Ухвала суду № 67466239, 22.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/5841/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Маринченко М.М.

758/3297/16-ц Доповідач Чобіток А.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Чобіток АП.

Суддів - Немиоровської О.В.,Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5,ОСОБА_3,ОСОБА_6 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу автомобіля ,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року заяву ОСОБА_4 задоволено та забезпечено її позов шляхом накладення арешту на автомобілі «Hummer»,чорного кольору,2007 року випуску,кузов №5 НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_3.

В апеляційних скаргах представники ОСОБА_3 просять скасувати зазначену ухвалу через порушення судом норм процесуального права при її ухваленні.

Вислухавши доповідь судді, пояснення позивача та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що у жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати недійсним договір доручення - довіреність, що видана ОСОБА_5 на ім.»я ОСОБА_6 та на її ім»я, визнавши вказаний правочин договором купівлі-продажу автомобіля «Hummer»,чорного кольору,2007 року випуску,кузов №5 НОМЕР_1 , а також визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного автомобіля , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Вказувала, що вказаний автомобіль був нею придбаний з ОСОБА_6 у спільну власність, проте він без її згоди продав вказаний автомобіль ОСОБА_3.

Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.

Забезпечуючи позов у зазначений спосіб, суд виходив з того, що невжиття заходу забезпечення позову у разі його задоволення може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, врахувавши при цьому , що майно на яке накладено арешт і є предметом спору.

Колегія суддів вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб відповідає нормам процесуального права .

На підставі викладеного ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстави до скасування якої відсутні.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити .

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2016 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - Судді -