Рішення № 6764410, 09.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2009Справа №2-15/2487.1-2009 За позовом Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00152117) До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Шельф» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, ідентифікаційний код 04825950)

Про стягнення 149014,80 грн.

                                                                                 Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Мізінова С.О., довіреність № 11/54 від 16.12.2008 р., у справі

Від відповідача – Борецька Л.Р., довіреність б/н від 07.11.2008 р., у справі

Обставини справи: Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Шельф» про стягнення 141562,20 грн. витрат, пов’язаних з участю у Міжнародній конференції –виставці ONS-2006 «Шельф Северних морей 2006», а також 3% річних у сумі 7449,60 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 05.12.2008 року у справі № 2-22/9499-2008 у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року, апеляційна скарга Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» залишена без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 05.12.2008 року у справі № 2-22/9499-2008 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 року у справі № 2-22/9499-2008 касаційна скарга Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» задоволена частково. Рішення господарського суду АР Крим від 05.12.2008 року у справі № 2-22/9499-2008 та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Резолюцією Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. справа передана в провадження судді Господарського суду АР Крим І.А. Іщенко.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.05.2009 р. справа прийнята у провадження судді І.А. Іщенко.

Позов заявлений про стягнення з відповідача вартості частини витрат, понесених позивачем у зв’язку з прийняттям участі двох працівників інституту в міжнародній конференції –виставці ONS «Шельф Північних морів» 22 –25.08.2006 у Норвегії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.08.2006 р. позивач надіслав відповідачу лист – пропозицію про прийняття працівниками інституту участі у міжнародній конференції –виставці ONS –2006 «Шельф Північних морів», яка буде проведена 22-25.08.2006 р. в м. Ставангер, Норвегія. Витрати, пов’язані з участю відряджених позивачем і відповідачем працівників у виставці будуть оплачені позивачем з наступним їх відшкодуванням інститутом. Цього ж дня відповідач надіслав позивачу відповідь про прийняття його пропозиції про спільну участь у конференції –виставці з його працівниками. З боку відповідача погоджені особи, які приймуть участь у конференції –виставці: генеральний директор та в.о.головного інженера інституту. Відрядження на конференцію –виставку та участь у ній відбулося представниками сторін спільно. Витрати оплачені позивачем на підставі укладених ним договорів за платіжними документами. Надіслана позивачем 03.11.2006 вимога про оплату частини витрат протягом 10 днів у сумі 141 565,20 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що ним із позивачем договір про відшкодування витрат щодо участі в Міжнародній конференції не укладався, відповідач не брав на себе зобов’язань щодо відшкодування цих витрат.

22.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 104199,05 грн. заборгованості та 8054,59 грн. 3% річних, всього 112253,64 грн.

Судом вказана заява прийнята до розгляду.

24.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд прийняти відмову від позову в сумі 109914,34 грн., стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 36214,19 грн., 3% річних в розмірі 2886,27 грн.

Судом вказана заява прийнята до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві № 04-10/1740 від 01.10.2009 р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд

ВСТАНОВИВ :

17.08.2006 позивач надіслав відповідачу лист –пропозицію за вих.. № 01-2693 про прийняття працівниками інституту участі у міжнародній конференції –виставці ONS –2006 "Шельф Північних морів", яка буде проведена 22-25.08.2006 в м.Ставангер, Норвегія. Витрати, пов’язані з участю відряджених позивачем і відповідачем працівників у виставці будуть оплачені позивачем з наступним їх відшкодуванням інститутом «Шельф». (а.с. 8 Т.1)

Цього ж дня 17.08.2006 р. відповідач надіслав позивачу відповідь за вих.. № 06-28/2825 про прийняття його пропозиції про спільну участь у конференції –виставці з його працівниками. З боку відповідача погоджені особи, які приймуть участь у конференції –виставці: генеральний директор та в.о.головного інженера інституту. (а.с. 9 Т.1)

