Рішення № 6764171, 05.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2009Справа №2-23/4601-2009 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", м. Сімферополь До відповідача Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 65, м. Сімферополь

Про стягнення 301092,63 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Щеглов Д.А., представ. за довір. № 20-3/33-13/22 від 25.12.08 р.

Від відповідача – Сучкова Л.М., представ. за довір. № 39 від 02.10.2009р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача 301092,63 грн. в тому числі 178554,10 грн. основного боргу за теплопостачання, 103798,05 грн. інфляційних втрат, 18740,48 грн. 3% річних, також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 3410,60 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 05.10.2009р. за клопотанням позивача та наданою ним довідкою Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим первісного відповідача Житлово-будівельний кооператив № 65 було замінено на належного – Сімферопольський житлово-будівельний кооператив № 65.

В судовому засіданні 19.10.2009р. представником позивача була надана заява про зменшення позовних вимог, в якій у зв’язку із частковою сплатою основного боргу у розмірі 92154,00 грн. просить стягнути 208938,63 грн., в тому числі 86400,10 грн. основного боргу, 103798,05 грн. інформаційних втрат, 18740,48 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 05.11.2009р. була надана заява, в якій представник позивача просить зменшити суму позовних вимог, враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 102154,00грн., а також враховуючи відмову від позову в частині стягнення інформаційних втрат в розмірі 103798,05грн. Позивач просить стягнути з відповідача 76400,10грн. основного боргу, 18740,48грн. 3% річних.

Представник відповідача позовні вимоги визнає, частково сплатив суму заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

14.10.2004р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом № 65 (Споживач) був укладений договір №492 на відпуск теплової енергії.

Згідно з пунктом 1.1 договору Постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді теплоносія та гарячої води в договірних об’ємах, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться згідно узгодженим тарифам, в строк до 25 числа наступаючого за розрахунковим місяця.

Пунктом 6.2. передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що споживачі які мають прибори обліку теплової енергії сплачують по затвердженим тарифам та показникам приборів обліку теплової енергії пропорційно займаній площі, а по приладам обліку гарячої води – пропорційно кількості людей що проживають.

Згідно п.10.1 договору він вступає в силу з 01.10.2004р. та діє до 30.09.2009р. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом, ліквідації сторін (п.10.2 договору).

Відповідно до пункту 10.4 Договору він вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово однією із сторін.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання, реєстрами відправки рахунків, актами про облік витрат теплової енергії.

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем станом на 01.07.2009 року склалася заборгованість у розмірі 178554,10грн. за надані послуги яка склалась у період з 01.07.2006р. по 01.07.2009р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач частково сплатив заборгованість за надані йому послуги згідно виставлених рахунків за договором №492 від 14.10.2004 року в сумі 102154,00грн.

Таким чином, основна заборгованість, з урахуванням виплат відповідача, складає 76400,10грн., яка є обґрунтованою, визнається відповідачем та підлягає задоволенню, а в частині стягнення 102154,00грн. основного боргу провадження по справі необхідно припинити по п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18740,48 грн. та інфляційних витрат – 103798,05 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В процесі розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 103798,05 грн. Таким чином, в частині стягнення інфляційних втрат суд провадження по справі припиняє по п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18740,48 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача. В частині стягнення суми інфляційних витрат, суд провадження по справі припиняє.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

          За згодою представників сторін в судовому засіданні 05.11.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.11.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. п. 11 ст.80, п. 4 ст. 80, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сімферопольського житлово-будівельного кооперативу № 65 (95024, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Заводський, 29, р/р 2600431626001 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 22325487) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, АР Крим, м. Сімферополь вул. Гайдара – 3а, рахунок 2600700145930 в філії ВАТ «Укрсімбанк» м. Ялта, МФО 324786, ЄДРПОУ 03358593) 76400,10грн. основного боргу, 18740,48грн. 3% річних, 3410,60грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 102154,00грн. основного боргу провадження по справі припинити.

4. В частині стягнення інфляційних витрат в сумі 103798,05 грн. провадження по справі припинити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.