Постанова № 67581487, 05.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5990/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 400 000 грн., що підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «Аскоп-Україна»; зобов'язати відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 400 000,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» відповідно до податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року. В іншій частині в позовних вимог відмовлено. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) судові витрати в сумі 2756,00 грн.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку, ТОВ «Аскоп-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати відповідача внести заяву ТОВ «Аскоп-Україна» про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 400000,00 за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2015 року №9256387081 від 18.12.2015 та відомості про набуття такою сумою статусу узгодженої до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. В іншій частині постанову суду першої інстанції просило залишити без змін. . В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині, так як суд при вирішенні справи не врахував ту обставину, що на час прийняття оскаржуваного рішення були внесені зміни до положень п.п.200.7.1 п.п.200.12 та п.п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016, редакція чинна з 01.01.2017) відповідно до яких передбачений

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Аскоп-Україна» 18.12.2015 подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за листопад 2015 року, яка була прийнята і зареєстрована Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві того ж дня, що підтверджується роздруківкою електронної квитанції № 2.

У вказаній податковій декларації з податку на додану вартість в рядку 23.2 Розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» сума від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку позивач задекларував 400 000,00 грн.

Разом з декларацією ТОВ «Аскоп-Україна» подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) де вказано про бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн.

18 січня 2016 року позивач вернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві і з листом №28/01, в якому просив, провести перевірку показників податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року №9256387081 від 18.12.2015.

З огляду на те, що жодного реагування зі сторони Контролюючого органу не було, відповіді на звернення від 18 січня 2016 року не надійшло, ТОВ «Аскоп-Україна» дійшло висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у не проведенні бюджетного відшкодування заявленої суми податку в розмірі 400 000,00 грн. та звернулась із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку про протиправність дій податкового органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» та зобов'язав Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши оскаржуване рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 цього Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно із абз. 1 п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Абзацами 1 і 2 п. 200.10 ст. 200 Кодексу (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2016 року) визначено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

В свою чергу за приписами п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Водночас положеннями п. 200.12 і п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган був зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

При цьому, у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Так, безпосередньо порядок взаємодії органів державної фіскальної служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, станом на час подання позивачем податкової декларації та заявлення суми бюджетного відшкодування, було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016, редакція якого набрала чинності з 01.01.2017 були внесені зміни до Податкового кодексу України, якими було змінено порядок повернення суми бюджетного відшкодування, а саме передбачено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормами п.п.200.7.2. ст.200 Податкового кодексу України в редакція, що набрала чинності з 01.01.2017, тобто до ухвалення рішення суду першої інстанції в зазначеній справі було встановлено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.200.13. ст.200 Податкового кодексу України (в редакції 01.01.2017) визначено, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів

Крім того на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016 постановою Кабінету Міністрів України №26 від 25.01.2017 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Відповідно до зазначеної постанови визнано такими, що втратила силу постанова Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість», який раніше регулював порядок відшкодування податку на додану вартість. Натомість Порядком №26 від 25.01.2017 визначено механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, та з метою здійснення ефективного захисту порушених прав позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві внести заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 400000,00 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за листопад 2015 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві внести заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 400000,00 грн. відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року № 9256387081 від 18.12.2015 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 06 липня 2017 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.