Постанова № 67481293, 20.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2017 року № 826/13862/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №258 від 01.08.2016 року про опис майна у податкову заставу,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування” (далі по тексту – позивач, ПАТ «Укргазвидобування») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 01.08.2016 року №258.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не було вчинено дій передбачених Податковим кодексом України щодо опису майна товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Геоцентр». В той же час, вказане товариство є відповідальним за сплату передбачених чинним законодавством податків та обов'язкових зборів (платежів) відповідно до договору про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007 року, метою якої є отримання прибутку шляхом видобутку та реалізації вуглеводної сировини.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи, заяв та клопотань не подавав, відношення до позову не висловив.

За таких обставин, судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2016 року в.о. начальника Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника ПАТ «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775), а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, право власності на яке він набуде у майбутньому, про що прийняте відповідне рішення №258.

Того ж дня, на адресу ПАТ «Укргазвидобування» відповідачем направлено лист №10803/10/04-08-17-13, яким відповідач повідомив позивача про те, що за договором про СД № 265-12 від 19.11.2007 – уповноважена особа ТОВ «Надра Геоцентр», 3476370, (ТРДПАУ 587437982) станом на 01.08.2016 рахується податкова заборгованість на загальну суму 112135670,67 грн.

Також, з посиланням на норми п. 89.2 ст. 89, п. 88.3 ст. 88 Податкового кодексу України, ПАТ «Укргазвидобування», як учаснику договору про СД № 265-12 від 19.11.2007, запропоновано вжити заходів щодо сплати податкового боргу та самостійно визначити ліквідні активи, які знаходяться у власності позивача та можуть бути використані для подальшого погашення податкового боргу, а їх вартість відповідає 60% суми податкового боргу ДСД 265-12 від 19.11.2007.

Незгода позивача із вказаним рішенням про опис майна в податкову заставу зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Положеннями пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

В силу норм п. 64.6 ст. 64 ПК України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Відповідно до приписів пп. 252.1.3 п. 252.1, п. 252.25 ст. 252 ПК України платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платник рентної плати та уповноважена особа сплачують податкові зобов'язання за місцезнаходженням: ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України (пп. 252.25.1 п. 252.25 ст. 252 ПК України) або за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України (пп. 252.25.2 п. 252.25 ст. 252 ПК України).

Згідно з пп. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

У відповідності до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань (визначення терміну яких наведено у пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) або погашення податкового боргу платника податків (визначення якого міститься у пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Також джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Одночасно п. 87.12 ст. 87 ПК України встановлено, що у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Пунктами 88.1, 88.2 в 88.3 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

З аналізу наведених положень вбачається, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому з метою забезпечення погашення податкового боргу, який виник за операціями, що виконувалися в межах договору про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків; виключенням із цього правила є лише недостатність майна у такого відповідального платника податків та/або майна, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Суд встановив, що між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Надра Геоцентр» укладено договір про спільну діяльність від 19 листопада 2007 року №265-12 (далі по тексту – договір про спільну діяльність), метою якого, згідно пункту 2.1 договору, є отримання прибутку шляхом видобутку та реалізації вуглеводневої сировини.

Пунктом 1.1 розділу 1 договору про спільну діяльність визначено, що уповноваженої стороною, визначеною договором, яка здійснює ведення спільних справ, поточне керівництво спільною діяльністю та ведення балансу спільної діяльності, є оператор – ТОВ «Надра Геоцентр».

Поряд з цим підпунктами 6.10.8 та 6.10.9 пункту 6.10 розділу 6 договору про спільну діяльність передбачено, що обов’язок ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов’язкової звітності, а також сплата у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податків (обов’язкових зборів, платежів) покладається на ТОВ «Надра Геоцентр».

Згідно пункту 6.11 розділу 6 договору про спільну діяльність усі розрахункові операції здійснюються ТОВ «Надра Геоцентр» з окремого поточного рахунку спільної діяльності, відкритого у встановленому чинним законодавством порядку, та для потреб спільної діяльності.

Аналіз умов договору про спільну діяльність у взаємозв’язку із наведеними приписами Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що уповноваженою особою за перерахування податків (обов’язкових платежів) до бюджету за операціями, що виконувалися в межах договору про спільну діяльність, є ТОВ «Надра Геоцентр».

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного рішення стала наявність станом на 01.08.2016 року податкової заборгованості у розмірі 112135670,67 грн., яка виникла за операціями, що виконувалися в межах договору про спільну діяльність, згідно якого уповноваженою особою за перерахування податків до бюджету є ТОВ «Надра Геоцентр» (код ЄДРПОУ 34763705), а тому, згідно положень пункту 88.3 статті 88 Податкового кодексу України майно саме ТОВ «Надра Геоцентр» та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків підлягало переданню у податкову заставу.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу положень частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про опис майна позивача як учасника договору про спільну діяльність відповідачем вчинялися будь-які дії стосовно виявлення та опису у податкову заставу майна ТОВ «Надра Геоцентр» та/або майна, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків, за результатами яких було б встановлено недостатність такого майна для забезпечення виконання зобов’язань зі сплати вказаної суми податкового боргу.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.12.2015 року вартість активів Договору про спільну діяльність №265-12 становила 627681 тис. грн..

Крім того, актами прийому-передачі, наявними в матеріалах справи підтверджується факт передачі ПАТ «Укргазвидобування» ТОВ «Надра Геоцентр» як уповноваженому від спільної діяльності значні обсяги вуглеводнів.

Тобто, у спільній діяльності за договором №265-12 було наявне ліквідне майно таке як природний газ та газовий конденсат.

Відтак, суд не вбачає наявності станом на момент прийняття оскаржуваного рішення обставин, передбачених пунктом 88.3 статті 88 Податкового кодексу України, які б давали підстави для поширення режиму податкової застави на майно позивача як учасника договору про спільну діяльність.

Таким чином, з урахуванням того, що згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, як суб’єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу та необхідність його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення про опис майна у податкову заставу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Укргазвидобування” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 01.08.2016 року №258.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов