Рішення № 6764309, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009Справа №2-7/5223-2009 За позовом Приватного підприємства «СК-Кула» (96012, м. Армянськ, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 32611358) До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Дробакова Григорія Сергійовича (96012, м. Армянськ, с. Суворове, вул.. Гагаріна, б.10, ідентифікаційний номер 3232322113)

Про стягнення 4884,38 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - не з’явився

Сутністьспору: Приватне підприємство «СК-Кула» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Дробакова Григорія Сергійовича 4399,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого позивачем товару за договором №187 від 29.04.2008 р., через що заборгованість Суб’єкта підприємницької діяльності Дробакова Григорія Сергійовича перед Приватним підприємством «СК-Кула» складає 4399,38 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 337,28 грн., 3% річних у розмірі 42,16 грн. та 105,56 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

29.04.2008 р. між Приватним підприємством «СК-Кула» (Продавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності Дробаковим Григорієм Сергійовичем (Покупець) був укладений договір №187, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець купує воду та безалкогольні напої в асортименті під торговими марками «Кула» і «ФрутАйс», найменовані в подальшому Товар.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціни на товар вказані в прейскуранті. Загальна сума договору визначається за накладними, які є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачені умови оплати товару – відстрочка платежу до 14 календарних днів з дня відвантаження. В подальшому товар відпускається після оплати попередньої партії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач за накладною №258/2 від 07.04.2009 р. передав відповідачеві товар на суму 2665,38 грн., та за накладною №260/2 від 08.04.2009 р. - на суму 2393,18 грн., загальна вартість поставленого товару – 5058,56 грн.

Частина товару на загальну суму 659,18 грн. була повернута Суб’єктом підприємницької діяльності Дробаковим Григорієм Сергійовичем позивачеві за відповідними накладними №СК-0000189 від 21.04.2009 р. та №СК-0000201 від 23.04.2009 р.

Отже, несплаченим залишився товар на суму 4399,38 грн. (5058,56 грн. – 659,18 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4399,38 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №187 від 29.04.2008 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, через що позовні вимоги Приватного підприємства «СК-Кула» стосовно стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Дробакова Григорія Сергійовича заборгованості у сумі 4399,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 8.1 Договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату оплати, за кожен день затримання, за весь період несплати.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Приймаючи до уваги те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України), враховуючи повернення відповідачем частини товару та кінцевий строк нарахування позивачем пені (17.08.2009 р.), стягенню з відповідача підлягає пеня у наступних размірах:

1) за прострочення оплати вартості товару, поставленого за накладною №258/2 від 07.04.2009 р.:

- за період з 21.04.2009 р. по 23.04.2009 р. – 4,20 грн. (2129,98 грн. х 24% : 365 дн. х 3 дн.);

- за період з 24.04.2009 р. по 14.06.2009 р. – 68,60 грн. (2006,20 грн. х 24% : 365 дн. х 52 дн.);

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 70,13 грн. (2006,20 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 17.08.2009 р. – 6,76 грн. (2006,20 грн. х 20,5% : 365 дн. х 6 дн.).

2) за прострочення оплати вартості товару, поставленого за накладною №260/2 від 08.04.2009 р.:

- за період з 22.04.2009 р. по 14.06.2009 р. – 84,97 грн. (2393,18 грн. х 24% : 365 дн. х 54 дн.);

- за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – 83,66 грн. (2393,18 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

- за період з 12.08.2009 р. по 17.08.2009 р. – 8,06 грн. (2393,18 грн. х 20,5% : 365 дн. х 6 дн.).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відподідача на користь Приватного підприємства «СК-Кула», складає 326,38 грн.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 3% річних у розмірі 42,16 грн. та 105,56 грн. інфляційних втрат.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягненню з відповідача на користь Приватного підприємства «СК-Кула» підлягають 3% річних у наступному розмірі:

1) за прострочення оплати вартості товару, поставленого за накладною №258/2 від 07.04.2009 р.:

- за період з 21.04.2009 р. по 23.04.2009 р. – 0,53 грн. (2129,98 грн. х 3% : 365 дн. х 3 дн.);

- за період з 24.04.2009 р. по 17.08.2009 р. – 19,13 грн. (2006,20 грн. х 3% : 365 дн. х 116 дн.);

2) за прострочення оплати вартості товару, поставленого за накладною №260/2 від 08.04.2009 р.:

- за період з 22.04.2009 р. по 17.08.2009 р. – 23,21 грн. (2393,18 грн. х 3% : 365 дн. х 118 дн.).

Загальний розмір 3% річних, які мають бути сплачені відповідачем позивачеві, складають 42,87 грн., проте, оскільки позивачем заявлена до відшкодування сума у розмірі 42,16 грн., суд вважає за можливе стягнути з відповідача річні саме у цьому розмірі.

Крім того, позивачем допущені помилки також при здійсненні обчислення інфляційних втрат.

Так, при індексації заборгованості за квітень 2009 року позивач повинен був користуватися лише частиною індексу з урахуванням загальної кількості днів в квітні та кількості днів прострочення платежу в квітні.

Отже, за прострочення оплати вартості товару, поставленого за накладною №258/2 від 07.04.2009 р., інфляційними втратами позивача в квітні 2009 року є наступні суми:

- за період з 21.04.2009 р. по 23.04.2009 р. – 1,92 грн. (19,17 грн. (2129,98 грн. х 100,9% - 2129,98 грн.) : 30 дн. х 3 дн.);

- за період з 24.04.2009 р. по 30.04.2009 р. – 4,47 грн. (19,17 грн. (2129,98 грн. х 100,9% - 2129,98 грн.) : 30 дн. х 7 дн.).

За прострочення оплати вартості товару, поставленого за накладною №260/2 від 08.04.2009 р., відповідач має сплатити позивачеві інфляційні втрати за квітень 2009 року у сумі 6,46 грн. (21,54 грн. (2393,18 грн. х 100,9% - 2393,18 грн.) : 30 дн. х 9 дн.).

Інфляційними втратами позивача за травень 2009 року є 22,00 грн. (4399,38 грн. х 100,5% - 4399,38 грн.); за червень 2009 року – 48,39 грн. (4399,38 грн. х 101,1% - 4399,38 грн.); в липні 2009 року внаслідок дефляційних процесів (індекс інфляції складав 99,9%), зобов’язання відповідача має бути зменшено на 4,40 грн. (4399,38 грн. х 99,9% - 4399,38 грн.).

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з Суб’єкта підприємницької діяльності Дробакова Григорія Сергійовича на користь Приватного підприємства «СК-Кула», складає 78,84 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Дробакова Григорія Сергійовича (96012, м. Армянськ, с. Суворове, вул. Гагаріна, б.10, ідентифікаційний номер 3232322113) на користь Приватного підприємства «СК-Кула» (96012, м. Армянськ, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 32611358) суму заборгованості у розмірі 4399,38 грн., пеню у сумі 326,38 грн., 3% річних у сумі 42,16 грн., 78,84 грн. інфляційних втрат, 101,21 грн. державного мита та 234,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.