Рішення № 6764429, 13.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2009Справа №2-22/3658-2009 За позовом – ТОВ «Сатурн Сервіс», м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 7 до відповідача – ЗАТ «С.В.Х.», м. Сімферополь, провулок Тупий, 11

про стягнення 50916,97 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з’явився

від відповідача – Горбатюк Л.М., представник, дов від 15.01.2009 року

Обставини справи:

Позивач – ТОВ «Сатурн Сервіс» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ЗАТ «С.В.Х.», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 50916,97 грн., у тому числі: сума основного боргу – 40722,27 грн., пеню – 9060,27 грн., 3% річних – 1134,68 грн., інфляція – 4200,03 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного з позивачем договору поставки № 25 від 20.03.2008 року, не здійснив у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

15.09.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судове засідання не з’явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

встановив:

20.03.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № 25, відповідно до п. 1. якого постачальник за договірними цінами та встановленому асортименту, на суму згідно накладної, здійснює поставку товару та передає його у власність покупця, а покупець приймає товар, оплачує товар.

Пунктом 4 договору встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити вартість отриманого товару; у випадку затримки товару, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочки. Постачальник може надати покупцю товарний кредит, який повинен бути оплачений не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36521,99 грн., що підтверджується копіями накладних, наявними в матеріалах справи.

Так, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача з неоплаченого товару склала 40722,02 грн.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Під час розгляду справи суду був наданий акт звірки розрахунків між сторонами станом на 08.09.2009 року, а.с. 107, відповідно до якого сторони визначили відсутність заборгованості відповідача перед позивачем. Даний факт сторонами не заперечувався.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Так, враховуючи те, що сторонами встановлена відсутність заборгованості відповідача перед позивачем з основного боргу, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40722,27 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 9060,27 грн., 3% річних – 1134,68 грн., інфляція – 4200,03 грн.

Але, відповідачем наданий суду контр розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач погоджується з нарахуванням пені в сумі 7724,53 грн., 3% річних у розмірі 988,04 грн., інфляції – 1302,33 грн.

Слід зауважити, що нарахування пені, 3% річних та інфляції є обґрунтованим з огляду на те, що оплата заборгованості була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду. Крім того, суд приймає як обґрунтований саме розрахунок штрафних санкцій, здійснений відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов’язання за укладеним з позивачем договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, з урахуванням припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу та розрахунку штрафних санкцій відповідача.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16 жовтня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ЗАТ «С.В.Х.» (м. Сімферополь, провулок Тупий, 11, рахунок № 260011992 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 24492507) на користь ТОВ «Сатурн Сервіс» (м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 7, рахунок № 26004013722400 в АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 384801, ЄДРПОУ 22247385) пеню в сумі 7724,53 грн., 3% річних у розмірі 988,04 грн., інфляцію – 1302,33 грн., всього – 10014,90 грн.

3.          Стягнути з ЗАТ «С.В.Х.» (м. Сімферополь, провулок Тупий, 11, рахунок № 260011992 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 24492507) на користь ТОВ «Сатурн Сервіс» (м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 7, рахунок № 26004013722400 в АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 384801, ЄДРПОУ 22247385) 100,15 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ЗАТ «С.В.Х.» (м. Сімферополь, провулок Тупий, 11, рахунок № 260011992 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 24492507) на користь ТОВ «Сатурн Сервіс» (м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 7, рахунок № 26004013722400 в АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 384801, ЄДРПОУ 22247385) 61,46 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40722,27 грн. – припинити.

6.          В задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 2897,70 грн. інфляції, 146,64 грн. – 3% річних та 1335,74 грн. пені – відмовити.

7.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.