Постанова № 6757537, 06.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 27014/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю:

представників позивача                     Бибердієва С.Ф., Нестеренко Н.В.

представника відповідача                     Нехаєвської В.В.

представника третьої особи           Колотової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» до Маріупольської митниці, третя особа на боці відповідача Головне управління державного казначейства у м. Києві про визнання рішень недійсними та зобов’язання вчинити певні дії, суд, -

                                                  встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марвей» звернулося до суду з позовом до відповідача, Маріупольської митниці, третя особа на боці відповідача Головне управління державного казначейства у м. Києві про визнання рішень недійсними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 15.07.2008 р. було прийняте спірне рішення № МВ-703-172-08 про визначення митної вартості товару «полівінілхлорид суспензіонний».

Позивач з вказаним спірним рішенням відповідача не погоджується, а тому просить суд визнати його недійсним.

Крім того, позивач просив суд зобов’язати відповідача провести митне оформлення поставленого товару згідно умов контракту № 07\04\08 від 13.06.2008 р. по заявленій митній вартості декларанта на рівні 840 євро з застосуванням першого метода визначення митної вартості, а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму в розмірі 29439,29 грн., суму податку в розмірі 96470,30 грн. та крім того, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору в розмірі 1259,09 грн.

Також, позивачем 27.04.2009 р. було надано заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд визнати недійсними рішення відповідача про визначення митної вартості № МВ-703-172-08 від 15.07.2008 р., МВ – 703-281-08 від23.09.2008 р.; МВ – 703-282-08 від 25.09.2008 р., МВ-703-291-08 від 01.10.2008 р., МВ -703-303-08 від 08.10.2008 р., МВ -703-314-08 від 10.10.2008 р., МВ-703-328-08 від16.10.2008 р., МВ -703-330-08 від16.10.2008 р., МВ -703-329-08 від 16.10.2008 р., МВ-703-438 від 24.11.2008 р., МВ-703-449 від 24.11.2008 р., МВ-703-450 від 24.11.2008 р., МВ-703-468 від 01.12.2008 р., зобов’язати відповідача провести митне оформлення згідно умов контракту № 07\04\08 від 13.06.2008 р., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого митного збору в розмірі 67522,68 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 221266,58 грн. та крім того стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1700,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що Маріупольській митниці позивачем так і не були надані прайс- листи, калькуляція собівартості фірми – виробника, каталоги або специфікації.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи на боці відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марвей» (ідентифікаційний код 25604035) є юридичною особою та зареєстроване 26.06.1998 р. виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

13.06.2008 р. між позивачем, який є покупцем та нерезидентом – International Trade Services GmbH (Відень, Австрія), який є продавцем було укладено зовнішньоекономічний контракт № 07\04\08.

Згідно п.п.1.1 контракту, продавець зобов’язується продавати, а покупець приймати і оплачувати ПВХ суспензійний OLTVIL 167360 виробництва компанії Oltchim S.A., Румунія, надалі «Товар.

У відповідності до п.3 контракту, сторони домовились, що всі поставки Товару здійснюються залізничним транспортом на умовах DAF Халмеу/Д`яково (кордон Румунія/Україна) або автомобільним транспортом на умовах FCA Римніку-Вилча, Румунія відповідно до ІНКОТЕРМС 2000. Умови поставки певної партії Товару зазначаються в інвойсі. У випадку використання умов поставки DAF Халмеу/Д`яково відповідальність та витрати за перевантаження Товару на території України покладається на Покупця.

Згідно п.4 контракту, ціна на товар є предметом переговорів між Сторонами та зазначаються в інвойсі на певну поставку. Ціна на Товар, що поставляється по цьому Контракту, встановлена в євро та включає всі витрати по упаковці, манкіровці… Загальна вартість Контракту складається з вартості поставок, зазначених у інвойсах на кожну поставку та приблизно складає 1000000(один мільйон) євро.

