Ухвала суду № 67624546, 22.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5410/17

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів Гірняк Л.А., Дрішлюк А.І.

при секретарі Бахірко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року, по цивільній справі за поданням Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного Територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

03.11.2016 року старший державний виконавець Ордатій Я.І. звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 покладених до виконання зобов'язань на неї виконавчими листами №520/1246/15-ц від 15.06.2015 року, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «ТРАНС» грошової суми у розмірі 26013, 80 грн., 260, 14 грн. та № 2-3947/11 від 03.03.2016 року виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» грошової суми у розмірі 1062673, 22 грн.

В своєму поданні державний виконавець посилається на те, що боржник вимоги за виконавчими документами в добровільному порядку не виконує, тому державний виконавець звертається до суду для вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Ухвалою суду від 04.11.2016 року подання Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України було задоволено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, боржник оскаржила її в апеляційному порядку та просила ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2016 року скасовано, питання з розгляду подання передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Підставою для скасування ухвали суду стало те, що подання державного виконавця не містить доказів погодження із начальником відділу державної виконавчої служби, що, на думку колегії суддів, є порушенням ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України. У зв'язку з чим суду першої інстанції було рекомендовано з'ясувати питання щодо згоди начальника відділу державної виконавчої служби на внесення подання.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2017 року подання Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України було задоволено та обмежено у виїзді за кордон ОСОБА_2 у зв'язку з ухилянням боржника від виконання зобов'язання протягом тривалого часу та відсутності доказів, що боржник має відповідний фах, освіту та намір працевлаштуватися за межами України.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/1246/15-ц від 15.06.2015 року виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк «ТРАНС» грошової суми у розмірі 26 013, 80 гривень, 260, 14 гривень та № 2-3947/11 від 03.03.2016 року виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» грошової суми у розмірі 1 062 673, 22 гривень;

- боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем проведено дії щодо розшуку майна, належного ОСОБА_2;

- згідно з відповіддю Державної Фіскальної служби - платник податків ОСОБА_2 з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває;

- згідно з відповіддю Пенсійного фонду України - інформацію про отримання доходів ОСОБА_2 не знайдено;

- згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться в іпотеці згідно договору про відступлення права вимоги № 9200 від 26.11.2010 року, про що свідчить заборона на нерухоме майно № 7351038 від 30.11.2010 року, іпотекодержатель - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»;

- згідно з довідкою відділу АДР ГУ ДМС України в Одеській області, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1;

- згідно з довідкою територіального сервісного центру № 5141 боржнику на праві власності належать транспорті засоби, а саме: AUDI 100, 1985 року народження, д/н НОМЕР_1 та MERCEDES BENZ 208D, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_2;

- 01.04.2016 року державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника, а саме: транспортних засобів AUDI 100, 1985 року народження, д/н НОМЕР_1 та MERCEDES BENZ 208D, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_2.

Задовольняючи подання державного виконавця та обмежуючи ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів того, що боржник бажає та має намір працевлаштуватися за межами України, має відповідний фах та освіту. Окрім того, не надано доказів й навіть часткового виконання рішень протягом тривалого строку - від 2-х до 5 років та 6 місяців без поважних причин, що свідчить про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань

Такий висновок першої інстанції є правильним.

В матеріалах справи відсутні відомості про працевлаштування ОСОБА_2 або про те, що вона перебуває у Державній службі зайнятості на обліку осіб, які шукають роботу або принаймні хоча б перебувала протягом всього часу невиконання судових рішень.

При цьому боржником не надано до суду або до державного виконавця документальних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 хворів чи хворіє на будь-які хвороби, що утруднюють або унеможливлюють її працевлаштування, а також документи про існування реальної пропозиції працевлаштуватися за кордоном з наданням доказів перемовин з роботодавцем, який має офіційну реєстрацію, повідомлення своєї анкети, запрошення на роботу, намагання вирішити питання про відкриття робочої візи, тобто з правом офіційного працевлаштування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за боржником зареєстровані на праві власності транспортні засоби AUDI 100, 1985 року народження, д/н НОМЕР_1 та MERCEDES BENZ 208D, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_2, які перебувають у розшуку.

При розгляді апеляційної скарги, в судовому засіданні представник боржника пояснив, що ОСОБА_2 не має на теперішній час можливості у добровільному порядку виконати рішення суду, оскільки ніде не працює. Документальних підтверджень про реальне та офіційне працевлаштування ОСОБА_2 за кордоном її представником не надано. Також представник боржника пояснив, що транспортні засоби AUDI 100, 1985 року народження, д/н НОМЕР_1 та MERCEDES BENZ 208D, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_2, насправді ОСОБА_2 не належать, а лише зареєстровані на її ім'я невідомими особами і вона не знає місцезнаходження автомобілів.

Оцінюючи всі встановлені у справі обставини у сукупності, судова колегія вважає, що ухилення від виконання рішення (рішень) суду, полягає в необгрунтованій бездіяльності ОСОБА_2, яка знаючи про те, що у неї є невиконані зобов'язання за рішеннями суду та будучи обізнаною про відкрите виконавче провадження, не вжила ніяких реальних та фактичних кроків щодо офіційного працевлаштування, не передала на погашення боргу належні їй транспортні засоби, не здійснила протягом тривалого часу жодного платежу на погашення заборгованості.

При цьому відсутність у боржника реальних доказів про намір реально та офіційно влаштуватися на роботу, в тому числі й за кордоном, не надає суду підстав вважати, що боржник дійсно не ухиляється таким чином від виконання рішення (рішень) суду.

Сам по собі факт відсутності у боржника підтвердженого розміру заробітку (доходу), з урахуванням тривалості часу примусового виконання рішення і не погашення боржником заборгованості в будь-якому розмірі, не надання відомостей, що підтверджують поважність причин неможливості працювати та не надання відомостей про перебування на Державній службі зайнятості на обліку осіб, які шукають роботу, не свідчить, про відсутність у боржника наміру ухилитися від виконання рішення суду.

Ухилення від виконання рішення може полягати як в діях боржника так і в бездіяльності, як це має місце у даному випадку, спрямованих на ускладнення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, районний суд правильно вважав, що рішення суду боржником не виконано, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

За таких обставинах, районний суд дійшов до обгрунтованого висновку, що подання державного виконавця підлягає задоволенню, оскільки виїзд боржника за кордон перешкоджає подальшому виконанню майнових зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують і зведені до наміру перевстановити ті обставини, які вірно встановлені районним судом і переоцінити докази, яким надана вірна оцінка.

Враховуючи викладне, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про те, що районним судом допущено порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування або зміни постановленої ухвали, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала районного суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О. М. Таварткіладзе

Судді Л. А. Гірняк

А. І. Дрішлюк