Ухвала суду № 67440244, 27.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Шевченко Т.М.

№22-ц/796/7680/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №752/10745/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Махлай Л.Д., Крижанівської Г.В.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 11.12.2007 року між ним та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 119 тис. 250 доларів США 00 центів строком до 11.12.2017 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_6 кредитних зобов'язань 11.12.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 68,9 кв.метрів, житловою площею 41,7 кв..метрів, та належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 лютого 2001 року державною адміністрацією Московського району м. Києва, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 листопада 2006 року Сімнадцятою київською державною нотаріальною конторою.

В зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість за кредитним договором. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2012 p. та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2013 р. задоволено позов AT «УкрСиббанк», стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь AT «УкрСиббанк» заборгованість, що існувала станом на 17.06.2010 року, в сумі 132 386,50 доларів США.

Однак рішення суду не виконано, заборгованість не сплачена.

Посилаючись на зазначені обставини, а також неналежне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2016 року складає 256 555,86 доларів США та 2 326 382,72 грн., з яких: 107 325 доларів США заборгованість за кредитом, 149 230,86 доларів США заборгованість за процентами, 803 955,41 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 02.07.2015 p. по 01.07.2016 р., 1522 427,31 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 02.07.2015 p. по 01.07.2016 p., - позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 68,9 кв.метрів, житловою площею 41,7 кв..метрів, та належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що за домовленістю сторін вартість іпотеки становить 802950,00 грн. (п.1.2. договору іпотеки). Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

Крім того, висновки суду в даній справі суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду України. У справі № 6-1205цс15.

Представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду можливе лише в разі зазначення в резолютивній частині рішення початкової її ціни.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 11.12.2007 p. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11266415000 з додатковими угодами № 1 від 11.12.2007 р. та № 1 від 23.02.2009 p., відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 119 250 доларів США, з терміном повернення до 11.12.2017 р. (а.с. 17, 26 та 27)

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 11.12.2007 р. між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки № 88923, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку позивачу нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 68,9 кв.метрів, житловою площею 41,7 кв..метрів, та належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 лютого 2001 року державною адміністрацією Московського району м. Києва, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 листопада 2006 року Сімнадцятою київською державною нотаріальною конторою. (а.с. 32,44,46)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2012 р. та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2013 Р- задоволено позов АГ «УкрСиббанк». Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь AT «УкрСиббанк» заборгованість, що існувала станом на 17.06.2010 року, в сумі 132 386,50 доларів США. (а.с. 36, 39)

Однак рішення судів не виконано, заборгованість не сплачена.

Станом на 01 липня 2016 року заборгованість за кредитним договором складає 256 555,86 доларів США та 2 326 382,72 грн., з яких: 107 325 доларів США заборгованість за кредитом, 149 230,86 доларів США заборгованість за процентами, 803 955,41 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 02.07.2015 p. по 01.07.2016 р., 1522 427,31 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 02.07.2015 p. по 01.07.2016 p.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, аналіз положень статей 33, 36-39 Закону дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ПАТ «УкрСиббанк» обрало судовий спосіб захисту порушених прав кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою, та просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

За змістом частини першої статті 39 Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 Закону та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України, і в ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 19.04.2017 року у справі №694/886/13-ц, від 05.04.17 у справі №336/7977/14-ц, від 05.04.2017 року у справі №44/4855/14-ц, від 22.03.2017 року у справі №490/61/15ц, від 01.03.2017 року у справі №6-2284/цс16, від 21.12.2016 року у справі №0809/3668/12, від 30.11.2016 року у справі №308/22362/13-ц, від 02.11.2016 року у справі № 359/3848/14ц, від 02.11.2016 року у справі № 3362/6410/13-ц, від 05.10.2016 року у справі №643/9788/13-ц, від 28.09.2016 року у справі №165/810/13ц, від 8 червня 2016 року справа № 6-1239цс16, від 13 травня 2015 року (№ 6-53цс15, 6-63цс15), 16 вересня 2015 року (№ 6-495цс15 та 6-1193цс15), 27 травня 2015 року (№ 6-332цс15), 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 7 жовтня 2015 року (№ 6-1935цс15), 21 жовтня 2015 року (№ 6-1561цс15), 4 листопада 2015 року (№ 6-340цс15), 3 травня 2015 року (справа № 6-63цс15), наданій заявницею для порівняння, та у , 10 червня 2015 року (№ 6-449цс15), 3 лютого 2016 року (№ 6-2026цс15).

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів приходить до висновку, що в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Відповідно до ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 179 ЦПК).

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції роз'яснював позивачу ст. 10 ЦПК України, проте, представник банку наполягав на задоволенні його вимог у спосіб, що вказаний у його позовній заяві.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2017 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді