Рішення № 67419295, 23.06.2017, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа №576/656/17-ц 2/576/323/17 Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.17 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Плотніковій О.С., з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, - про встановлення факту належності житлового будинку на праві спільної сумісної власності, визначення часток у праві спільної сумісної власності, визнання частково недійсним свідоцтва право на спадщину за заповітом та визнання власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 16 грудня 2009 року померла його мати ОСОБА_7, після смерті якої він протягом шестимісячного строку подав заяву про прийняття її спадщини, а 18 квітня 2015 року помер його батько, які постійно проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1, який вони придбали під час шлюбу у 1972 році. Також мотивує позов тим, що після смерті батька дізнався, що той заповів своє майно онукам ОСОБА_2В та ОСОБА_3, про що йому листом повідомила державний нотаріус, а також, що він може претендувати на спадщину матері, оскільки зазначений вище будинок є спільною сумісною власністю подружжя (батьків), але для оформлення спадщини матері йому потрібно рішення суду про визначення частки матері ОСОБА_7 у спадковому майні. А 24 грудня 2016 року нотаріус видала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_8 щодо будинку №13 по вул. Декабристів у м. Глухів. Крім того посилається на те, що після смерті матері її частка у спірному будинку складала 1/2 частину, оскільки коли померла мати у будинку мешкав його брат ОСОБА_6 та батько ОСОБА_8, то вони втрьох успадкували по 1/6 спірного будинку, і йомуповинно належати 1/6 частина будинку, його братуОСОБА_6 теж 1/6 його частина, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 2/6 частині спірного будинку. Оскільки добровільно вирішити питання по спірному будинку відповідачі відмовляються, то позивач просить суд визнати, щобудинок №13 по вул. Декабристів у м.Глухів Сумської області був спільною сумісноювласністю ОСОБА_7, померлої 16.12.2009 р., та ОСОБА_8, померлого 18.04.2015 р., а також, що їх частки у праві спільної сумісної власності нацей будинокстановили в кожного по 1/2 частині; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 зареєстр. №1-926від 24.12.2016 р. на імя ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в частині розміру їх спадкової частки на спадкове майноОСОБА_8, визначивши їх частку у розміріпо 2/6частинданого будинку за кожною, а також визнати за ним як спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_7 право власності на 1/6 частинуцього ж будинку, а також стягнути з відповідачів на його користь всі понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_4 суду заявив, що його довірительки не визнають цей позов у повному обсязі та надав письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні, посилаючись на те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом його придбання у період шлюбу, а й спільною участю подружжя в його придбанні, а з наданих документів убачається, що спірний будинок перебував у приватній власності ОСОБА_8, що підтвердила і допитана як свідок ОСОБА_3 Також обгрунтував заперечення тим, що відповідно до ст. 69 СК України саме чоловік і дружина мають право на поділ майна, а тому вважає, що саме подружжю, а не будь-якій іншій особі надається таке право визнати майно спільною власністю подружжя. Крім того, послався на те, що подружжя ОСОБА_8 за життя вирішили не ділити майно та не вважали за необхідне скористатися таким правом, оскільки спірне майно зареєстровано саме за ОСОБА_8 Далі мотивував свою позицію тим, що відповідно до п.3.4 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-735/0/4-13 від 16.05.2013 р. визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлими суперечить вимогам ст.ст. 3, 27-31 ЦПК України, бо судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у звязку зі смертю не мають цивільної процесуальної дієздатності та правоздатності., тому вважає, що вимога про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про визначення їх часток у праві спільної сумісної власності належить лише одному з подружжя, оскільки це безпосередньо стосується їх прав, а також осіб, які успадкували майно, а ОСОБА_5 не має правових підстав визначати правовий статус майна, до якого не має ніякого відношення. Крім того, послався на те, що позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України, а також вважає, що 15.06.2013 р. сплив і строк позовної давності, оскільки зі спливом строку для прийняття спадщини для позивача розпочався перебіг строку позовної давності. Оскільки в матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 24.12.2016 р., за яким спірний будинок належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, й нормами ст.ст. 41, 92 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а відповідно до ч.2 ст. 392 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді підтримали думку їх представника та просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також допитана в судовому засіданні відповідно до ст. 184 ЦПК України як свідок ОСОБА_3 показала, що її дідусь ОСОБА_8 за життя увесь час вважав себе власником цього будинку, а бабуся ОСОБА_7 цього не заперечувала. Крім того, суду пояснила, що дідусь розповідав їй, що допомогу в будівництві надавав його батько як матеріалами, так і власною працею. При цьому, ОСОБА_3 в суді заявила, що їй невідомо, чи перебували у шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на час оформлення права власності на спірний будинок.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що працює нотаріусом у Глухівській міській державній нотаріальній конторі й 10.06.2010 р. за заявою ОСОБА_5 нею була заведена спадкова справа після його померлої матері ОСОБА_7 Далі свідок показала, що потім той тривалий час не звертався з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину, а коли помер і його батько ОСОБА_8, який склав заповіт на користь онук ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то листом від 15.11.2016 р. вона повідомила ОСОБА_5 про те, що той є спадкоємцем на 1/6 частину спадкового майна після смерті матері ОСОБА_7 у спільному майні подружжя і йому слід в 30-денний строк звернутися до суду із заявою про визначення частки матері у спільному майні подружжя житловому будинку по вул. Декабристів, 13 (колишній провулок Комсомольський, 17-а), в м. Глухів, який був оформлений на батька ОСОБА_8, бо інакше видасть свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також ОСОБА_9 в суді показала, що в цей строк той не повідомив, що звернувся до суду, тому вона й видала на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідка, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, з свідоцтва про смерть I-БП №145071, виданого 16 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Глухову Глухівського міськрайонного управління юстиції Сумської області вбачається, що ОСОБА_7 померла 16 грудня 2009 року у м. Глухів Сумської області у віці 71 рік, про що в Книзі реєстрації смертей 16.12.2009 р. зроблено відповідний актовий запис за №440.

