана подружжям у спільну сумісну власність, незважаючи на те, що за два дні до звернення до суду ним була підписана угода з ОСОБА_10 про врегулювання позикових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_10

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції помилково до складу майна, яке підлягає поділу, не була включена нерухомість (квартира та комора) в Іспанії, м. Марбелья є необгрунтованими та підлягають відхиленню.

Судом першої інстанції було установлено, що сторони у справі придбали нерухомість (квартиру та комору) в Іспанії, м. Марбелья у спільну часткову власність на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2015 року (І том, а. с. 123-142).

У даному випадку подружжя під час укладення договору купівлі-продажу визначилися з часками у праві спільної власності, а, відтак, об'єкт нерухомого майна, розташований у муніципалітеті Марбелья (Малага), Іспанія, придбаний у спільну часткову власність та не підлягає поділу в порядку, передбаченому ст. ст. 70, 71 СК України.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він сплачує банківську іпотечну позику не було підтверджено належними та допустими доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нерухомість (квартира та комора) в Іспанії, м. Марбелья не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягає поділу в порядку, передбаченому ст. ст. 70, 71 СК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом неправильно проведено поділ автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2, є надуманими та необгрунтованими.

Установивши, що сторони не досягли згоди щодо вартості квартири АДРЕСА_2 та автомобіля BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_2, та не скористалися правом на призначення у справі судової-автотоварознавчої експертизи щодо визначення їх вартості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про поділ вищевказаного майна шляхом визнання за кожною із сторін спільної часткової власності на Ѕ частину цього майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного вирішення судом першої інстанції питання про поділ грошових коштів, які були розміщені на мультивалютному рахунку № НОМЕР_5, відкритому в "Baltic International Bank" на ім'я ОСОБА_1 є також необгрунтованими та підлягають відхиленню.

На виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року про звернення до Міністерства юстиції Латвійської Республіки із судовим дорученням про надання правової допомоги від "Baltic International Bank" через Міністерство юстиції України надійшла виписка з мультивалютного банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1, за період з 11 листопада 2014 року по 05 лютого 2016 року, відповідно до якої на вказаному мультивалютному банківському рахунку станом на 17 березня 2015 року знаходилися грошові кошти у сумі 168 546 доларів США та 70 380,89 євро (ІІ том, а. с. 218-242).

Установивши, що на час припинення ведення спільного господарства станом на квітень 2015 року на мультивалютному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 в "Baltic International Bank", були наявні грошові кошти у сумі 168 546 доларів США та 70 380,89 євро, суд першої інстанції правильно виходив із того, що надходження вказаних грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 відбулося під час шлюбу та ведення спільного господарства подружжям, а тому такі грошові кошти є спільним майном подружжя та підлягають поділу.

Посилання ОСОБА_1 на те, що грошові кошти, які знаходилися на вказаному банківському рахунку, перераховувалися роботодавцем ОСОБА_1 ймовірно для оплати його відряджень, жодними доказами не підтверджені.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує ані факту наявності мультивалютного рахунку № НОМЕР_5, відкритого на його ім'я в "Baltic International Bank", ані наявності та розміру грошових коштів на цьому рахунку.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про міжнародне приватне право» у зв'язку з тим, що «прибалтійські» кошти характеризуються ознакою іноземного елементу, є безпідставними.

Ураховуючи ту обставину, що на час ухвалення судового рішення всі грошові кошти на означеному мультивалютному рахунку після квітня 2015 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства із ОСОБА_2, ОСОБА_1 витратив на свій власний розсуд, а рахунок був закритий, то вказані грошові кошти не мають ознаки іноземного елементу.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова