Постанова № 6758633, 05.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12192/09/0570 час прийняття постанови: 11 год 00 хвил Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е. при секретарі                                                   Лакушевій Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

до Східної митниці

про скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020318 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/020319 від 26 червня 2009 року та про скасування рішення митної №700000024/2009/000333/1 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/000334/1 від 26 червня 2009 року

за участю представників сторін:

від позивача: Сергієнко О.Г. – за дов. від 8 липня 2009 року

від відповідача: Головіна О.М. – за дов. від 12 травня 2009 року №23/311-вн

                    ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулось до суду з позовом до Східної митниці про скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020318 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/020319 від 26 червня 2009 року та про скасування рішення митної №700000024/2009/000333/1 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/000334/1 від 26 червня 2009 року, про визнання дій Східної митниці такими, що суперечать чинному законодавству, а саме статтям 40,264,266,267,413 Митного Кодексу України та статті 62 Конституції України.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ним 30 квітня 2009 року на адресу позивача згідно контракту №СМ-09/01100/018/Д від 26 січня 2009 року, доповнення №П-003 від 30 березня 2009 року надійшов вантаж – пом»якшувач ЯПП у двох автоцистернах: 1 автоцистерна – АА8312ЕХ,19180 кг., вартістю – 7288,40 доларів США; 2 автоцистерна – АА0026СЕ,20720 кг, вартість – 7873,60 доларів США. Для здійснення митного оформлення вищевказаного вантажу декларантом ТОВ «Меркурій» у ВМО №3 Східної митниці було надано вантажні митні декларації №700000005/9/004112 від 30 квітня 2009 року та №700000005/9/004113 від 30 квітня 2009 року з відповідними комплектами товаро - супровідної документації. Вантажні митні декларації були подані позивачем із зазначенням митної вартості товару, але відповідач відмовив у митному оформленні вантажних декларацій картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020318 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/020319 від 26 червня 2009 року, з огляду на те, що в наданих позивачем документах відсутні підтверджуючи документи для визначення митної вартості товару згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766. На думку позивача у відповідача були всі підстави для визначення митної вартості товару у відповідності до першого методу статті 266 Митного Кодексу України, згідно якої митна вартість товару, що імпортується визначається за ціною договору, враховуючи положення статті 259 Митного Кодексу України, згідно якої, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Позивачем на підставі визначеної відповідачем митної вартості були заповнені нові ВМД та надані митному органу: № 700000005/9/006603, № 700000005/9/006604 та від 26 червня 2009р.

Позивач під час судового розгляду справи уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від №700000024/2009/020318 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/020319 від 26 червня 2009 року та про скасування рішення митної №700000024/2009/000333/1 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/000334/1 від 26 червня 2009 року.

Відповідач – Східна митниця, надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 та статей ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ. Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради від 14 вересня 2005 року № 12661050001010088, ідентифікаційний код юридичної особи 25105958 є платником податків на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №100161204 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

26 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть – смазочные материалы» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) укладений контракт на поставку нафтопродуктів № СМ-09/01100/018/Д, відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити нафтопродукти, у майбутньому «Товар», в порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатків до нього (п.1.1 контракту). Асортимент, кількість, ціна та строки оплати та поставки кожної конкретної партії Товару, а також інші умови поставки Товару, узгоджується сторонами у додатках, які є невід’ємною частиною контракту. Умови поставки Товару трактуються та застосовуються сторонами в межах контракту відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000», якщо інше не обумовлено контрактом (п. 1.2 контракту).

2 лютого 2009 року сторонами було прийнято Додаток № П-003 до зазначеного вище контракту щодо визначення ціни на товар, у відповідності з якими вартість однієї тонни пом»якшувача ЯПП складає 380 доларів США.

На виконання умов укладеного договору на адресу позивачу у квітні 2009 року надійшов товар, постачання якого було обумовлено Контрактом № СМ-09/01100/018/Д від 26 січня 2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (арк. справи 8-20).

