Ухвала суду № 67581490, 04.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 357/509/17 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, у подальшому замінене на правонаступника - Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Позивач, Білоцерківське ОУПФ) звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області) про скасування постанови від 01.12.2016 року про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання виконавчого листа у справі №3576252/16-а у межах виконавчого провадження №52948137.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що накладення штрафу за невиконання рішення державним виконавцем було здійснено до закінчення строку на його добровільне виконання, у той час як судове рішення було виконано Позивачем навіть до відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Крім того, зазначає про несвоєчасне повідомлення Позивачем Відповідачем про виконання рішення суду, що й стало підставою для винесення оскаржуваної постанови, однак було залишено поза увагою суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Микитчик І.В. 23.11.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52948137 на виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 02.11.2016 року у справі №357/6252/16-а (а.с. 61), яку отримано Позивачем 05.12.2016 року (а.с. 5).

Зі змісту постанови від 23.11.2016 року вбачається, що виконавче провадження відкрито з метою виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/6252/16-а, якою зобов'язано УПФ у м. Білій Церкві призначити ОСОБА_2 пенсію як матері інваліда з дитинства ОСОБА_3 відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення - з 22.04.2016 року.

Крім того, у п. 2 постанови від 23.11.2016 року ВП №52948137 про відкриття виконавчого провадження зазначено про надання боржнику десятиденного терміну на добровільне виконання.

01.12.2016 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Микитчик І.В. винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 59).

26.01.2017 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Микитчик І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону - фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 45).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що Позивач листом від 09.12.2016 року №21999/03 повідомив Відповідача про те, що на виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2016 року у справі №357/6252/16-а було призначено ОСОБА_4 пенсію з 22.04.2016 року, розмір якої становить 1 748,51 грн., сума боргу - 11 015,61 грн. (а.с. 6). До вказаного листа було додано копію протоколу від 12.10.2016 року №584 про призначення пенсії (а.с. 7), а також копію виплатного протоколу від 12.10.2016 року за період з 22.04.2016 року по 31.10.2016 року (а.с. 7, зворотній бік). Даний лист було отримано Відповідачем 19.12.2016 року (а.с. 50-51).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 3, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу на Позивача, оскільки останнім було забезпечено виконання рішення у повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Приписи ч. ч. 5-6 ст. 26 Закону визначають, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.

За наведеного випливає, що Відповідач безпідставно прийняв постанову про накладення штрафу 01.12.2016 року за невиконання постанови від 23.11.2016 року про відкриття виконавчого провадження, ухваливши оскаржуване рішення у межах строку, наданого Позивачу для добровільного виконання. Крім іншого, ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області залишив поза увагою факт отримання Управління ПФ України у м. Білій Церкві постанови від 23.11.2016 року лише 05.12.2016 року.

Крім іншого, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що рішення суду у повному обсязі було виконано Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області 12.10.2016 року, тобто не тільки до спливу десятиденного строку на добровільне виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2016 року, а й до її винесення взагалі.

Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про скасування постанови від 01.12.2016 року про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. за невиконання виконавчого листа у справі №3576252/16-а у межах виконавчого провадження №52948137 як такої, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року задоволено клопотання ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017 року у розмірі 1 515,80 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 1 515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 98, 160, 167, 181, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про накладення штрафу, - без змін.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 34481907) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок на рахунок Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: ГУ ДКC України у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.