Ухвала суду № 67432619, 17.05.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/13405/12

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк», боржник: ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Боржник звернувся до суду з вищезазначеною скаргою мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.04.2013 року у справі № 2607/13405/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.10.2013 року у справі № 22-796/8931/2013 задоволено позовні вимоги ПАТ «УніКредит Банк» до ОСОБА_1 та стягнуто з останньої на користь ПАТ «УніКредит Банк» за договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014530 від 16.09.2008 року дострокову заборгованість за кредитом у сумі 83 684,79 дол. США., що еквівалентно сумі 668 892,53 грн.

Зазначає, що 09.12.2014 року за заявою представника ПАТ «Унікредит Банк» Оксанича Р.В., що діяв на підставі Довіреності б/н від 09.12.2013 року Подільським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 2607/13405/12.

Посилається на те, що 23.01.2015 року постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Святецького Д.М. було відкрито виконавче провадження № 46176895 з виконання виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі № 2607/13405/12 скасовано вищезазначену постанову старшого державного виконавця від 23.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46176895 з виконання виконавчого листа № 2607/13405/12, виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва у зв'язку з тим, що строк на пред'явлення ПАТ «УніКредитБанк» до виконання вказаного виконавчого листа закінчився 21.10.2014 року.

Звертає увагу суду на те, що в порушення вимог п. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», яка визначає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку для пред'явлення документів до виконання, державним виконавцем було винесено постанову від 12.12.2015 року про повернення виконавчого документа № 2607/13405/12 від 09.12.2014 року стягувачеві, чим надано останньому можливість повторно звернутись у Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Враховуючи вищевикладене, вважає вказану постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 22.12.2015 року про повернення виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого Подільським районним судом м. Києва від 09.12.2014 року - стягувачеві, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, звертається з даною скаргою до суду в якій просить:

- Визнати незаконною та скасувати Постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 22.12.2015 року про повернення виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого Подільським районним судом м. Києва від 09.12.2014 року, стягувачеві.

- Зобов'язати скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 23.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46176895 з виконання виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва.

Боржник, представник боржника, представник стягувача та державний виконавець в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника боржника до суду надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності. Причини неявки інших учасників процесу суду не відомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 386 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «Унікредит Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит № MRTG-000000014530 від 16.09.2008 року у загальній сумі 83 684,79 дол. США. та штрафу в сумі 1050 грн., по якій 16.04.2013 року судом було ухвалено рішення про задоволення позову позивача.

09.12.2014 року судом на виконання вищезазначеного рішення суду від 16.04.2013 року було видано виконавчий лист № 2607/13405/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Унікредит Банк» заборгованості за кредитом в загальному розмірі 83 684,79 дол. США., що еквівалентно сумі 668 892,53 грн. (а.с. 5-6).

23.01.2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Святецьким Д.В. на підставі заяви стягувача від 22.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46176895 з виконання виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва (а.с. 7).

Судом встановлено, що в подальшому ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі № 2607/13405/12 вищезазначену Постанову старшого державного виконавця від 23.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 46176895 з виконання виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва було скасовано з мотивів того, що ПАТ «УніКредитБанк» пропущено встановлений законом річний строк для пред'явлення до виконання вищезазначеного виконавчого листа, який закінчився 21.10.2014 року, а він стягувачем був пред'явлений до виконання лише 23.12.2014 року.

Стаття 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, факт пред'явлення ПАТ «УніКредитБанк» до виконання виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва з пропуском встановленого законом річного строку є встановленим і доказуванню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2015 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Шевченко О.Д. було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті», встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, крім того, у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, що в свою чергу виключає можливість виконання рішення у встановлений ним спосіб (а.с. 8).

Однак суд не може погодитись із правомірністю таких дій державного виконавця і як наслідок із правомірністю винесеної постанови, виходячи з наступного.

Так зі змісту ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, слідує, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону….

Згідно статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, у виконавчому документі, зокрема повинно бути зазначено строк пред'явлення його до виконання.

За приписами статті 22 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалося вище, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі № 2607/13405/12 було встановлено той факт, що ПАТ «УніКредитБанк» пред'явив до виконання виконавчий лист № 2607/13405/12 виданий 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва з пропуском встановленого законом річного строку, що стало підставою для скасування Постанови старшого державного виконавця від 23.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 46176895.

Тобто після скасування судом Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 46176895, виконавче провадження повернулося до стадії вирішення питання про прийняття виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва.

Стаття 24 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, визначає, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

З системного аналізу зазначених норм ЗУ «Про виконавче провадження» чинного на день виникнення правовідносин, можна зробити висновок, що єдиним і беззаперечним наслідком пропуску стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є відмова у відкритті державним виконавцем виконавчого провадження, про що він зобов'язаний винести відповідну постанову. Винесення в такому випадку постанови про відмову у відкриті виконавчого провадження, є саме обов'язком державного виконавця, а не його правом.

Судом же встановлено, що незважаючи на вимоги вказаних норм ЗУ «Про виконавче провадження» після скасування судом Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 46176895 та повернення виконавчого провадження до стадії вирішення питання про прийняття виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва, державним виконавцем замість винесення Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із пропуском стягувачем строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.ст. 6, 11 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, вживати заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При аналізі зазначених норм чинного законодавства України можна зробити висновок, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.

В той же час судом встановлено, а державним виконавцем не спростовано, що ним не було належним чином виконано покладені на нього обов'язки та безпідставно прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, які виключають можливість відкриття виконавчого провадження.

З врахуванням зазначеного, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про доведеність тієї обставини, що дії державного виконавця з винесення Постанови від 22.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», не можуть вважатися такими, що вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, а тому є неправомірними.

За приписами статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом….

Крім того, згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За приписами статті 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи ту обставину, що судом встановлено неправомірність дій державного виконавця з винесення Постанови від 22.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», що в свою чергу тягне за собою як наслідок неправомірність самої постанови, а тому остання підлягає скасуванню, що в повній мірі відновить порушені права боржника.

Що стосується вимог боржника про зобов'язання скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 23.01.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46176895 з виконання виконавчого листа № 2607/13405/12 виданого 09.12.2014 року Подільським районним судом м. Києва, то в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки вказана Постанова державного виконавця є вже скасованою ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року у справі № 2607/13405/12, яка набрала законної сили (відсутній предмет оскарження).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінивши, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги боржника знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, з підстав та в частині зазначеній вище, а тому скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 8, 9, 11, 12, 18, 19, 22, 24, 26, 82, 83, 90 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 383-389 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк», боржник: ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко О.Д. від 22.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» по виконавчому провадженню ВП № 46176895 визнати неправомірною.

Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко О.Д. від 22.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» по виконавчому провадженню ВП № 46176895 - скасувати.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко