Постанова № 6761621, 05.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 листопада 2009 р. № 15/94 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.2009р.

у справі№15/94 господарського суду Луганської області

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доВідкритого акціонерного товариства по газопостачання та газифікації "Луганськгаз"

простягнення 91523571,48грн., За участю представників: -          позивача: Яковенко П.А., дов. №195/10 від 26.12.2008р.;

-          відповідача: Голіков І.С., дов. №131 від 25.12.2008р.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 02.11.2009р. №02.02-10/520 у зв’язку з виходом з відпустки судді Кота О.В. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Кота О.В., суддів Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у даній справі.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Луганської області до Відкритого акціонерного товариства по газопостачання та газифікації "Луганськгаз" про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 78582039,09грн., пені на суму 6311206,06грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів на суму 5341871,61грн. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 1288454,72грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94 (суддя Пономаренко Є.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг у сумі 77225245,44грн., пеню у сумі 6279959,1грн., інфляційні втрати у сумі 5341871,61грн., 3% річних у сумі 1284560,72грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 25112,4грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,21грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.2009р. у справі №15/94 (колегія суддів у складі головуючого судді Перлова Д.Ю., суддів Іноземцевої Л.В., Якушенко Р.Є.) апеляційну скаргу від 18.06.2009р. №13/1-1598 Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94 задоволено частково. Пункт 2 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94 змінено, виклавши в наступній редакції: "2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Луганськ, вул. Т. Шевченка, 102, ідентифікаційний код 05451150, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, б.1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: борг у сумі 77225245грн.44коп., пеню у сумі 1117832грн.72коп., інфляційні втрати у сумі 5341871грн.61коп., 3% річних у сумі 1284560грн.72коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 25112грн.40коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.21коп." В решті рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.2009р. у справі №15/94 в частині зменшення пені та залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 29.12.2007р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (покупцем) було укладено договір на постачання природного газу №06/07-2757, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю у січні 2008р. природний газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

При цьому, попередніми судовими інстанціями з визначених в п.3.3, п.3.4 договірних умов з'ясовано, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірника акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями з наявних матеріалів справи, у т.ч. актів приймання-передачі газу, постачальник на виконання договірних умов передав покупцю протягом лютого–грудня 2008р. газ на суму 287732058,08грн. у обсязі 1011674,910тис.куб.м., але відповідач, як зазначено судом апеляційної інстанції, оплатив позивачу за поставлений природний газ протягом 2008р. 210506812,64грн., внаслідок чого заборгованість відповідача становить 77225245,44грн., з наявністю якої відповідач погодився у відзиві від 27.04.2009р. №13/1-1181.

На підставі зазначеного, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати боргу на суму 1356793,65грн., неврахованої позивачем при зверненні до суду з даним позовом, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 77225245,44грн., з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Поряд з цим, місцевим господарським судом з'ясовано, що додатковою угодою №3 від 24.03.2008р. сторони доповнили договір п.6.1.1, за умовами якого остаточний розрахунок за обсяги газу, спожиті і протранспортовані в січні-лютому 2008р., покупець здійснює протягом 3 банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі за січень-лютий 2008р.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначено, що за умовами пунктів 6.2, 6.3 даного договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Врахував наведені договірні умови, положення, запроваджені ст.526, ч.1 ст.530, ч.2 ст.625, ст.629 Цивільного кодексу України, ч.1, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 5341871,61грн., пені на суму 6279959,1грн. та 3% річних у сумі 1284560,72грн. з урахуванням останньої оплати боргу відповідачем позивачу.

Водночас, місцевий господарський суд, з аналізу положень, запроваджених ст.ст.45, п.3 ст.83, 115, 121 ГПК України, ч.2 ст.218, ч.1 ст.229, ч.2 ст.343 ГК України, ч.3 ст.551, ч.2 ст.617, ч.1 ст.625 ЦК України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання, наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, а також неперевищення розрахованої позивачем за умовами договору пені розміру збитків не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення, внаслідок чого дійшов підставного висновку про відхилення клопотання відповідача про максимальне зменшення суми пені та надання розстрочки виконання рішення на 5 років шляхом сплати щомісячними рівними платежами.

При цьому, місцевим господарським судом підставно відхилені й посилання відповідача в обґрунтування цього клопотання на проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, із зазначенням, що у відповідності до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" реструктуризації підлягає заборгованість наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців, яка виникла у період до 01.07.2003р., тоді як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем відповідачу протягом лютого –грудня 2008р.

Пославшись на приписи, запроваджені ст.121 ГПК України, преамбулою, п.1.2 ст.1, ст.2, п.3.4 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 16.12.2008р. №670-VI, встановив з виписки від 28.11.2005р. №36 внесення відповідача 28.11.2005р. наказом Мінпаливенерго України від 10.11.2005р. №568 до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону №7211, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції з положень п.3.2.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів, протокол від 18.01.2005р. №11 та зареєстрованого Державним реєстратором Виконавчого комітету Луганської міської ради Луганської області 03.02.2005р., з'ясував, що основним предметом діяльності відповідача є постачання та транспортування природного і зрідженого газу.

При цьому встановив з довідки від 27.04.2009р., що у 2008р. основний обсяг поставленого позивачем на загальну суму 287732058,08грн. газу спожито населенням Луганської області у розмірі 82,2%, заборгованість населення за який станом на 01.03.2009р. (без урахування пільг та субсидій) складає 175862400грн. та юридичних осіб –69495200грн., зазначив, що частка сплати відповідачем позивачу вартості поставленого товару становить 73,16% від загальної суми поставки, пославшись на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача в частині зменшення пені на 82,2%, змінив в цій частині п.2 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94, стягнув з відповідача на користь позивача пеню у сумі 1117832,72грн.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з наведеним висновком суду апеляційної інстанції щодо зменшення розміру пені та відповідної зміни п.2 рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94, з наступних підстав.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За умовами пунктів 6.2, 6.3 даного договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Проте, суд апеляційної інстанції, погодившись з правомірністю здійсненого позивачем нарахування відповідачу пені на суму 6279959,1грн., перерахованої та стягнутої судом першої інстанції з відповідача на користь позивача, безпідставно зменшив розмір стягуваної з відповідача пені до 1117832,72грн., не звернув уваги на необхідність з'ясування вищевказаних обставин для зменшення розміру пені у разі її перевищення над розміром збитків, невірно змінив п.2 оскарженого в апеляційному порядку судового рішення, виклавши його в іншій редакції, тоді як місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання, наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий фінансовий стан відповідача, а також неперевищення розрахованої позивачем за умовами договору пені розміру збитків не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені та надання розстрочення виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, як прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.2009р. у справі №15/94 скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2009р. у справі №15/94 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачання та газифікації "Луганськгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 12750грн. державного мита за перегляд справи в касаційному порядку. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді: С. Владимиренко С. Шевчук