Постанова № 6749589, 11.03.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2009 р.                                                                       справа № 23321/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Мичак О.С.

представника позивача – Перешивайло О.О.,

представників відповідача- 1 Бузунова С.В., Бєломєстнової Л.В.,

представника відповідача -2 Саєнко Л.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсним картки відмови та рішення органу владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії та виконати певні обов’язки, у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «КОНТІ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсним картки відмови та рішення органу владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії та виконати певні обов’язки.

Відповідно ухвали суду від 11 березня 2009 року в одне провадження об’єднані наступні адміністративні справи: № 2-а-23321/08/0570 та № 2-а-23339/08/0570 за позовами Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» до Східної митниці та до Головного управління Державного казначейства в Донецькій області та був присвоєний номер – 2-а-23321/08/0570.

В обґрунтування позовних вимог по справі № 2-а-23321/08/0570 позивач зазначив, що 01.09.2008 р. позивач через свого митного брокера ЗАТ «УКРСЕРВІС» подало до відповідача – 1 декларацію митної вартості № 700000005\8\010014, якою задекларувало імпорт товару – какао тертого (пасти) ’GERKENS IVORY COAST NA55’ для кондитерської промисловості виробництва Кот Д’івуар з метою оформлення товару в режимі «Імпорт – 40» (випуск у вільний обіг) у кількості 52500 кг за ціною 3230 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 169256,50 доларів США або 820250,85 грн. Підставою для здійснення дій митного брокеру є договір доручення № 1740-04.3 на здійснення митних брокерських послуг від 20.12.2005 р., укладений між позивачем та декларантом.

Відповідач – 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005\8\010014,в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024\2008\020487 від 02.09.2008 р. В обґрунтування відмови відповідач – 1 посилався на неподання додаткових документів згідно з вимогами ст. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

02.09.2008 р. позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до Декларації митної вартості № 700000005\8\010014 від 01.09.2008 р. Даним рішенням відділ контролю митної вартості відповідача – 1 самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 1017702,00 грн. або 210000,00 доларів США, тобто за ціною 4000 доларів США за 1000 кг.

Позивач вважає, що дії відповідача – 1 з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024\2008\020487 від 02.09.2008 р. та дії відповідача – 1 з відмови у прийнятті декларації митної вартості № 700000005\8\010014 є протиправними, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів транспортних засобів через митний кордон України №700000024\2008\020487 від 02.09.2008 р. та рішення про визначення митної вартості прийняті безпідставно та є незаконними.

Крім того, позивач зазначив, що він сплатив більшу суму ПДВ з митної вартості товару, а саме 203704,20 грн. замість 164050,17 грн. Таким чином, переплата по ПДВ склала 39654,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог по справі № 2-а-23339/08/0570 позивач зазначив, що 03.09.2008 року через свого митного брокера Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» подало до Східної митниці (відповідач 1) декларацію митної вартості № 700000005\8\010127, якою задекларувало імпорт товару - какао тертого (пасти) «GERKENS IVORY COAST NA55» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг) у кількості 40 000 кг. за ціною 3210 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 128400,00 доларів США або 622752,84 грн. Підставою для здійснення дій митного брокера є договір доручення 1740-04.3. від 20.12.2005 року, укладений між позивачем та декларантом.

Відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005\8\010127, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024\2008\020491 від 04.09.2008 року. В обґрунтування відмови Відповідач 1 посилався на неподання додаткових документів згідно із вимогами ст. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

04.09.2008 року позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до Декларації митної вартості № 700000005\8\010127 від 03.09.2008 року. Даним Рішенням відділ контролю митної вартості відповідача 1 самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме: встановив її на рівні 776016,00 грн. або 160 000.00 доларів США, тобто за ціною 4 000 доларів США за 1000 кг.

Такі дії відповідача 1 позивач вважає протиправними.

Як наслідок, позивач сплатив більшу суму податку на додану вартість з митної вартості товару, а саме 155209,60 грн. замість 124550,57 грн. Таким чином, переплата по ПДВ склала 30659,03 грн.

Крім того, позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що по справі № 2-а-23321/08/0570 сума переплати ПДВ складає 30653,90 грн.

Представник позивача, у судовому засіданні надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування заяви про зміну позовних вимог та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 1 – Східної митниці, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та пояснили суду, що згідно ст. 11 Митного кодексу України до основних завдань, покладених на митні органи України, відноситься захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну. Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу, зокрема, шляхом: перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст. 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, серед яких «копія вантажної митної декларації країни відправлення...; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару..».

Позивач своєму позові наполягає, що надані ним документи були достатніми для підтвердження митної вартості. Втім, як випливає з приписів вищевказаних норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні документи.

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, п. 14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Але декларант, відмовився від подання додаткових документів.

У зв'язку з цим, відділом контролю митної вартості було здійснено коригування митної вартості товару какао тертого відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 4 ПКМУ № 574 від 09.06.97 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» у разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно з порядком, установленим Держмитслужбою. Аналогічна норма міститься в Митному Кодексі України та наказах Держмитслужби України.

За наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Більш того, позивач, погодився з вимогами, викладеними в Картці відмови, а саме - відкоригувати митну вартість товару згідно митної оцінки, подавши до митниці нову вантажну митну декларацію зі скоригованою митною вартістю та добровільно сплативши всі нараховані митні платежі.

Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача 2 – Головного управління Державного казначейства України, у судовому засіданні з позовом не погодився та пояснив суду, що згідно п. 3.5. Наказу Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44 «Про затвердження Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення» кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків, на рахунки з обліку доходів, відкриті в ГУ ДКУ. Однак, це нормативний акт регулює лише порядок повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів з депозитних рахунків митних органів, і не встановлює порядку повернення цих коштів з рахунків обліку доходів державного бюджету. Тому, вважає позовні вимоги до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області необґрунтованими та безпідставними.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товар, какао тертий (паста) «GERKENS IVORY COAST NA55», був ввезений позивачем на територію України в режимі «Імпорт-74», у кількості 50 600 кг., за ціною 3116,60 доларів США за 1000 кг та 1900 кг за ціною 3488,66 доларів США за 1000 кг на загальну суму 164328,42 доларів США, який надійшов для зберігання на митний ліцензійний склад за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, з метою його для подальшого продажу через Консигнатора (позивача) третім особам на виконання умов Договору консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року, укладеного позивачем з Фірмою «GRACOMAR S.L.» (консигнант), Додатків № 789 та № 790 від 18.08.2008 року до Договору консигнації, Специфікацій (завдань консигнанту) № 789 та № 790 від 18.08.2008 року.

У Додатках № 789 та № 790 від 18.08.2008 року до Договору консигнації вказано, що постачання товару здійснюється на Митно-ліцензійний склад ЗАТ «Укрсервіс», що розташований за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, компанією Cargill B.V.

Пунктом 2.7 Договору консигнації передбачено, що для перетинання митного кордону України Консигнант заявляє ціну товару для митного оформлення. Така ціна відображується в Додатку до даного Договору, який підписується Сторонами.

Ціна товару 3116,60 доларів США за 1000 кг. для 50600 кг та 3488,66 доларів США за 1000 кг для 1900 кг, за якими він був задекларований, передбачається у підписаних Додатках № 789 та № 790 від 18.08.2008 року до Договору консигнації. Для Декларацій митної вартості ціна була заявлена в перерахунку на гривню України за курсом НБУ (4,8438:1), що для 52 500 кг. склало 795973,97 грн.

Оформлення товару у режимі «Імпорт-74» підтверджується Вантажно-митними деклараціями № 70000000\8\009416 та № 70000000\8\009418.

Відповідно до графи 8 наказу Державної митної служби від 07.11.2007 р. № 933 Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 0.07.1997 року № 307 при розміщенні товарів у митні режими митного складу зазначаються відомості про власника митного ліцензійного складу.

Власником Митно-ліцензійного складу, що розташований за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, є ЗАТ „Укрсервіс” (договір оренди не житлових приміщень № 209-08 від 01.03.2007 року (а.с. 9-11 1-й т.) та Ліцензія № 70000/062СВ-01231 від 29.03.2007 року.