Відрядження на конференцію –виставку та участь у ній відбулося представниками сторін спільно. Витрати оплачені позивачем на підставі укладених ним договорів за платіжними документами на загальну суму 1132521,66 грн. (а.с. 14-58 Т.1)

Позивачем була надіслана 03.11.2006 р. вимога про оплату частини витрат протягом 10 днів у сумі 141565,20 грн. та рахунок на вказану суму (а.с. 10-12) Вказана вимога отримана відповідачем 06.11.2006 р., про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у картці поштового повідомлення. (а.с. 13)

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що у свою чергу і стало приводом для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд, дослідивши всі представлені сторонами докази та оцінивши їх в сукупності дійшов наступного висновку.

Чинним законодавством України не передбачена обов’язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину підтверджується підписаними обома сторонами листами та частковим виконанням сторонами.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що пропозиція позивача про прийняття відповідачем участі у конференції - виставці, з оплатою позивачем витрат, які у подальшому оплачуються відповідачем пропорційно кількості учасників з кожної сторони та прийняття цієї пропозиції відповідачем, є способи укладення договору на підставі положень статей 641, 642 Цивільного кодексу України.

Однак, згідно з положенням статті 8 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися відповідно до загальних засад цивільного законодавства. Цивільні відносини можуть регулюватися також звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту (стаття 7 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем виконане зобов’язання щодо обслуговування делегації, яка прийняла участь у конференції-виставці.

Проте, як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи, частина витрат, включених позивачем у розрахунок, було оплачено відповідачем самостійно. Крім того, встановлено, що витрати у сумі 37366,15 грн. на виготовлення стенду для конференції- виставки взагалі не є витратами з участі у конференції-виставці та мають бути виключені зі складу цих витрат.

У зв’язку з цим, заявою від 24.09.2009 р. позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 109914,34 грн.

Судом встановлено, що вказана відмова позивача від частини позову ніяким чином не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, зокрема відповідача, а також повноваження, якими наділений директор дирекції по виробництву по довіреності 11/16 від 07.04.2008 р. Ільницький Р.М. дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, а отже заява Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 109914,34 грн. підлягає припиненню.

Предметом розгляду залишаються вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 36214,19 грн. та 3% річних у розмірі 2886,27 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Така вимога та рахунок були отримані відповідачем 06.11.2006 р.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по компенсації витрат, понесених позивачем у зв’язку з участю представників відповідача у конференції-виставці в розмірі 36214,19 грн. підлягають частковому задоволенню.

Суд дійшов висновку, що зі складу цих витрат має бути виключена комісійна плата в розмірі 3292,20 грн., оскільки вона не належить до складу безпосередніх витрат, понесених позивачем, а є агентською винагородою третій особі – Виставковому об’єднанню «РЕСТЭК» у відповідності до укладених позивачем з вказаною особою договорів.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 32921,87 грн., а саме : витрати на проживання у готелі -16653,19 грн., витрати на транспортні послуги – 14976,00 грн., витрати на супроводження участі у виставці – 1292,68 грн.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, відповідач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 2886,27 грн.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, заявлена позивачем сума 3% річних підлягає зменшенню, через те, що судом була зменшена сума основного зобов’язання, а також позивачем невірно визначений період для нарахування.

Сума 3% річних має бути визначена наступним чином:

Як було встановлено судом, вимога та рахунок, який мав бути сплачений відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання, були отримані відповідачем 06.11.2006 р. Отже, прострочення повинно обчислюватися з 17.11.2006 р. по 01.09.2009 р., в той час як позивачем розрахунок здійснений з 01.11.2006 р.:

32921,87 грн. х 3% х 1019 днів / 365 днів = 2757,32 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних у розмірі 2757,32 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Шельф» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, ідентифікаційний код 04825950) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00152117) 32921,87 грн. заборгованості, 2757,32 грн. 3% річних, 356,79 грн. державного мита та 28,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині позовних вимог в розмірі 109914,34 грн. провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.