2 березня 2009 року позивачем з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу, було надано митному органу митні декларації (форми ІМ 40) №№700000005/9/006603 №700000005/9/006604 із доданими до них копіями Контракту від 26 січня 2009 року, додаткової угоди до нього від 30 березня 2009 року, інвойсу від 25 квітня 2009 року №392332, СMR від 25 квітня 2009 року №0171462, СMR від 26 квітня 2009 року №0068084, банківського платіжного доручення №169 від 2 квітня 2009 року, паспорту №32 від 17 квітня 2009 року, довідки про транспортні витрати від 27 квітня 2009 року №12, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 9 квітня 2009 року №05.03.02-03/20577.

Митну вартість позивачем було визначено за методом ціни угоди наступним чином:

- за ВМД №700000005/9/006603 митна вартість товару (пом»якшувач ЯПП) була визначена в сумі 68063,78 грн., сума митних платежів, що підлягають сплаті при здійсненні митного оформлення: 13612,75 грн.

- за ВМД №700000005/9/006604 митна вартість товару (пом»якшувач ЯПП) була визначена в сумі 63599,56 грн., сума митних платежів, що підлягають сплаті при здійсненні митного оформлення: 12719,91 грн. Разом 26332,66 грн.

У деклараціях митної вартості №700000005/9/006603 №700000005/9/006604 митним органом на підставі положень Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року були витребувані додаткові документи (прайс-лист виробника, калькуляцію виробника, висновок по вартості підприємств які мають на це повноваження, експортну ВМД країни відправлення) на підтвердження правильності визначення позивачем митної вартості, про що здійснені відповідні відмітки на деклараціях митної вартості. Із зазначеними вимогами 26 червня 2009 року був ознайомлений представник позивача, про що свідчить його підпис на декларації митної вартості.

Проте, позивачем було відмовлено митному органу в наданні додаткових документів, через недоцільність, їх надання та зроблений відповідний надпис на декларації визначення митної вартості.

У зв’язку із відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості відповідачем 26 червня 2009 року були прийняті картки відмови № 700000024/2009/020318, № 700000024/2009/020319 (арк. справи 29-31), якими було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

26 червня 2009 року відповідачем були прийняті рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000333/1, 700000024/2009/000334/1 (арк. справи 25-28), якими було самостійно визначено митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, внаслідок чого сума митних платежів збільшилася на 27846,47 грн.

Позивачем відповідно до скоригованої митної вартості було сплачено:

За ВМД №700000005/9/006607 – 28135,13 грн;

За ВМД №700000005/9/006606 – 26044,00 грн. Разом 54179,13 грн.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 р. N 339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

До обов’язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов’язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Окрім підтвердження ознайомлення із необхідністю надання додаткових документів, представником позивача був здійснений надпис «надання додаткових документів не є доцільним оскільки їх вимога суперечить пункту 7 Постанови КМУ №1766».

Суд не приймає до уваги посилання позивача про ігнорування митницею факту надання позивачем документів на підтвердження заявленої ним митної вартості. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що позивачем було відмовлено митному органу в наданні наступних документів.

Суд зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов’язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обов’язку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов’язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.

Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у зв’язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані документи, які були зазначені посадовою особою Східної митниці у деклараціях митної вартості відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований не перший метод визначення митної вартості товару, а шостий (резервний).

З урахуванням вимог статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 – 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач 1 посилається на аналіз цінової інформації товари, ввезені у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідачем зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справа здійснений з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

                    У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування карток відмови №700000024/2009/020318 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/020319 від 26 червня 2009 року та про скасування рішення митної №700000024/2009/000333/1 від 26 червня 2009 року та №700000024/2009/000334/1 від 26 червня 2009 року відмовити повністю.

                    Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 5 жовтня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 10 жовтня 2009 року.

                    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

                    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Абдукадирова К.Е.