Рішення № 67425633, 20.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017р. Справа № 914/1098/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Партс, м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Львів-Інтуртранс, м.Львів

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник;

від відповідача: ОСОБА_3 представник;

присутній: ОСОБА_4

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Партс до Приватного акціонерного товариства Львів-Інтуртранс про стягнення заборгованості в сумі 6219грн. 75коп., з яких 3383грн. 68коп. основний борг, 166грн. 87коп. 12% річні, 165грн. 28коп. інфляційні втрати та 2503грн. 92коп. пеня.

Ухвалою суду від 02.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.06.2017р.

20.06.2017р., через канцелярію суду (вх.№2717/17) представником позивача подано клопотання від 20.06.2017р. про уточнення позовних вимог, в якому позивач повідомляє, що відповідач станом на 20.06.2017р. погасив суму основного боргу 3383,68грн. та просить стягнути з відповідача 2503грн. 92коп. пені, 166грн. 87коп. 12% річних та 165грн. 28коп. інфляційних втрат. На підтвердження оплати до поданого клопотання позивачем долучено копії кредитових повідомлень про вхідні платежі №2359 від 23.05.2017р. на суму 1000,00грн., №2372 від 01.06.2017р. на суму 1900,00грн. та №2383 від 09.06.2017р. на суму 483,68грн.

Згідно із п.п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами та доповненнями) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як зміну предмета або підстав позову, подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог.

Як вбачається із змісту поданої заяви про уточнення позовних вимог від 20.06.2017р. (вх.№2717/17 від 20.06.2017р.) дана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 20.06.2017р. прийнято заяву від 20.06.2017р. (вх.№2717/17 від 20.06.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої заяви.

В судове засідання 20.06.2017р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги з врахуванням заяви від 20.06.2017р. (вх.№2717/17 від 20.06.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судове засідання 20.06.2017р. представник відповідача явку забезпечив, через канцелярію суду (вх.№21722/17) подав заперечення від 16.06.2017р. на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що на час отримання 09.06.2017р. ухвали суду про порушення провадження, заборгованість перед позивачем була погашена, що підтверджується платіжними дорученнями №2359 від 23.05.2017р. на суму 1000,00грн., №2372 від 01.06.2017р. на суму1900,00грн. та №2383 від 09.06.2017р. на суму 483,68грн. (дані платіжні доручення долучено до матеріалів справи).

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

20.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Партс (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Львів-Інтуртранс (покупець) укладено договір №3115-14/2016 поставки.

За умовами Розділу 1 договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р. постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю визначені цим довором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - "товар"), а також виконувати шино монтажні послуги. Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його. Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Згідно із п. п. 2.1., 2.3., 2.4. договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р. погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невідємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар. Товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно. Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Відповідно до пункту 3.1. договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р. оплата згідно Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка Продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.

За умовами п.8.2. договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р., договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3383грн. 22коп., що підтверджується накладною №SI0000539623 від 20.12.2016р. на суму 3383грн. 22коп. (з ПДВ), а також товарно-транспортною накладною №SHP0000342342 від 21.12.2016р.

Термін оплати визначено у накладній №SI0000539623 від 20.12.2016р., а саме оплатити до 03.01.2017р.

Відповідач свої зобовязання перед позивачем, виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2359 від 23.05.2017р. на суму 1000,00грн., №2372 від 01.06.2017р. на суму 1900,00грн. та №2383 від 09.06.2017р. на суму 483,68грн. та не заперечується позивачем. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено порушення строків проведення розрахунків за товар, встановлених договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Пунктом 5.2 договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р. передбачено, що в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Так, згідно із п. 5.2 договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р., позивач, за період з 23.12.2016р. по 19.05.2016р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 2503грн. 92коп., розрахунок долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р. передбачено, що на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

У п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 розяснено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Позивач, на підставі п.5.3 договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 165грн. 28коп за період з 21.12.2016р. по 19.05.2017р. а також за період з 21.12.2016р. по 19.05.2017р. - 12% річних у розмірі 166грн. 87коп. (розрахунки інфляційних нарахувань та 12% річних долучено до матеріалів справи).

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розяснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем нарахування з огляду на вищевикладене, позивач в порушення п.2.3. та п.5.2. договору №3115-14/2016 від 20.12.2016р. не прийняв до уваги зазначений у накладній №SI0000539623 від 20.12.2016р. термін оплати (сплатити до 03.01.2017р.) відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду, розмір пені із суми грошового зобовязання за договором становить 348,94грн. та 12% річних становить 152,40грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення вх.№2717/17 від 20.06.2017р., в частині стягнення пені у розмірі 348грн. 94коп., інфляційних втрат у розмірі 165грн. 28коп. та 12% річних у розмірі 152грн. 40коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити, у зв"язку із безпідставністю заявлення..

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Львів-Інтуртранс (79041, м.Львів, вул.Кузневича, буд. 2, ідентифікаційний код 13829036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Партс (02222, м.Київ, вул.Закревського, буд. 16, ідентифікаційний код 37141112) 348грн. 94коп. пені, 165грн. 28коп. інфляційних втрат, 152грн. 40коп. 12% річних та 376грн. 08коп. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог щодо стягнення пені та 12% річних відмовити.

Повне рішення складено 22.06.2017р.

Суддя Іванчук С.В.