Рішення № 67490878, 30.06.2017, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/491/17

Номер провадження2/220/257/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року смт.Велика Новосілка

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.;

за участю секретаря - Кірпічнікової Н.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

суть справи:

ПАТ "Альфа-Банк" звернулось в Великоновосілківський районний суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позивача мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою адресата про отримання наявне в матеріалах справи), в судове засідання не з'явився. Заперечення на позов не подав, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи викладене, суд вважає можливим справу розглянути без участі відповідача, провівши заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

13 вересня 2016 року своєю анкетою-заявою ОСОБА_1 акцептував публічну пропозицію ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» на умовах та за тарифами, які встановлені Банком і оприлюднені на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою: www.alfabank.ua.

Відповідно до п. 2.3. умов та правил, Договір вважається укладеним після отримання Банком від Клієнта письмової Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції Банку.

Цього ж дня позичальником (відповідачем) було акцептовано пропозицію на укладення угоди про надання особистого кредиту №500995484.

У відповідності до умов договору, банк (позивач) брав на себе зобов'язання надати позичальнику кредит в сумі 16499,82 грн., а позичальник (відповідач) зобов'язувався повертати отриманий кредит із розстрочкою відповідно до погодженого графіка та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 23%, з остаточним строком повернення кредиту до 14 вересня 2019 року.

За змістом п.п.4.3.16. Договору, в разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань позичальника у випадках та порядку передбаченому Договором

Пунктом 4.2.18 договору, передбачено обов'язок позичальника достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

ПАТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Зауважень щодо відступів від умов кредитування позичальником не надавалось. Від одержання кредитних коштів остання не відмовлялась.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позичальник свої зобов'язання не виконував, кошти в рахунок погашення кредиту позичальником не вносились.

Направлений на адресу ОСОБА_1 лист із вимогою про повернення кредиту, боржник залишив без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань, ОСОБА_1 заборгував банку: 16499,82 грн. по тілу кредиту, 1697,23 грн. по процентах за користування кредитом, 1000 грн. штрафу відповідно.

Заперечень щодо визначеного банком розміру основного зобов'язання та відсотків за користування кредитом, та штрафу відповідачем не зазначено.

Невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушених прав.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно доч.1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Змістом пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поданими доказами, незапереченими відповідачем частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які мають ознаки кредитного договору.

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України, на позичальника покладено обовязок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як зазначалось вище, Умовами та правилами надання банківських передбачено обов'язок позичальника повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом.

Однак, в порушення приписів перелічених норм, за період вересня 2016 року по березень 2017 року ОСОБА_1 заборгував банку: 16499,82 грн. по тілу кредиту, 1675,31 грн. по процентах за користування кредитом.

Доказів на підтвердження внесення передбачених кредитним договором платежів станом на час розгляду справи в суді, чи припинення зобов'язання в інший спосіб, відповідачем не представлено.

Зважаючи на усе вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 16499,82 грн. тіла кредиту, 1675,31 грн. процентів за користування кредитом слід задовольнити.

Належних та допустимих доказів, які доводять відсутність вини боржника в порушенні зобов'язання відповідачем не зазначено.

Згідно з ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.(ч.3 ст. 549 ЦК України).

Поряд з цим, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України N 1275-р від 2 грудня 2015 р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», с. Окрябрське, Великоновосілківського району, Донецької області, де проживає відповідач, включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Враховуючи приписи перелічених норм, беручи до уваги дату виникнення зобов'язання, вказаний позивачем період нарахування в задоволенні вимог про стягнення 1000 грн. штрафу, нарахованого після накладення мораторію на нарахування штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачений судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212-215,218,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогизадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, код 23494714) 16499,82 грн. тіла кредиту, 1697,23 відсотків за користування кредитом, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні вимог про стягнення 1000 грн. штрафу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строки, протягом якого розглядалася заява, не включаються до строків на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Донецької області через Великоновосілківський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Г.М. Яненко