Ухвала суду № 6745346, 13.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Смішлива Т. В.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

13 листопада 2009 року справа № 2-а-23207/09/1270

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

Радіонової О. О.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г. Л.

за участю представників від:

позивача Холод С. М. за дов. від 5 січня 2009 року,

Фесенко Р. Л. за дов. № 11477/10 від 12 серпня 2009 року,

першого відповідача Татаренко О. Ю. за дов. 1 вересня 2009 року № 12396/10,

другого відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Лисичанську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 13 серпня 2009 року

по адміністративній справі № 2-а-23207/09/1270 (суддя Смішлива Т. В.)

за позовом державної податкової інспекції в м. Лисичанську

до 1) відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод»,

2) приватного підприємства "ЕФА ГРУП"

про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином, - ВСТАНОВИЛА:

2 червня 2009 року державна податкова інспекція в м. Лисичанську звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 2-7) до відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод» та приватного підприємства «ЕФА ГРУП» про стягнення з відповідачів на користь держави 83958 грн., які були отримані за нікчемними правочинами, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Постановою Луганського окружного адміністративного суду (арк. спр. 160-162) від 13 серпня 2009 року в задоволенні вищенаведеного позову державній податковій інспекції в м. Лисичанську було відмовлено.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 168-169) ДПІ в м. Лисичанську просила скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Під час судового розгляду представники позивача підтримали апеляційну скаргу. Перший відповідач проти апеляційної скарги заперечував, про що визначився письмово (арк. спр. 181-184).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Між ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» та приватним підприємством «ЕФА ГРУП» були укладені договори № 190 від 5 квітня 2007 року про поставку сировини (шкури свині) (арк. спр. 26-27) та № 298 від 2 липня 2007 року про придбання товарів (арк. спр. 51-52). В якості доказів виконання договорів до матеріалів справи були надані рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, банківські виписки про перерахування коштів, акти оприбуткування на склад, квитанції до прибуткових касових ордерів, звіти про використання коштів (арк. спр. 28-50, 53-67). Виконання договору № 190 від квітня 2007 року виходячи з первинних документів відбулося в період з квітня по серпень 2007 року, договору № 298 від 2 липня 2007 року з липня по листопад 2007 року.

ДПІ в м. Лисичанську посилається на те, що вказані договори № 190 від 5 квітня 2007 року та № 298 від 2 липня 2007 року є нікчемними, оскільки укладені між відповідачами з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, тому на користь держави підлягає стягненню сума 83958 грн. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року у справі № 2-а-31127/08 (арк. спр. 68-70), за якою був задоволений адміністративний позов прокурора міста Сєвєродонецька в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради до приватного підприємства «ЕФА ГРУП», визнаний недійсним запис про державну реєстрацію ПП «ЕФА ГРУП», код ЄДРПОУ 34672545, реєстраційний номер 1381102 0000 001030 від 19 грудня 2006 року через порушення закону допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, припинена юридична особа приватне підприємство «ЕФА ГРУП». Постанова набула законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання спірних договорів у квітні та липні 2007 року обидва відповідача були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, в той час як постанова Луганського окружного адміністративного суду про припинення «ЕФА ГРУП» та визнання недійсним запису про державну реєстрацію була прийнята та набула законної сили у лютому 2009 року. В позові заявлено до стягнення суму 83958 грн. за договорами, хоча в акті перевірки ДПІ в м. Лисичанську ПП «ЕФА ГРУП» з питань дотримання податкового законодавства (арк. спр. 142-156) визначено про відвантаження за договорами № 190 від 5 квітня 2007 року та № 298 від 2 липня 2007 року другим відповідачем першому відповідачу товарно-матеріальних цінностей на суму 118284 грн., в тому числі ПДВ 19714 грн., розрахунки за договорами проведені в готівковому та безготівкову порядку на суму 120004 грн. Таким чином, сума 83958 грн. визначена позивачем до стягнення з обох відповідачів є необґрунтованою та не відповідає висновкам податкового органу визначених в акті перевірки ПП «ЕФА ГРУП», з врахуванням того, що про встановлення порушень при здійсненні цих господарських операцій чи їх безтоварність в акті перевірки не вказувалося.

Також, позивач посилається на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2009 року (арк. спр. 71-76), згідно якого ОСОБА_6 визнаний винним за частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України зі звільненням на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. При цьому, в вироку визначено, що за частиною 3 статті 212 КК України ОСОБА_6 слід виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, так як податкові зобовязання ПП «ЕФА ГРУП», які в наступному були занижені, виникли в той період, коли ОСОБА_6 та інша особа створили ПП «ЕФА ГРУП». В вироку визначено, що ОСОБА_6 як директор ПП «ЕФА ГРУП» здійснював фінансово-господарську діяльність, яка за період з 1 лютого 2007 року по 30 червня 2008 року була перевірена посадовими особами ДПІ в м. Лисичанську та за результатами перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість. В вироку визначено про допит свідків керівників інших субєктів підприємницької діяльності, які підтвердили укладення та виконання угод з ПП «ЕФА ГРУП». Як вбачається з вироку, договори № 190 від 5 квітня 2007 року та № 298 від 2 липня 2007 року укладені між ПП «ЕФА ГРУП» та ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» не досліджувалися та не оцінювалися, про встановлене заниження податків ПП «ЕФА ГРУП» за цими господарськими операціями в вироку не визначено, директор першого відповідача як свідок не допитувався.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Тобто, за відсутністю в вироку суду посилання на діяння вчинені засудженою особою з порушенням закону, у звязку з укладенням та виконанням господарських договорів між ПП «ЕФА ГРУП» та ВАТ «Лисичанський желатиновий завод», відсутні підстави для посилання на вирок як доказ нікчемності договорів № 190 від 5 квітня 2007 року та № 298 від 2 липня 2007 року з моменту їх укладання.

Щодо посилання позивача на акт перевірки (арк. спр. 12-23) ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» з питань дотримання вимог законодавства, встановлені під час перевірки порушення та прийняті рішення, то податкові зобовязання нараховані податковим органом, за поясненням обох сторін є неузгодженими, завдяки судовому розгляду позову першого відповідача з питань недійсності прийнятих ДПІ в м. Лисичанську податкових повідомлень-рішень. З огляду на належність та допустимість доказів, податковий орган може посилатися, як на доказ на документи, які не є спірними в інших адміністративних справах.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позивач не навів прямі норми закону, за якими укладені між відповідачами договори є нікчемними з моменту їх укладання, та надані до справи докази не є підставою для визнання договорів нікчемними. За частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В даній справі позовні вимоги не містили вимог про визнання укладених договорів недійсними.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину передбачені частиною 1 статті 216 ЦК України, за якою у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Статтею 216 ЦК України такого наслідку нікчемного правочину, як стягнення в доход держави певної суми коштів за господарським зобов'язанням не передбачено.

Застосування наслідків передбачених статтею 208 Господарського кодексу України в даному випадку є безпідставним, як з огляду на недоведеність нікчемності договорів, так і з огляду на те, що ці наслідки застосовуються за умови застосування статті 207 Господарського кодексу України та визнання господарського зобовязання таким, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте позов такі вимоги не містив та вчинення господарського зобовязання між відповідачами з метою що суперечить інтересам держави позивачем наданими доказами не доведено, оскільки наявні судові рішення прийняті майже через 2 роки після укладення та виконання договорів та в них оцінка спірних господарських зобовязань та обставин з ними повязаних не міститься.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за частинами 1, 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення прийнято правильно, що обумовлює залишення його без змін, а апеляційної скарги позивача без задоволення.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу д ержавної податкової інспекції в м. Лисичанську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-23207/09/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-23207/09/1270 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 листопада 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 13 листопада 2009 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

О.О.Радіонова