Ухвала суду № 67555397, 04.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"04" липня 2017 р. Справа № 922/1121/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" (вх. №2036 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у справі №922/1121/17

за заявою Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", м. Харків

до Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у справі №922/1121/17 (суддя Усатий В.О.) порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтергласт" фірми "Гласт ГМБХ".

Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у справі №922/1121/17 та залишити заяву Дочірнього підприємства "Інтергласт"фірми "Гласт ГМБХ" про порушення справи про банкрутство без розгляду.

Одночасно заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" та дійшла висновку про її повернення з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання скарги, натомість заявник просить відстрочити сплату судового збору.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 13 лютого 2015 року правлінням Національного банку України прийнято постанову №105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних», в подальшому постановою правління Національного банку України від 12.05.2015р. № 310 відкликано банківську ліценцію АТ "Златобанк" та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015р. № 99 розпочато процедуру ліквідації, а отже обставини щодо неплатоспроможності банку є загальновідомими та не потребують доказуванню. Також вказує на те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, при цьому посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі».

Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно із пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Пунктом 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 16.07.2015р.) встановлено, що від сплати судового збору звільнена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинність 01.09.2015р., внесені зміни до Закону України «Про судовий збір», згідно з якими статтю 5 цього Закону викладено у новій редакції. Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір» ( зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору») до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору не відноситься Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, законодавець визначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не звільняється від сплати судового збору при поданні позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; здійснює розміщення облігацій у порядку та за напрямами залучення коштів, визначеними цим Законом, і видачу векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб;

Відповідно до статті 19 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" джерелами формування коштів Фонду є: початкові збори з учасників Фонду; регулярні збори з учасників Фонду; спеціальний збір до Фонду; доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; кошти, залучені Фондом шляхом розміщення облігацій та/або видачі векселів Фонду; доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України тощо.

Враховуючи вищевикладене, перебування банку у ліквідаційній процедурі не свідчить про неможливість сплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судового збору та не позбавляє його обов'язку щодо його сплати у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не зазначено конкретної дати сплати судового збору та не вказано, з настанням яких обставин у нього з'явиться можливість сплатити судовий збір до закінчення апеляційного провадження.

Апелянт у клопотанні про відстрочення сплати судового збору посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі" та зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наведеного судового рішення, воно стосуються саме законодавчого регулювання розміру та порядку сплати судового збору в контексті забезпечення дотримання прав та інтересів осіб, які звертаються до суду, а також законності мети встановлення судового збору, водночас із вказаних рішень не вбачається незаконності інституту судового збору як такого або ж необов'язковості виконання вимог чинних законів, якими врегульовано дані правовідносини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі", на яке посилається апелянт, зазначено, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, у зв'язку з чим Суд звернув увагу на те, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що не суперечить пункту 1 статті Конвенції.

З огляду на викладене, та враховуючи, що відстрочення сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо: до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України.

Керуючись ст.86, п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у справі №922/1121/17 та додані до неї документи, у тому числі оригінал фіскального чеку "Укрпошта" від 19.06.2017р. та опис вкладення від 19.06.2017р., всього на 20 арк. та поштовий конверт.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.