У відповідності до п.п.5.1 та 5.2 п.5 контракту, умови сплати – сплата шляхом банківського переказу на рахунок Продавця протягом 90 днів шляхом банківського переводу на рахунок продавця з моменту поставки товару. Оплата товарів, що поставляються по цьому контракту, здійснюється в євро.

При отриманні першої партії товару, вагою 88т. ТОВ «Марвей» до Маріупольської митниці була надана ВМД ІМ №703040406/8/601112 від 14.07.2008р. з усіма необхідними документами та інформацією стосовно товару, а саме: ВМД ІМ №703040406/8/601112 від 14.07.2008р.; рахунок-фактура AR08500854 від 20.06.2008р.; пакувальний лист б/н від 20.06.2008р.,; контракт №07/04/08 від 13.06.2008р.; сертифікат о походженні товару невизначеної форми №712 від 23.06.2008р.

Маріупольською митницею визначено, що надані документи не підтверджують заявленої декларантом митної вартості по першому методу. У зв’язку з чим митницею був використаний резервний метод встановлення митної вартості товару, за результатами якого Маріупольській митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товару №МВ-703-172-08 від 15.07.2008р., згідно якого митна вартість 1 тони товару - «Полівінілхлорид (ПВХ) суспензійний»OLTVI 167360 виробництва компанії Oltchim S.A., Румунія склала – 990 євро замість заявленої ТОВ «Марвей» - 840 євро., 870 євро и 950 євро.

Під час митного оформлення товарів, відділу контролю митної вартості були додатково надані документи, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару.

Згідно листа №11-16/28/5564 від 10.10.2008р. відповідача – Маріупольської митниці, підсумовуючи все вищенаведене та враховуючи той факт, що так і не були представлені документи фірми-продавця даного товару (калькуляція собівартості, належним чином оформлені та завірені прас-листи тощо), які достовірно підтверджували би його вартість згідно п.14 наказу Держмитслужби від 17.03.2008р. №230, Маріупольською митницею прийняте рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої ТОВ «Марвей» на товар «полівінілхлорид суспензійний». Митну вартість залишити на рівні, визначеному за Рішенням Маріупольської митниці №МВ-703-172-08 від 15.07.2008р.».

Крім того, позивач, керуючись Наказом ДМСУ від 17.03.2008р. №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» , з метою уточнення заявленої митної вартості та митного оформлення товару надав відповідачу ВМД: №703040406/8/601142 від 16.07.2008р., №703040406/8/601204 від 25.07.2008р., №703040406/8/601205 від 25.07.2008р., №703040406/8/601206 від 25.07.2008р., № 703040406/8/601207 від 25.07.2008р., № 703040406/08/601551 від 25.09.2008р., №703040406/8/601581 від 26.09.2008р., №703040406/8/601607 від 02.10.2008р., №703040406/8/601654 від 08.10.2008р., №703040406/8/601687 від 14.10.2008р., №703040406/8/601709 від 17.10.2008р., №703040406/8/601728 від 22.10.2008р., №703040406/8/601745 від 24.10.2008р., №703040406/8/700083 від 26.11.2008р., №703040406/8/700084 від 26.10.2008р., №703040406/8/700085 від 27.10.2008р., №703040406/8/700104 від 02.12.2008р., № 703040406/8/700133 від 09.12.2008р. - під гарантійні обов’язки (шляхом сплати до державного бюджету необхідних сум податків та зборів, які були розраховані по митній вартості товару, визначеної Маріупольською митницею, про що свідчить штамп митного органу «Сплачено»).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2008 р. було призначено судову економічну експертизу.

Вивчивши матеріали справи, висновок експертизи та думку сторін, суд вважає, що заявлені ТОВ «Марвей» позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.259 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006р. №1766, визначення митної вартості товарів - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 262 Митного Кодексу України визначено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Вся інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може без спеціального дозволу особи чи органу, що подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її у порядку, визначеному законом; за розголошення зазначеної у частині першій цієї статті інформації посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно із законом. – згідно ст.263 митного Кодексу.

Статтею 264 Митного Кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766. визначений Наказом Державної митної служби України « Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» від 17.03.2008р. №230.

Згідно ст.265 Митного Кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Ст.266 Митного Кодексу України передбачено 6 методів для визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст.267 Митного Кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, а саме: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; витрати на транспортування після ввезення; податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо: вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного; вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством; вони є роботодавцем і найманим працівником; будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них прямо або опосередковано контролює іншого; обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї сім'ї.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті.

З наявної в матеріалах справи копії запиту Державної митної служби України Маріупольської митниці про необхідність надання додаткових відомостей №28-23/327 від 24.07.08р. вбачається, що ТОВ «Марвей» та International Trade Services GmbH не є пов’язаними особами.

При застосуванні першого методу для визначення митної вартості товарів, які імпортуються в України, використовується інформація, відображена в наступних документах: договору на підставі якого товар імпортується; рахунки, інвойси та інші документи, що фіксують вартість безпосередньо товару, що імпортується; договори, інвойси, акти, накладні та інші документи, у який міститься інформація про витрати, понесені покупцем, що визначені у частині 2 ст.267 МКУ .

Суд вважає за необхідне зазначити, що Митним Кодексом Україні не встановлена яка не будь обов’язкова форма документів, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості.

Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до положень статті 267 «Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)», то вона має бути визначена шляхом послідовного використання методів, передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України.

У таких випадках відповідно до статті 266 Митного кодексу України проводиться процедура консультацій між митним органом та імпортером.

У відповідності до п.7 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Статтею 11 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006р. №1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В свою чергу в п.13 Постанови КМ від 20.12.2006р. №1766 зазначено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

В матеріалах справи наявна копія декларації митної вартості ДМВ-1 №703040406/8/601112 від 14.07.2008р. У наданій декларації в графі «Для відміток митного органу» зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості необхідно подання додаткових документів. Перелік необхідних документів, наведений на зворотному боці декларації, вбачає подання наступних документів: калькуляція фірми-виробника товару, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми-виробника товару. Також на зворотному боці підприємством зазначене те, що необхідні документи не можуть бути представлені.

В рішенні відповідача №МВ-703-172-08 від 15.07.2008р., зазначено, що ТОВ «Марвей» для підтвердження митної вартості надало наступні документи: вантажна митна декларація №703040406/2008/601112 від 14.07.2008р., рахунок-фактура (інвойс) AR08500854 від 20.06.2008р., пакувальний лист б/н від 20.06.2008р., контракт №07/04/2008 від 13.06.2008р., сертифікат про походження товару № 172 від 23.06.2008р. У відповідності п.7 даного рішення представниками митної служби було прийняте рішення про те, що подані декларантом документи достовірно не підтверджують заявлену митну вартість, у зв’язку з чим вона не може бути розрахована за першим методом. Проте в рішенні немає обґрунтування прийняття шостого резервного методу для визначення митної вартості товару «Полівінілхлорид суспензійний». Виходячи з вищенаведеного рішення митна вартість однієї партії товару була визначена відділом контролю митної вартості та номенклатури на рівні 87120,00грн, замість заявленої – 73920,00грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою уточнення заявленої митної вартості та митного оформлення товару відповідачу надало ВМД: №703040406/8/601142 від 16.07.2008р., №703040406/8/601204 від 25.07.2008р., №703040406/8/601205 від 25.07.2008р., №703040406/8/601206 від 25.07.2008р., № 703040406/8/601207 від 25.07.2008р. - під гарантійні обов’язки (шляхом сплати до державного бюджету необхідних сум податків та зборів, які були розраховані по митній вартості товару, визначеної Маріупольською митницею, про що свідчить штамп митного органу «Сплачено»).

Згідно п.13 Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» від 17.03.2008р. N 230, декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

У зв’язку з вищенаведеним Відділом контролю митної вартості та номенклатури підприємству були надані запити про необхідність надання додаткових відомостей №28-23/323 від 24.07.2008р. до ВМД №703040406/2008/601112 від 14.07.2008р. та №28-23/327 від 24.07.2008р.(а.с.8-15). В наданих запитах є наявними питання митної служби щодо обставин угоди та умов продажу товару «Полівінілхлорид суспензійний» OLTVIL 167360, також перелік необхідних для підтвердження митної вартості документів. З даними запитами ТОВ «Марвей» ознайомлене, про що свідчать відповіді на всі питання з переліком наданих документів та підпис генерального директора Тупікіна С.М. Надані відповіді на питання з 1 по 9 в обох запитах однакові та відображають наступну інформацію, ТОВ «Марвей» та продавець не є пов’язаними особами; товар поставляється на умовах DAF – ст.Халмеу/Дьякове згідно з Incoterms 2000, залізничним транспортом; маршрут перевезення: ст. Римніку-Вилча, Румунія – ст.Халмеу/Дьякове – ст.Маріуполь-порт, Україна;товар використовується для власних виробничих потреб; не має жодних додаткових витрат : пакування, комісійні, роялті, тощо; надана карта рахунку №632 за липень 2008р. по контрагенту International Trade Services GmbH та оборотно-сальдова відомість по рахунку №632 за липень 2008р.; товар не передбачений до реалізації на внутрішньому ринку України;рахунок на момент подання документів не сплачено;не існує документів, пов’язаних з транспортними витратами у зв’язку з тим, що ТОВ «Марвей» не понесло подібних витрат.

В наданих запитах відсутня відмітка митного органу про надходження відповіді та документів, проте в листі ДМСУ Маріупольська митниця №11-16/28/5421 від 02.10.2008р. є наявною інформація про те, що документи, подані підприємством відповідно до запитів від №28-23/323 від 24.07.2008р. та №28-23/327 від 24.07.2008р., митницею були одержані, про що свідчить підпис начальника Маріупольської митниці.

Разом з тим, у відповідності до листа ДМСУ Маріупольська митниця №11-16/28/5421 від 02.10.2008р., враховуючи той факт, що так і не були представленні документи фірми-продавця даного товару (калькуляція собівартості, належним чином оформленні та завіренні прас-листи тощо), які достовірно підтверджували би його вартість, згідно з п.14 наказу Держмитслужби від 17.03.2008р. №230, Маріупольською митницею прийняте рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої ТОВ «Марвей» на товар «Полівінілхлорид суспензійний». Тому, митну вартість було вирішено залишити на рівні визначеному за Рішенням Маріупольської митниці № МВ-703-712-08 від 15.07.2008р.

Також в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Марвей» до Маріупольської митниці №759 від 08.10.2008р., зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Марвей» не згодне з рішенням митної служби, зазначеним у листі ДМСУ Маріупольська митниця №11-16/28/5421 від 02.10.2008р. та про додаткове надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (прайс-лист, калькуляція собівартості, платіжні доручення тощо).

Про отримання Маріупольською митницею документів, перелік яких наведений у вищезазначеному листі, свідчить лист-відповідь №11-16-28/5564 від 10.10.2008р., виходячи зі змісту якого, у Маріупольської митниці виникли певні сумніви щодо достовірності поданих документів, внаслідок чого у відповідності до п’ятого абзацу листа раніше прийняте рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом на товар «полівінілхлорид суспензійний» залишилося без змін.

Оскільки, відповідно до вимог ст.266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), та застосування наступних методів (2-6), що визначені ст.264 Митного Кодексу України можливо використовувати тільки у випадку, якщо метод 1 визначення митної вартості не можливий.

Також, відповідно до ч.2 ст.267 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: комісійні та брокерська винагорода; вартість контейнерів, упаковки, та інше;належним чином розподілена вартість товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Суд вважає, що митна вартість товару, що імпортується згідно контракту №07/04/08 від 13.06.2008р. повинна складатись з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та транспортних витрат, пов’язаних з доставкою товару до місця ввезення на митну територію України.

