Постанова № 6757737, 06.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-12845/09/0570 час прийняття постанови: 10.30 Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю. при секретарі                                                  телешові В.О. Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Телешові В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стел» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 10570,67грн. та пені у сумі 346,86грн. за участю: представника позивача Чебаненко Е.О.

представника відповідача Шевченко М.О.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стел» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 10570,67грн. та пені у сумі 346,86грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що відповідач в порушення ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що ТОВ «Стел» щомісяця у 2008р. повідомляло звітами за формою державної статистичної звітності №3-ПН Маріупольський міський центр зайнятості про наявність 1 вільного робочого місця, на якому можна використовувати працю інваліда.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив:

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Стел» є юридичною особою, яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 14.08.1991р., і зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України за № 13492430.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Мінпраці за погодженням з Держкомстатом від 10 лютого 2007 р. № 42.

На виконання зазначених вимог відповідачем 28.02.2009р. було подано до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачаться зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік від 28.02.2009 року, що поданий відповідачем позивачу у відповідності до зазначеного Закону і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 75 осіб; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 3 особи. Разом з тим, як вбачається із зазначеного вище звіту, фактично на підприємстві працює 2 інваліда.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З урахуванням цього, позивачем, виходячи із даних зазначених у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік від 28.02.2009 року, було нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 10570,67 грн.

Крім того, статтею 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та п. 4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв’язку з цим, станом на 06 липня 2009р., позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 346,86грн.

Таким чином загальна сума позову з урахуванням пені становить 10917,53 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як вбачається зі звітів про наявність вакансій станом на 28.01.2008 року, на 28.02.2008р., на 28.03.2008р., на 28.04.2008р., на 28.05.2008р., на 28.06.2008р., на 28.07.2008р., на 12.08.2008р., на 12.09.2008р., на 16.10.2008р., на 20.11.2008р., на 15.12.2008р., які подавались відповідачем до Маріупольського міського центру зайнятості, відповідач повідомляв державну службу зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, як вбачається з листа Маріупольського міського центру зайнятості від 09.09.2009 року № 07-1555, ТОВ «Стел» у 2008 році надавало інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на посаду столяра. Маріупольським міським центром зайнятості у 2008р. направлень на замовлену вакансію не здійснювалося у зв’язку з відсутністю на обліку інвалідів за відповідною професією.

Доказів щодо самостійного звернення інвалідів до відповідача у 2008 році стосовно працевлаштування та відмови в ньому суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 2,3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалідом є особа за стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах Медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005р. № 2961-ІV робочим місцем інваліда може бути:

-          робоче місце інваліда –місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

-          спеціальне робоче місце інваліда –окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

За приписом ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендації медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

В п. 32 про Медико-соціальну експертизі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 22.02.1992р. зазначено, що Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаними інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінні міської районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов’язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію.

Таким чином, законодавство України пов’язує виконання підприємством положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій Медико-соціальної експертизи, за відсутності яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися для працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем повідомлялось про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, інваліди самостійно не звертались для працевлаштування до відповідача та органи державної служби зайнятості направлень на замовлену вакансію не здійснювали.

З урахуванням викладених обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стел» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 10570,67грн. та пені у сумі 346,86грн. відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня з дня виготовлення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 06 жовтня 2009р. Постанова виготовлена у повному обсязі 12 жовтня 2009р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.