Тому, в графі ВМД «Одержувач» вказаний ЗАТ „Укрсервіс” як митний склад.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 17.04.2007 року до Договору консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року та п. 2.1. Договору консигнації Позивач зобов'язаний забезпечити доставку товару на умовах поставки Інкотермс-2000 на Митний ліцензійний склад, розташований за адресою: Україна, м. Макіїівка, пров. Трочинскього, 22. Зберігання товару, поставленого відповідно до Договору консигнації, здійснює ЗАТ „Укрсекрвіс” на підставі договору зберігання товарів на митному ліцензійному складі № 185 від 01.02.2006 року, укладеного з Позивачем.

В Специфікаціях № 789 та № 790 від 18.08.2008 року до Договору консигнації визначена мінімальна ціна продажу 3116,60 доларів США за 1000 кг. для 50600 кг та 3488,66 доларів США за 1000 кг для 1900 кг, строк виконання консигнаційного доручення встановлений як 4 календарних днів від дати підписання Специфікації. Цей строк сплинув 22.08.2008 р.

Тобто, позивач мав у вказаний строк забезпечити укладання договорів продажу із третіми особами у відповідності до п. 2.3. Договору консигнації.

На виконання своїх обов'язків Консигнатора, позивач проводив переговори із суб’єктами господарювання та направив декілька листів із комерційною пропозицією щодо продажу товару за ціною 15100,00 грн. за 1000 кг. Проте, отримав листи-відмови (вих. б\н від 21.08.2008р. від компанії ЗАО „Конти-Рус” та за вих. б/н від 20.08.2008р. від компанії ЗАТ «Фрутика»).

На виконання положень пункту 2.3 Договору консигнації та Додаткової угоди № 5 від 03.01.2008р. позивач направив Консигнанту листи із змістом, що не може у встановлений строк укласти договору продажу та запропонував визначити ціну товару .

Відповідно до листування між сторонами, ціна какао тертого для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар була визначена за ціною 3210,00 доларів США за 1000 кг для 50600 кг та 3595,00 доларів США за 1000 кг для 1900 кг, про що фірма «GRACOMAR S.L.» та позивач уклали контракт № ТР-09 від 26.08.2008 р. на викуп 52 500 кг.

01.09.2008 року позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 надав Східній митниці Декларацію митної вартості № 700000005\8\010014, якою була задекларована митна вартість товару - какао тертого (пасти) «GERKENS IVORY COAST NA55» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар за ціною 3230,00 доларів США за 1000 кг., тобто 52 500 кг. були задекларовані на загальну вартість 820250,85 грн. або 169256,50 доларів США.

На виконання п. 7 зазначеного вище Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта подав відповідачу наступні документи:

- контракт № ТР-09 від 26.08.2008 р. укладений між Компанією «GRACOMAR S.L.», як продавцем, та ЗАТ «ВО «КОНТІ», як покупцем;

- комерційний інвойс 20080826/ ТР /09 від 26.08.2008 року.

Раніше відповідачеві через Декларанта були надані такі документи:

- договір консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року;

- додатки № 789 та № 790 від 18.08.2008 року;

- проформа інвойсу А від 18.08.2008 року;

- додаток № 790 від18.08.2008 р.;

- проформа інвойсу В від 18.08.2008 р.

Станом на 01.09.2008 року сума митної вартості 52 500 кг. какао терте (паста) за вартістю, що була визначена митним органом склала 1018521,00 грн. або 210000,00 доларів США. Сума фактично сплаченого ПДВ позивачем складає 203704,20 грн. Натомість, у разі прийняття товару за ціною заявника станом на 02.09.08р. вартість 52 500 кг. какао тертого (пасти) склала би 820250,85 грн. або 169256,50 доларів США, тобто сума ПДВ становила би 164050,17 грн. Таким чином, фактична переплата позивачем ПДВ склала 39654,03 грн.

Крім того, товар, какао тертий (паста) «GERKENS IVORY COAST NA55», був ввезений позивачем на територію України в режимі «Імпорт-74», у кількості 40 000 кг., за ціною 3116,60 доларів США за 1000 кг. на загальну суму 124664,00 доларів США, який надійшов для зберігання на митний ліцензійний склад за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, з метою його для подальшого продажу через Консигнатора (позивача) третім особам на виконання умов Договору консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року, укладеного позивачем з Фірмою «GRACOMAR S.L.» (консигнант), Додатків № 794 та № 796 від 21.08.2008 року до Договору консигнації, Специфікацій (завдань консигнанту) № 794 та № 796 від 21.08.2008 року.

У Додатках № 794 та № 796 від 21.08.2008 року до Договору консигнації вказано, що постачання товару здійснюється на Митно-ліцензійний склад ЗАТ «Укрсервіс», що розташований за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, компанією Cargill B.V.

Пунктом 2.7 Договору консигнації передбачено, що для перетинання митного кордону України Консигнант заявляє ціну товару для митного оформлення. Така ціна відображується в Додатку до даного Договору, який підписується Сторонами.

Ціна товару 3116,60 доларів США за 1000 кг., за якою він був задекларований, передбачається у підписаних Додатках № 794 та № 796 від 21.08.2008 року до Договору консигнації. Для Декларації митної вартості ціна була заявлена в перерахунку на гривню України за курсом НБУ (4,85:1) , що для 40 кг. склало 603947,21 грн.

Оформлення товару у режимі «Імпорт-74» підтверджується Вантажно-митними деклараціями № 700000005\8\009616 та № 700000005\8\009831.

Відповідно до графи 8 наказу Державної митної служби від 07.11.2007 р. № 933 Про внесення змін до наказу Держмитслужби від 0.07.1997 року № 307 при розміщенні товарів у митні режими митного складу зазначаються відомості про власника митного ліцензійного складу.

Власником Митно-ліцензійного складу, що розташований за адресою: м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, є ЗАТ „Укрсервіс” (договір оренди не житлових приміщень № 209-08 від 01.03.2007 року (а.с. 9-11 1-й т.) та Ліцензія № 70000/062СВ-01231 від 29.03.2007 року.

Тому, в графі ВМД «Одержувач» вказаний ЗАТ „Укрсервіс” як митний склад.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 від 17.04.2007 року до Договору консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року та п. 2.1. Договору консигнації Позивач зобов'язаний забезпечити доставку товару на умовах поставки Інкотермс-2000 на Митний ліцензійний склад, розташований за адресою: Україна, м. Макіїівка, пров. Трочинскього, 22. Зберігання товару, поставленого відповідно до Договору консигнації, здійснює ЗАТ „Укрсекрвіс” на підставі договору зберігання товарів на митному ліцензійному складі № 185 від 01.02.2006 року, укладеного з Позивачем.

В Специфікаціях № 794 та № 796 від 21.08.2008 року до Договору консигнації визначена мінімальна ціна продажу 3116,60 доларів США за 1000 кг., строк виконання консигнаційного доручення встановлений як 7 календарних днів від дати підписання Специфікації. Цей строк сплинув 28.08.2008 р.

Тобто, позивач мав у вказаний строк забезпечити укладання договорів продажу із третіми особами у відповідності до п. 2.3. Договору консигнації.

На виконання своїх обов'язків Консигнатора, позивач проводив переговори із суб’єктами господарювання та направив декілька листів із комерційною пропозицією щодо продажу товару за ціною 15098,68 грн. за 1000 кг. Проте, отримав листи-відмови за вих. б\н від 27.08.2008р. від компанії ЗАО „Конти-Рус” та за вих. б/н від 28.08.2008р. від компанії ЗАТ «ФРУТИКА»).

На виконання положень пункту 2.3 Договору консигнації та Додаткової угоди № 5 від 03.01.2008р. позивач направив Консигнанту лист із змістом, що не може у встановлений строк укласти договору продажу та запропонував визначити ціну товару .

Відповідно до листування між сторонами, ціна какао тертого для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар була визначена за ціною 3210,00 доларів США за 1000 кг, про що фірма «GRACOMAR S.L.» та позивач підписали контракт № ТР-10 від 01.09.2008 року на викуп 40 000 кг.

03.09.2008 року позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 надав Східній митниці Декларацію митної вартості № 700000005\8\010127, якою була задекларована митна вартість товару - какао тертого (пасти) «GERKENS IVORY COAST NA55» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар за ціною 3210,00 доларів США за 1000 кг., тобто 40 000 кг. були задекларовані на загальну вартість 622752,84 грн. або 128400,00 доларів США.

На виконання п. 7 зазначеного вище Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта подав відповідачу наступні документи:

- контракт № ТР-10 від 01.09.2008 р. укладений між Компанією «GRACOMAR S.L.», як продавцем, та ЗАТ «ВО «КОНТІ», як покупцем;

- комерційний інвойс 20080901/ ТР /10 від 01.09.2008 року.

Раніше відповідачеві через Декларанта були надані такі документи:

- договір консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року;

- додаток № 794 від 21.08.2008 року;

- проформа інвойсу від 21.08.2008 року;

- додаток № 796 від 21.08.2008 р.;

- проформа інвойсу В від 21.08.2008 р.

03.09.2008 року позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 надав Східній митниці Декларацію митної вартості № 700000005\8\010127, якою була задекларована митна вартість товару - какао тертого (пасти) «GERKENS IVORY COAST NA55» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар за ціною 3210 доларів США за 1000 кг., тобто 40 000 кг. були задекларовані на загальну вартість 622752,84 грн. або 128400,00 доларів США.

Станом на 04.09.2008 року сума митної вартості 40 000 кг. какао терте (паста) за вартістю, що була визначена митним органом склала 776 016,00 грн. або 160000,00 доларів США. Сума фактично сплаченого ПДВ позивачем складає 155209,60 грн. Натомість, у разі прийняття товару за ціною заявника станом на 05.09.08р. вартість 40 000 кг. какао тертого (пасти) склала би 622778,52 грн. або 128400,00 доларів США, тобто сума ПДВ становила би 124550,57 грн. Таким чином, фактична переплата позивачем ПДВ склала 30653,90 грн.

Відповідно до умов Договору консигнації на продаж № GR-001 від 01.12.2005 року, а саме п. 2.3., абзацу 11 п. 3.1, Позивач зобов'язаний був укласти від свого імені та за рахунок Консигнанта договори продажу даного товару. При цьому суттєві умови договорів продажу, як найменування, асортимент, номенклатура, об'єм партії продажу, ціна реалізації, загальна сума реалізації, строки виконання консигнаційного доручення, обумовлюються сторонами в Специфікаціях.

Тобто позивач прийняв на себе зобов'язання у визначений в Специфікаціях строк або укласти договори на продаж товару за визначеною у Специфікаціях ціною, або викупити товар за власний рахунок за ціною та на умовах, вказаних у Специфікаціях.

Пунктом 2.4 Договору консигнації передбачено, що договори продажу укладаються за цінами не нижче, ніж встановлені в Специфікаціях. Такі ціни є мінімальними цінами товару. При цьому, умовами Договору консигнації передбачено, що позивач зобов'язується виконати його доручення на умовах, найбільш вигідних для Консигнанта (пункт 2.2 Договору консигнації).

Як було зазначено позивачем та не спростовано у ході розгляду справи, у зв'язку з тим, що позивач не виконав завдання Консигнанта та зобов'язаний був викупити товар для власних потреб на власний розсуд, та приймаючи до уваги господарську діяльність позивача з виробництва кондитерських виробів у позивача відпала необхідність в укладанні додаткових зовнішньо - економічних угод щодо постачання сировини, необхідної для забезпечення процесу виробництва.

Тобто, склалася ситуація, коли набуття товару, про який йдеться в позові, через невиконання зобов'язань цілком задовольняло інтересам позивача щодо підтримання залишків сировини.

Позивачем відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на даних, що містилися у перелічених (наданих відповідачу - 1) документах.

Проте, відповідач – 1, Східна митниця, пред'явила вимоги про надання позивачем у кожному конкретному випадку додаткових документів для підтвердження митної вартості. При цьому відповідач керувався ціновою інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, де зазначається середня ціна на імпорт аналогічного товару.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 Митного кодексу України передбачається, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 ст. 266 Митного кодексу України.

Відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів.

У відповідності із ст. 266 Митного кодексу України методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, є:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності із ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено митне оформлення товару – какао тертого за договором консигнації, зазначеним вище, на підставі ВМД в митному режимі «Імпорт – 74», в яких була зазначена митна вартість партій вказаних товарів – 3116,60 доларів США за 1000 кг. Будь-яких зауважень з цього приводу з боку відповідача на адресу позивача зроблено не було. До того ж, як було зазначено представником позивача та підтверджено представником відповідача - 1у судовому засіданні, аналогічні ціни на вказаний товар застосовувалися при попередніх митних оформленнях аналогічного товару, яке здійснював позивач протягом 2008 року.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, є частиною національного законодавства та застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

У ч. 2 ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України” також зазначається,що у разі якщо міжнародним договором України, що набув чинності в установленому порядку, визначено інші правила ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічні правові норми містяться і у ст. 7 Митного кодексу України, а також у законах з питань оподаткування: положеннях ст. 19 Закону України „Про систему оподаткування”, ст. 26 Закону України „Про Єдиний митний тариф”.

Так, статтею VII „Оцінка товару для митних цілей” Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 року, що є міжнародною багатосторонньою угодою, яка діє на території України відповідно до Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів торгівлі (ГАТТ) 1994 року, зокрема п.2 (b) ст. VІІ Генеральної угоди, передбачено, що під дійсною вартістю повинна розумітися ціна, за якою в час та в місці, визначених законодавством держави імпортера, такий чи аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

У межах правовідносин, які є предметом судового розгляду, документами, що підтверджують митну вартість товару, є Контракт GR-001 від 01.12.2005 року, укладений між Компанією «GRACOMAR S.L.», як Продавцем, та ЗАТ «ВО «КОНТІ», як Покупцем та відповідними до нього Специфікаціями.

Митним органом не доведені як наявність підстав застосування резервного методу визначення митної вартості товару, так і обґрунтованість здійсненого корегування вартості товару.

Суд зазначає, що наявність права на визначення митної вартості товару, не надає органу владних повноважень можливості визначення такої вартості на власний розсуд без доведення підстав застосування певного методу та обґрунтованості його застосування.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Недотримання зазначених принципів владним суб’єктом свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень.

Відповідно до п.6.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ від 20.04.2005 №314, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.

Таким чином складання карток відмови є засобом реалізації владних повноважень митним органом, при цьому відсутність підстав для їх складання свідчить про обґрунтованість вимог про визнання таких карток недійсними.

Крім цього суд враховує, що відповідно до умов Контракту GR-001 від 01.12.2005 позивачем вже здійснювалося ввезення товару - какао терте, декларування якого здійснювалося із застосуванням першого методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З метою оформлення товару у режимі „Імпорт 40” позивачем була надана вантажна митна декларація №700000005/8/006435, в прийнятті якої Східною митницею було відмовлено. Судовим рішенням по справі №2-а-13873/08, яке набрало законної сили, встановлений факт протиправності такої відмови та визначення Східною митницею митної вартості какао тертого, що ввозився за Контрактом № GK-01 від 13.06.2008, за шостим резервним методом.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як вже зазначалося, судовим рішенням в адміністративній справі № 2-а-13873/08 за участю тих самих сторін встановлений факт протиправності рішення Східної митниці про визначення митної вартості такого ж товару - какао тертого, за шостим резервним методом з огляду на неправильне застосування митним органом норм матеріального права.

Що стосується доводів відповідача - 1 щодо самостійного узгодження митної вартості, запропонованої Східною митницею позивачеві, та відображеної у ВМД, судом зазначається наступне.

У відповідності зі ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

У відповідності із ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

З урахуванням зазначених вище дефініцій слід дійти висновку про те, що митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі. Отже, посилання відповідача на положення ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для визначення суті вантажної митної декларації є безпідставним, оскільки існує спеціальне законодавство, яке розкриває це поняття.

При цьому, у відповідності із ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Оподаткування в контексті Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється або шляхом подання платником податків відповідної податкової декларації контролюючому органу, який зобов’язаний її прийняти, або шляхом самостійного визначення податкового зобов’язання контролюючим органом, у випадках, вичерпний перелік яких приведений в Законі із подальшою добровільною сплатою задекларованих податків або їх стягненням у примусовому порядку.

До того ж слід зазначити, що у відповідності з п. 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року із змінами та доповненнями, декларантом заповнюються всі графи ВМД відповідно до конкретного митного режиму, за винятком граф A, C, D/J, E/J, G, H, I, F, що заповнюються посадовою особою митниці.

У випадках, визначених Держмитслужбою України, посадова особа митниці може заповнювати інші графи вантажної митної декларації.

Крім того, митними органами здійснюється перевірка відомостей, внесених декларантом до вантажної митної декларації, на підставі поданих останнім певних первинних документів.

Так, у відповідності до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Тому, застосування положень Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до порядку оформлення вантажної митної декларації та її подання митним органам з метою перевірки наявних там відомостей є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

А відтак, не можна вважати внесення позивачем відомостей до вантажних митних декларацій про митну вартість товару фактом самостійно узгодженого податкового зобов’язання платником податків за результатами заповнення податкової декларації, яке не може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

До того ж положення Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надають платнику податків право подати уточнюючий розрахунок у разі виявлення помилок у раніше поданій декларації, в той час як митне законодавство не передбачає можливості уточнення даних вантажної митної декларації після її прийняття до митного оформлення.

Таким чином, сам факт оформлення вантажних митних декларацій та сплата нарахованих на їх підставі податків, мита та митних зборів є можливою підставою для повернення помилково або надмірно сплачених платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача – 1 та визнання недійсними картки відмови та рішення відповідача -1.

Крім того, у відповідності з п. 1 Розділу 3 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом митної Служби України 20.07.2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Тобто, цей порядок передбачає самостійне добровільне звернення суб’єкта господарювання за заявою для повернення зайвих або помилково перерахованих коштів. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, можливе ініціювання проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

У відповідності із ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов’язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Що стосується доводів відповідача – 2, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про відсутність повноважень повертати зазначені кошти з Державного бюджету, а також їх належність до митних органів, суд зазначає наступне.

У відповідності з п. 10 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Станом на момент розгляду справи зазначені кошти, сплачені позивачем, перераховані митним органом на відповідні рахунки органу Державного казначейства України.

Суд зазначає, що всі спірні вантажні митні декларації посвідчують сплату податку на додану вартість виходячи з митної вартості, визначеної митним органом.

Митним органом факт надходження податку на додану вартість за спірними ВМД не заперечується.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі – сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ „ВО „Конті” сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов’язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

З урахуванням зазначеного вище суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ЗАТ «ВО «Конті» про визнання є протиправними дії відповідача - 1 у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020487 від 02.09.2008 року; № 700000024/2008/020491 від 04.09.2008 року; визнання недійсними рішення відповідача - 1 про визначення митної вартості товарів до ВМД № 700000005/8/010127 від 04.09.2008 року; № 700000005/8/010014 від 01.09.2008 року; та про спонукання відповідача - 2 повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 70307,93 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче об’єднання «КОНТІ» (код ЄДРПОУ одержувача - 25112243) № 26008002037000 в ЗАТ «Донгорбанк» (МФО 334970).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсним картки відмови та рішення органу владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії та виконати певні обов’язки – задовольнити.

Визнати дії Східної митниці у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024\2008\020491 від 04.09.2008 року; № 700000024\2008\020487 від 02.09.2008 року - протиправними.

Визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024\2008\020491 від 04.09.2008 року; № 700000024\2008\020487 від 02.09.2008 року, оформлені Східною митницею.

Визнати недійсними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації № 700000005/8/010127 від 04.09.2008 року; № 700000005/8/010014 від 01.09.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» надмірно сплачену суму у розмірі 70307,93 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» (код ЄДРПОУ одержувача - 25112243) № 26008002037000 в ЗАТ «Донгорбанк» (МФО 334970).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 11 березня 2009 року.

Повний текст постанови складений та підписаний 16 березня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.