Також суд зауважує, що контрактом №07/04/08 від 13.06.2008р. не передбачена сплата комісійної або брокерської винагороди, роялті, ліцензійних платежів, пакування, надходжень на користь продавця, які стосуються оцінюваних товарів.

Крім того, згідно відповіді на питання 8 запиту про необхідність надання додаткових відомостей №28-23/323 від 24.07.2008р. та №28-23/327 від 24.07.2008р., постачання товару здійснюється згідно базисної умови постачання DAF (Інкотермс 2000), тому не існує жодних додаткових документів (окрім інвойсів на кожну партію товарів на умовах DAF), які б містили відомості про додаткові витрати, пов’язані з транспортуванням товару, що включаються до ціни товару.

Таким чином торгівельна націнка на товар – Полівінілхлорид суспензійний OLTVIL 167360, встановлена фірмою International Trade Services GmbH GmbH (Відень, Австрія), що є продавцем для України, складає від 3,3% - 5,4% у відповідності до наданих інвойсів.

Суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.267 Митного Кодексу України, з урахуванням умов контракту №07/04/2008 від 13.06.08р., документів, наданих митному органу, достатньо відомостей для визначення вартості товару за методом 1 за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, на думку суду, митна вартість товару, що розрахована ТОВ «Марвей» відповідає даним, наявних в матеріалах справи документів, та таким чином митна вартість товару за контрактом №07/04/2008 від 13.06.08р. позивачем визначена вірно.

Суд приймає до уваги висновки експерта та виходячи з цього приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог ТОВ «Марвей» про зобов’язання відповідача провести митне оформлення наступних партій товару згідно умов контракту №07\04\08 від 13.06.2008 р. по заявленій митній вартості декларанта на рівні 840 євро з застосуванням першого методу визначення митної вартості за ціною договору про товари, що імпортуються, суд зазначає наступне.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії з митного оформлення товару у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень), який б можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ч.2 КАС України.

Так, на момент розгляду справи відсутні підстави для прийняття будь-якого рішення, вчинення дії або бездіяльності стосовно митного оформлення товару у майбутньому. Отже у суду відсутні і підстави для визнання таких дій (бездіяльності) законними або навпаки або для спонукання до вчинення цих дій у майбутньому. Отже, захисту в судовому порядку підлягають порушені права, а не можливість їх порушення у подальшому.

Крім того, головна умова – митне оформлення наступних партій товару ще не наступила.

До того ж, немає потреби спонукати суб’єкта владних повноважень до виконання законних дій, обов’язок вчинення яких буде встановлений державою у майбутньому.

Таким чином, зазначена частина позовних вимог позивача підлягає відмові в задоволенні.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» до Маріупольської митниці, третя особа на боці відповідача Головне управління державного казначейства у м. Києві про визнання рішень недійсними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Маріупольської митниці про визначення митної вартості № МВ-703-172-08 від 15.07.2008 р., МВ – 703-281-08 від23.09.2008 р.; МВ – 703-282-08 від 25.09.2008 р., МВ-703-291-08 від 01.10.2008 р., МВ -703-303-08 від 08.10.2008 р., МВ -703-314-08 від 10.10.2008 р., МВ-703-328-08 від16.10.2008 р., МВ -703-330-08 від16.10.2008 р., МВ -703-329-08 від 16.10.2008 р., МВ-703-438 від 24.11.2008 р., МВ-703-449 від 24.11.2008 р., МВ-703-450 від 24.11.2008 р., МВ-703-468 від 01.12.2008 р.

Зобов’язати Маріупольську митницю провести митне оформлення згідно умов контракту № 07\04\08 від 13.06.2008 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» суму надмірно сплаченого митного збору в розмірі 67 522,66 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 221 266,57 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09 жовтня 2009 року.

Повний текст постанови складений 14 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.