Рішення № 6764118, 29.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2009Справа №2-7/5407-2009 За позовом Сімеїзської селищної ради (98680, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 38, ідентифікаційний код 04367559) До відповідача Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Кримської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса/Желябова, 28/10, ідентифікаційний код 25287988)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Пономаренко О. П., предст., дов. №02-14/1423 від 13.08.2009 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть справи: Сімеїзська селищна рада звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Кримської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в якому просить суд припинити приватне обтяження рухомого майна на майнові права Сімеїзської селищної ради на майно та споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, що знаходяться у м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б, реєстровий номер 8340081 к. с. 6В5703Д785. Крім того, позивач просить зобов’язати Кримську філію ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснити реєстрацію відомостей про припинення приватного обтяження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстровий номер 8340081 к. с. 6В5703Д785 про приватне обтяження на майно, споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, що знаходяться в м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2008 р. відповідачем до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис, предметом якого є: приватне обтяження рухомого майна на майнові права Сімеїзської селищної ради щодо майна та споруд, земельної ділянки рятувальної станції, що знаходиться в м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б, витяг №22208490, причому в якості підстави обтяження зазначено «спірні майнові та договірні зобов’язання». Позивач зазначає, що обтяжувачем вказано Лучінкіна Володимира Анатолійовича, однак вказана фізична особа не перебуває з Сімеїзською селищною радою ані в договірних, ані в будь-яких інших правовідносинах. Позивач вказує, що майно, на яке накладено приватне обтяження, перебуває на його балансі та є комунальною власністю, у зв’язку з чим безпідставне накладення Кримською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України приватного обтяження порушує права власності Сімеїзської селищної ради.

26.10.2009 р. до ГС АР Крим від Сімеїзської селищної ради надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд:

- зобов’язати Кримську філію ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України припинити приватне обтяження рухомого майна на майнові права Сімеїзської селищної ради на майно та споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, що знаходяться в м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б, реєстровий номер 8340081 к. с. 6В5703Д785;

- зобов’язати Кримську філію ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснити реєстрацію відомостей про припинення приватного обтяження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстровий номер 8340081 к. с. 6В5703Д785 про приватне обтяження на майно, споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, що знаходяться в м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          У справі оголошувалася перерва у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2008 р. Кримською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений реєстраційний запис за номером 8340081 к. с. 6В5703Д785 про приватне обтяження типу «інше обтяження рухомого майна. Обтяження запобіганню продажу на майнові права, щодо майна, споруд, земельної ділянки рятувальної станції». В якості об’єкту обтяження зазначено: «невизначене майно. Майнові права селищної ради щодо майна та споруд, земельної ділянки Сімеїзської рятувальної станції, що знаходиться в смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б». Боржником визначено Сімеїзську селищну раду.

Вважаючи, що приватне обтяження було накладено неправомірно, внаслідок чого були порушені майнові права Сімеїзської селищної ради, позивач звернувся до суду з вимогами про спонукання відповідача припинити приватне обтяження та здійснити відповідну реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень.

Суд вважає, що позов Сімеїзської селищної ради є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до статті 3 вказаного Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив'язка об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення.

В свою чергу, як вже було вказано вище, Кримською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про приватне обтяження на майнові права селищної ради щодо майна та споруд, земельної ділянки Сімеїзської рятувальної станції, що знаходиться в смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б, тобто фактично було накладено обтяження на нерухоме майно, можливість чого положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачена.

Так, згідно зі статтею 4 Закону обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забезпечувальних і виникають унаслідок передачі рухомого майна, право власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряджатися рухомим майном.

Частиною 1 статті 5 Закону визначено, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до статті 6 Закону якщо інше не встановлено законом або договором, обтяження поширюється на:

1) невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом обтяження;

2) продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета обтяження;

3) будь-яке рухоме майно, що заміщує початковий предмет обтяження і може бути ідентифіковане як таке;

4) доходи від відчуження предмета обтяження, якщо вони можуть бути ідентифіковані як такі;

5) страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо предмет обтяження відповідно до закону або договору підлягає страхуванню, або будь-яке інше відшкодування, отримане боржником унаслідок вилучення або втрати предмета обтяження.

Отже, згідно з положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження на об’єкти нерухомості є неможливим.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані іншим нормативним актом, а саме – Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Зокрема, порядок проведення державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно, визначений статтею 23 цього Закону.