З свідоцтва про смерть I-БП №252141, виданого (повторно) 08 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Глухову Глухівського міськрайонного управління юстиції у Сумській області вбачається, що ОСОБА_8 помер 18 квітня 2015 року у м. Глухів Сумської області у віці 78 років, про що 21.04.2015 р. складено відповідний актовий запис за №120.

В суді також установлено, що померлі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі між собою, а позивач ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_6 є їх дітьми, а відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 дітьми третьої особи ОСОБА_6

З листа державного нотаріуса Глухівської міської державної нотаріальної контори за вих. №437/02-14 від 15.11.2016 р., адресованого ОСОБА_5, вбачається, що його повідомлено про те, що після смерті ОСОБА_8, померлого 18.04.15 р., відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Глухів Сумської області, пров. Комсомольський, буд. 17а, все своє майно той заповів онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а він є спадкоємцем за законом на 1/6 частку після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 16.12.2009 р. та за життя не отримувала свідоцтва про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя. Він має право звернутися до суду з заявою про визначення частки матері ОСОБА_7 у спільному майні подружжя, і якщо на протязі 30 днів з дня одержання цього повідомлення не надішле до Глухівської міської державної нотаріальної контори відомостей про те, що звернувся до суду з заявою про визначення частки у спільному майні подружжя, то свідоцтво про право на спадщину за заповітом буде видано на імя онуків померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.12.2016 р. державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, на підставі заповіту, посвідченого 03.09.2011 р. Глухівською міською держнотконторою (реєстр. №1-1403), спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_8, померлого 18.04.2015 р., є ОСОБА_2, ОСОБА_3, частка яких становить по 1/2, і спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Глухів, вул. Декабристів (раніше провулок Комсомольський), буд. 13 (раніше 17-а, 11), який належав ОСОБА_8 на підставі дублікату договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, виданого Сумським обласним державним нотаріальним архівом 24.03.2016 р. за реєстр. №194 замість втраченого договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого Глухівською міською держнотконторою 08.02.1972 р. за реєстр. №252 (а.с. 15).

З постанови Глухівської міської державної нотаріальної контори від 14.12.2016 р. вбачається, що ОСОБА_5 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, померлої 16.12.2009 р., у звязку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок (а.с. 9). А згідно ст.ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними. Аналогічна норма містилася й у КпШС України, зокрема, у ст. 22 цього Кодексу, згідно якої майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. А згідно положень ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

В суді ж установлено, що на час будівництва спірного будинку ОСОБА_8, померлий 18.04.2015 р., який значиться його власником, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, померлою 16.12.2009 р., тому виходячи з положень ст.ст. 22, 28 КпШС України він є їх спільною сумісною власністю. Посилання відповідачів на те, що цей будинок був особистою власністю їх діда ОСОБА_8 є безпідставним з огляду на таке. Так, ст. 24 КпШС України, яка була чинною на час виникнення права власності на спірний житловий будинок, розташований по вул. Декабристів, 13, в м. Глухів, до роздільного майна подружжя відносилося майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. Однак, жодних доказів, що його було отримано в дар або ж в порядку спадкування суду не надано. Натомість відповідачі в суді пояснили, що допомогу в будівництві як матеріалами, так і виконанням будівельних робіт надавав батько ОСОБА_8 Однак, це не свідчить про її надання особисто йому, а не їх сімї. Також безпідставним суд вважає й посилання відповідачів на те, що лише подружжю, а не будь-якій особі, надається право визнати майно спільною власністю подружжя, оскільки позивачем фактично ставиться вимога про встановлення факту, що спірний будинок належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Враховуючи викладене, суд вважає необхідним встановити факт, що житловий будинок, розташований по вул. Декабристів, 13, в м. Глухів, належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_8, померлого 18.04.2015 р., та ОСОБА_7, померлої 16.12.2009 р.

Безпідставним на думку суду є й посилання відповідачів на п.3.4 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-735/0/4-13 від 16.05.2013 р. Так, у п.3.4 цього листа йдеться й про те, що за змістом ст. 357 ЦК України під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено таким чином: «визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила 1/2».

З огляду на це, суд вважає необхідним задовольнити частково позовну вимогу про визначення часток померлих, а саме, визнати, що частка спадкодавця ОСОБА_7, померлої 16.12.2009 р., в праві спільної сумісної власності на житловий будинок №13 по вул. Декабристів в м. Глухів становить 1/2 його частину.

Оскільки судом визнано, що частка спадкодавця ОСОБА_7 в праві спільної сумісної власності на спірний будинок №13 по вул. Декабристів в м. Глухів становить 1/2 його частину, то слід задовольнити й вимогу позивача про визнання частково недійсним вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.12.2016 р. державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 В той же час, суд не вправі визначати частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цьому майні, оскільки з такими вимогами вони зверталися, а інші особи не мають права заявляти такі вимоги. Також згідно повідомлення Глухівської міської державної нотаріальної контори за вих. №437/02-14 від 15.11.2016 р., адресованого ОСОБА_5, після померлого 18.04.2015 р. ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку по провулку Комсомольський, 17-а, в м. Глухів. Все своє майно він заповів онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а він (ОСОБА_5А.) є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_7, померлої 16.12.2009 р., яка за життя не отримувала свідоцтво про власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя. З цього ж повідомлення убачається, що ОСОБА_5 було розяснено право звернутися до суду із заявою про визначення частки матері у спільному майні подружжя, а у випадку ненадіслання на протязі 30 днів відомостей про те, що він звернувся до суду із такою заявою, свідоцтво про право на спадщину за заповітом буде видано на імя онуків померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_5 звернувся до суду з цим позовом після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті матері та не ставив питання про визначення йому додаткового строку, суд вважає безпідставним з огляду на таке. Так, ч.1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а ст. 1270 цього Кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. В суді ж установлено, що 10 червня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Глухівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої 16.12.2009 р. матері ОСОБА_7, в якій зазначив, що крім нього спадкоємцями є чоловік померлої ОСОБА_8 та син ОСОБА_6, які проживають ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 51), що свідчить про те, що цю спадщину він прийняв. А за змістом ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто, за отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець управі звернутися без обмеження будь-яким строком. За таких обставин, суд доходить до висновку про безпідставність заяви відповідачів про сплив строку позовної давності. Оскільки ж судом визнано, що частка померлої у спірному будинку становила 1/2, яку успадкували чоловік ОСОБА_8, померлий 15.04.2015 р., та її сини ОСОБА_6 (третя особа), ОСОБА_5 (позивач), а саме, кожний по 1/6 частині цього будинку, то за останнім як за спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_7 слід визнати право власності на 1/6 частину житлового будинку №13 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться на вул. Декабристів в м. Глухів Сумської області.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з такого. Всього позивачем було заявлено 4 вимоги, одну з яких - майнового характеру, дві - немайнового характеру, одна - у справах окремого провадження (яка має оплачуватися судовим збором у розмірі 320 грн.), і оскільки кожна з них була оплачена судовим збором у розмірі 640 грн. на загальну суму 2560 грн., то позивачу слід повернути 320 грн. зайво сплаченого судового збору. Також зважаючи на те, що судом було повністю задоволено першу та останню вимогу, а інші задоволені частково, то згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню 1600 грн. понесених витрат по оплаті судового збору (320 + (640 : 2) + (640 : 2) + 320 = 1600), що становить 71 % (1600 х 100 : 2240 = 71), які необхідно стягнути з них у дольовому порядку по 800 грн. Крім того, пропорційно до задоволених вимог на користь позивача підлягають стягненню й витрати за надання правової допомоги в сумі 1065 грн. (1500 х 71 : 100 = 1065), які теж необхідно стягнути з відповідачів у дольовому порядку по 532,5 грн. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, 188, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково. Встановити факт, щожитловий будинок №13 по вул. Декабристів у м.Глухів Сумської області належав на праві спільної сумісноївласності подружжя ОСОБА_7, померлій 16.12.2009 р., та ОСОБА_8, померлого 18.04.2015 р. Визначити, що частка ОСОБА_7, померлої 16.12.2009 р., у праві спільної сумісної власності на житловий будинок №13 по вул. Декабристів у м.Глухів Сумської області становила 1/2 частину. Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Глухівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 зареєстр. №1-926від 24.12.2016 р. на імя ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в частині розміру їх спадкової частки на спадкове майноОСОБА_8 Визнати за ОСОБА_5 як за спадкоємцем за законом після померлої 16.12.2009 р. ОСОБА_7 право власності на 1/6 частинужитлового будинку №13 з відповідною частиною надвірних будівель і споруд по вул. Декабристів у м.Глухів Сумської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Повернути ОСОБА_5 320 грн. зайво сплаченого судового збору. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1332,5 грн. витрат по оплаті судового збору та за надання правової допомоги. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1332,5 грн. витрат по оплаті судового збору та за надання правової допомоги. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя