Постанова № 67527819, 29.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6183/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Желтобрюх І. Л.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнати протиправною бездіяльності щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодування коштів за договором банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк»; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ВіЕйБі Банк»; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ВіЕйБі Банк»; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

До початку розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за необхідне визначити підсудність даної справи.

Так у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 міститься правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.

У відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343) ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Однак, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону дія цього Закону не поширюється на банки.

Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак, на думку колегії суддів, застосування до спірних правовідносин Закону № 2343, всупереч висновку ВС України, є помилковим.

В свою чергу, з аналізу змісту ст.ст. 1, 4, 6 Закону № 4452 випливає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200000, 00 грн.

Учасниками цих правовідносин, що є предметом спору, є виключно позивач та відповідач, і саме між ними виникають відповідні права та обов'язки без залучення банку-боржника та без вирішення питання про відшкодування коштів від імені сторони правочину, на відміну від акцептованих вимог кредиторів.

Юридичний факт неплатоспроможності банку у даній категорії справ є лише підставою для виникнення правовідносин.

Таким чином, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що невключення рахунку зацікавленої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких уповноважена особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, і є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС України від 01.03.2017 р. у справі № 820/20817/14.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.06.2017 р. поновлено провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - змінити в частині мотивування з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» 03.10.2014 р. укладено договір банківського вкладу «НВУ «Квартальний» № 851060/2014, предметом якого є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «НВУ» в національній валюті України на строк 13 (тринадцять) місяці (в), з дня укладення договору, з щомісячною виплатою процентів. Для обліку банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок № 26351262404719.

Сума початкового вкладу - 200000, 00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 145173 від 03.10.2014 р. ОСОБА_4 перерахував на рахунок позивача зі свого поточного рахунку 200000, 00 грн.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 03.10.2014 року № 631/БТ було встановлено обмеження діяльності ПАТ «ВіЕйБі Банк», зокрема, було зобов'язано ПАТ «ВіЕйБі Банк» не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності вищезазначеною постановою (тобто до 03 жовтня 2014 року), умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 з 24.11.2014 р. повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Славкіній Марині Анатоліївні.

На засіданні виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно витягу з протоколу № 023/15 від 29.01.2015 р. вирішено погодити рішення уповноваженої особи Фонду обмежити виплати за вказаними рахунками окремих вкладників згідно поданого переліку (а. с. 34 - 35).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

В той же час, у відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону 4452 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.01.2015 р. було тимчасово обмежно здійснення ПАТ «ВіЕйБі Банк» банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками вкладників, перелік яких сформовано уповноваженою особою Фонду, в тому числі і тими рахунками, кошти на який внесено після віднесення банку до категорії проблемних.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо передчасності позовних вимог позивача, позаяк, факт виявлення у операції за участю позивача ознак нікчемності у спірних правовідносинах на момент звернення позивача з адміністративним позовом місця не мав.

В той же час, імперативний обов'язок на проведення перевірки з метою виявлення нікчемних в силу закону правочинів покладено на відповідача вищепроцитованими нормами.

Вирішуючи питання про наявність у позивача порушених прав на стадії ліквідації банку, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З огляду на дану норму, колегія суддів приходить до висновку, що строк перевірки правочинів на нікчемність обмежується ліквідацією банку.

Зважаючи на те, що станом на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення ліквідація банку завершена не була, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про наявність у позивача порушеного права щодо недотримання відповідачем строку перевірки спірного правочину.

За таких обставин, не надаючи оцінки наявності у позивача права на відшкодування вкладу за рахунок ФГВФО, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги за необґрунтованістю.

В той же час, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції слугував висновок про укладення спірного правочину в день віднесення банку до категорії проблемних, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про його нікчемність.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, позаяк, в розумінні вищезазначених норм виключно на уповноважену особу Фонду покладаються повноваження з перевірки правочинів на предмет нікчемності.

Оскільки перевірка правочину, що є предметом спору, не завершена, суди адміністративної юрисдикції позбавлені можливості надавати оцінку про нікчемність правочину, спонукаючи тим самим уповноважену особу Фонду до прийняття рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні, позаяк, судом першої інстанції ухвалене правильне по суті судове рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального права та норм процесуального права, що, втім, до неправильного вирішення справи не призвело, а тому наявні підстави для його зміни в частині мотивування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А НО В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2015 року змінити в частині мотивування.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя І. Л. Желтобрюх (Повний текст постанови виготовлено 03.07.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Губська О.А.