Таким чином, суд зазначає, що реєстраційний запис номер 8340081 к. с. 6В5703Д785 про приватне обтяження на об’єкт «невизначене майно. Майнові права селищної ради щодо майна та споруд, земельної ділянки Сімеїзської рятувальної станції, що знаходиться в смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б» був внесений відповідачем до Державного реєстру обтяжень рухомого майна неправомірно, з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки можливість вчинення відповідачем таких дій законодавчо не передбачена.

Крім того, суд додатково звертає увагу на наступне.

Статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідний Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. N 830.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та пунктами 6, 7 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються:

1) відомості про обтяжувача та боржника:

- для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

- для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

- для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- для фізичних осіб - іноземців або осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача;

3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації;

4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

З матеріалів справи вбачається, що спірний реєстраційний запис за номером 8340081 к. с. 6В5703Д785 про приватне обтяження був внесений відповідачем на підставі заяви від 29.12.2008 р., поданої Лучінкіним Володимиром Анатолійовичем, в якій в якості підстави для обтяження зазначено: «спірні майнові та договірні зобов’язання, постанова Ради міністрів УРСР, Центрсов ОСВОД УРСР №199 від 25.07.1988 р.».

Проте, вказана вище постанова Ради міністрів Української РСР від 25 липня 1988 р. N199 «Про схему управління житлово-комунальним господарством» не може бути підставою для обтяження прав на спірне майно, оскільки з цієї постанови не вбачається наявність у обтяжувача (Лучінкіна Володимира Анатолійовича) будь-яких прав на об’єкт обтяження – «невизначене майно. Майнові права селищної ради щодо майна та споруд, земельної ділянки Сімеїзської рятувальної станції, що знаходиться в смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б». Постановою №199 від 25.07.1988 р. було лише приписано Міністерству житлово-комунального господарства УРСР передати організації рятувальної служби на воді Республіканському товариству рятування на воді. Однак, лише наявність цієї постанови не свідчить про будь-які права у обтяжувача на майно та споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, оскільки відповідні правовстановлювальні документи (або будь-які інші документи) на це майно до заяви про реєстрацію обтяження додані не були. В свою чергу, в матеріалах справи наявний витяг №19051447 від 03.06.2008 р. про реєстрацію за територіальною громадою Сімеїзської селищної ради права власності на нерухоме майно – будівлю рятувальної станції «Сімеїз» літ. «А» Кримської республіканської рятувально-водолазної служби. У судовому засіданні представник позивача надав суду витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який підтверджує, що станом на 28.10.2009 р. будівля рятувальної станції «Сімеїз» є власністю територіальної громади Сімеїзської селищної ради.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 1.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Отже, матеріали справи свідчать, що як на момент внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна спірного реєстраційного запису, так і на теперішній час, власником майна, щодо прав на яке було накладеного обтяження, залишається територіальна громада Сімеїзської селищної ради.

Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Сімеїзська селищна рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.

За таких обставин, суд вважає, що реєстраційний запис №8340081 к. с. 6В5703Д785 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений відповідачем неправомірно, без будь-яких правових підстав на це, а його наявність об’єктивно порушує майнові права Сімеїзської селищної ради на майно та споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, як органу, що здійснює правомочності власника цього майна.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 5 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Таким чином, порушені права Сімеїзської селищної ради як власника будівлі рятувальної станції «Сімеїз», підлягають захисту шляхом спонукання Кримської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України припинити спірне приватне обтяження, здійснити відповідну реєстрацію відомостей про припинення приватного обтяження та виключити з Державного реєстру обтяжень спірний реєстраційний запис.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Кримської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса/Желябова, 28/10, ідентифікаційний код 25287988) припинити приватне обтяження рухомого майна на майнові права Сімеїзської селищної ради (98680, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 38, ідентифікаційний код 04367559) на майно та споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, що знаходяться в м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б, реєстровий номер 8340081 к. с. 6В5703Д785.

3.          Зобов’язати Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі Кримської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса/Желябова, 28/10, ідентифікаційний код 25287988) здійснити реєстрацію відомостей про припинення приватного обтяження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстровий номер 8340081 к. с. 6В5703Д785 про приватне обтяження на майно, споруди, земельну ділянку Сімеїзської рятувальної станції, що знаходяться в м. Ялті, смт. Сімеїз, вул. Луговського, 2Б.

4.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.