Ухвала суду № 6745373, 10.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Борзаниця С. В.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2009 року справа № 2-а-24108/09/1270

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів:

при секретарі судового засідання Міронової Г. М.

Радіонової О. О.

Ковальчук Г. Л. за участю представників від: позивача не зявився, надане клопотання про розгляд за відсутності представника, першого відповідача

другого відповідача: Маштакова Є. С. за дов. № 100/10 від 5 листопада 2009 року,

не з'явився, повідомлений належним чином, розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 17 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-24108/09/1270 (суддя Борзаниця С. В.) за позовом Малого приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

6 липня 2009 року мале приватне підприємство виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс", м. Луганськ звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (т. 1 арк. спр. 3-8) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Головного управління державного казначейства у Луганській області про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2009 року у сумі 22617 грн., за квітень 2009 року у сумі 491653 грн.

27 липня 2009 року позивач збільшив позовні вимоги (т. 1 арк. спр. 197-202), зазначивши про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року у сумі 22617 грн., за квітень 2009 року у сумі 491653 грн., за травень 2009 року у сумі 147938 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року (т. 2 арк. спр. 26-28) уточнені позовні вимоги позивача були задоволені повністю та стягнуто з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за лютий 2009 року у сумі 22617 грн., за квітень 2009 року у сумі 491653 грн., за травень 2009 року у сумі 147938 грн., що у загальній сумі становить 662208 грн. та судові витрати у розмірі 1700 грн.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську в апеляційній скарзі (т. 2 арк. спр. 32-35) просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні представник першого відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін та провести судовий розгляд за відсутністю представника (т. 2 арк. спр. 59). Другий відповідач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім на судовому розгляді не скористався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Мале приватне підприємство виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. спр. 25), статут (т. 1 арк. спр. 10-24). За довідкою статистики позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій за № 21799042 (т. 1 арк. спр. 26). Позивач перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 20 січня 1995 року (довідка форми № 4-ОПП т. 1 арк. спр. 28). Згідно свідоцтва № 17300720 (т. 1 арк. спр. 27), виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, позивач є платником податку на додану вартість з 17 квітня 2001 року.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 визначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкові декларації з ПДВ з розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”: за лютий 2009 року (т. 1 арк. спр. 76-79) з зазначенням у графі 25.1 про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у сумі 22617 грн., за квітень 2009 року (т. 1 арк. спр. 91-97) з зазначенням у графі 25.1 про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у сумі 491653 грн., за травень 2009 року (т. 1 арк. спр. 203-209) з зазначенням у графі 25.1 про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у сумі 147938 грн.

Податковий кредит за грудень 2008 року, січень, лютий, березень квітень, травень 2009 року був сформований за результатами господарських операцій позивача (договори, додаткові угоди, специфікації т. 1 арк. спр. 29-76, 277-290), виконання яких підтверджено накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, які внесені у відповідні податкові періоди до реєстрів податкових накладних (т. 1 арк. спр. 98-191, 226-276). Відповідач доказів недійсності договорів, неправильного заповнення податкових накладних, порушень допущених позивачем при формування податкового кредиту не надав.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 визначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З 1 липня 2009 року по 7 липня 2009 року посадовими особами Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена виїзна позапланова перевірка малого приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий, квітень, травень 2009 року. За результатами перевірки була складена довідка № 620/23-616/21799042 від 8 липня 2009 року (т. 1 арк. спр. 210-225), в висновках якої вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року у сумі 22617 грн., за квітень 2009 року у сумі 491653 грн., за травень 2009 року у сумі 147938 грн., що повязано з необхідністю відслідкування ланцюгу постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350.

З приводу посилання податкового органу як на підставу невідшкодування суми ПДВ на неотримання всіх відомостей за запитами до інших податкових органів з метою відслідкування ланцюгу постачальників, колегія суддів зазначає, що відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету, тобто саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання повязанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, у звязку з чим колегія суддів не приймає посилання податкового органу на не підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання, оскільки відсутність цих даних не перешкоджає позивачу за законом отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість за заявлений у справі період.

За пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, довідка це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами перевірки була складена довідка, в якій про порушення позивачем вимог законодавства визначена не було, в матеріалах справи відсутні докази несплати постачальниками по ланцюгу податку на додану вартість до бюджету, не надані докази визнання недійсними угод укладених між позивачем та його постачальниками, й між постачальниками за ланцюгом.

За пунктом 1.3 розділу 1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року N 200/86), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість це суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування. У пункті 4.1 розділу 4 вказаного Порядку визначено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду (пункт 4.3 розділу 4 Порядку).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав дії передбачені підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та має право на відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 662208 грн. згідно до податкових декларацій з ПДВ за лютий, квітень, травень 200 року та при цьому посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську протилежного при перевірці та в судовому засіданні доведено не було.

Щодо посилання Ленінської МДПІ у м. Луганську на неврахування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення вимог Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18 серпня 2005 р. N 350, то цей регуляторний акт не відповідає вимогам діючого законодавства, про що визначено в протесті Генеральної прокуратури України від 30 вересня 2009 року N 07/2/1-211вих-09. Згідно протесту, в порушення законів України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про податок на додану вартість» пункт 3.11 Методичних рекомендацій вводить додаткові підстави для проведення позапланових виїзних документальних перевірок платників ПДВ, пункт 3.1 передбачає надання платником податковому органу завірених копій документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, пункт 4.2 містить положення, що не визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, Міністерством юстиції України до ДПА України надісланий лист від 20 липня 2009 року № 1286-09-24 «Щодо незаконності наказу ДПАУ від 18.08.2005 р. N 350», за яким Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, на державну реєстрацію не подаються. Разом з цим за результатами проведеної правової експертизи Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених наказом ДПАУ від 18.08.2005 р. N 350, Міністерством юстиції України встановлено, що вони містять нові правові норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси платників ПДВ та, відповідно, підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Проте вони не зареєстровані у Мін'юсті та не набирали чинності в установленому законодавством порядку. Зокрема, в пункті 3.11 розділу 3 Методичних рекомендацій Державною податковою адміністрацією України визначено перелік підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, чим встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників ПДВ. Міністерством юстиції України було запропоновано ДПА України скасувати зазначений наказ як такий, що містить нові правові норми і є нечинним без державної реєстрації у Мін'юсті. 5 жовтня 2009 року Міністерством юстиції України повторно до ДПА України був надісланий лист від 5 жовтня 2009 року N 24-7/200 «Щодо незаконності наказів ДПАУ від 18.08.2005 р. N 350, від 18.04.2008 р. N 266 та від 05.12.2008 р. N 761» з вимогами скасувати, у тому числі, наказ ДПАУ від 18.08.2005 р. N 350 та при необхідності видання нового акту, зареєструвати його в установленому порядку. ДПА України за наказом ДПА України від 20 жовтня 2009 року N 568 Методичні рекомендації були викладені в новій редакції, але в Міністерстві юстиції України не зареєстровані, що позбавляє права відповідача посилатися на регуляторний акт виданий з порушеннями вимог законодавства.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови наведеним нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної д ержавної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-24108/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-24108/09/1270 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 листопада 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 11 листопада 2009 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

О.О.Радіонова