Рішення № 67635085, 27.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017Справа №910/6330/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДМАЙСТЕР ГРУП"

про стягнення 101028,91 грн.

Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Чубаров Д.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДМАЙСТЕР ГРУП" про стягнення 101 028,91 грн. заборгованості за договорами по наданню послуг № 14/10-15 від 26.10.2015 та № 4/02-16 від 20.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6330/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2016.

Станом на 30.05.2017 від позивача до суду надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, додаткові документи та відзив на позов від відповідача.

Ухвалою суду від 30.05.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 27.06.2017.

30.05.2017 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строк позовної давності на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України та обмежити стягнення пені відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

У судовому засіданні 27.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер груп», як замовником укладено Договір про надання послуг автокраном №14/10-15 (далі - Договір -1)

2 січня 2016 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер груп», як замовником укладено Договір про надання послуг автокраном №4/02-16 (далі - Договір - 2).

За умовами п.1 Договору-1 та п.1 Договору-2 виконавець зобов'язується надавати послуги автокраном КС-3575, а замовник оплатити надані послуги.

Пунктом 3.4 Договорів визначено, що розрахунки між сторонами проводяться на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт на протязі місяця після подання документів.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), належним чином завірених та підписаних сторонами, вбачається, що загальна вартість робіт за Актами №81, №91 та №5 становить 49 525, 00 грн.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надання йому послуг в розмірі та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так відповідач мав виконати свої зобов'язання за Актом №81 - 15.01.2016, за Актом №91 - 31.01.2016, за Актом №5 - 11.03.2016.

Однак, на момент звернення до суду, заборгованість сплачена не була.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача по Договору-1 пеню за період з 31.01.2016 по 24.03.2017 у розмірі 10 803, 76 грн., 3% річних - 968, 00 грн., інфляційні збитки - 4 280, 96 грн. та по Договору - 2 пеню за період з 11.03.2016 по 24.03.2017 у розмірі 3 989, 28 грн., 3% річних - 370, 00 грн., інфляційні збитки - 1685, 83 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, відповідач подав до суду заперечення щодо нарахування пені та просив суд застосувати до вказаних вимог наслідки спливу строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктами 2.5, 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до п. п. 2.1., 3.2., 4.2., 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Враховуючи викладене, та на підставі п. 4.1 Договорів, неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, а позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до суду із позовною заявою від 13.04.2017 (за даними поштового штемпеля на конверті).

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені за період до 13.04.2016 заявлена поза межами строку позовної давності, який сплив до звернення позивача до суду.

З урахуванням викладеного та положень ч.6 ст. 232 ГК Украіни, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме:

за Актом № 81 пеня нараховується з 13.04.2016 по 15.07.2016 у сумі 2018,33 грн.;

за Актом № 91 - з 13.04.2016 по 30.07.2016 у сумі 3065,38 грн.;

за Актом № 5 - з 13.04.2016 по 11.09.2016 у сумі 1 718, 02 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та відповідають законодавству.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000 грн., про що заперечив відповідач.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано акту виконаних робіт, чи інших документів, які б підтверджували надання послуг адвокатом Улибін-Вельгус В.В. у даній справі.

Договір від 24.01.2017 про надання правової допомоги, додаток до нього та квитанцію до прибуткового касового ордеру, не підтверджують факту виконання робіт.

Адвокат участі у справі не приймав, документів у справ не підписував.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає вказану вимогу необґрунтованою та недоведеною.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, а в іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДМАЙСТЕР ГРУП" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 10, гр. неж. прим. №60, літ. "А"; код ЄДРПОУ 38403597) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 61 425 (шістдесят одну тисячу чотириста двадцять п'ять) грн. заборгованості, 2 100 (дві тисячі сто) грн. 3% річних, 9 112 (дев'ять тисяч сто дванадцять) грн 37 коп. інфляційних втрат, 6 801 (шість тисяч вісімсот одну) грн 73 коп. пені та 1 258 (одну тисячу двісті п'ятдесят вісім) грн. 08 коп. судового збору.

2. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 07.07.2017

Суддя Ярмак О.М.