Постанова № 67411145, 26.06.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2874/17

Провадження № 3/333/854/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 червня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Головного управління Держпраці у Запорізькій області Державної Служби України з питань праці, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ТОВ «Віко сервіс», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1,

-за ч. 1 ст. 41 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2017 року головним держаним інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 08-03-0263/0197 про те, що 26.04.2017 року ОСОБА_1 під час виконання посадових обовязків, маючи організаційно-розпорядчі функції, допустив порушення законодавства про працю які оформлені актом перевірки № 08-03-088/0453 від 26.04.2017 року, а саме:

- до початку роботи за укладеним трудовим договором керівник підприємства не ознайомлює працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, а саме: підтверджуючих документів про ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором для перевірки не надано, чим порушено вимоги ст. 29 КЗпП України, відповідно до якої: «До початку роботи за укладеним трудовім договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором»;

- із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення, переведення, звільнення працівників не ознайомлюють під розписку в особовій картці (форма П-2), а саме: на підприємстві працює 10 працівників, але особові картки (форма П-2) для перевірки не надані. У березні 2017 року були звільненні працівники: ОСОБА_3, ОСОБА_4; у січні 2017 року були звільненні ОСОБА_5, ОСОБА_6, але на них для перевірки не надано особові картки працівників (форма П-2), чим порушено вимоги пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58, відповідно до якого: «З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки»;

- на підприємстві не укладено колективний договір, чим порушенні вимоги ч. 1 ст. 11 КЗпП України та ст. 2 Закону України «Про колективні договори і угоди», відповідно до якої: «Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи»;

- на підприємстві тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочена на 1 годину. Так, у січні 2017 року Різдво Христове було - 07.01.2017 року (субота), а 06.01.2017 року (передсвятковий) був робочим днем. Відповідно до наданих табелів обліку використання робочого часу за січень 2017 року у пятницю (06.01.2017 року) працівники працювали по 8 годин, а повинні були працювати по 7 годин. 8 березня - Міжнародний жіночий день, святковий день припав на середу. 07.03.2017 року (передсвятковий день) був робочим днем, відповідно до наданого табелю обліку використання робочого часу за березень 2017 року 7 березня працівники підприємства працювали по 8 годин, а повинні були працювати 7 годин, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 53 КЗпП України, відповідно до якої: «Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.»;

- на підприємстві при звільненні працівників не проводиться остаточного розрахунку, що належить їм в день звільнення. Так, із вибіркових даних встановлено порушення щодо працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 звільнено наказом № 17-19 від 24.03.2017 року. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2017 року 24.03.2017 року був робочим днем для нього, але в день звільнення не було проведено остаточного розрахунку при звільненні у сумі 1573 грн. 79 коп. Розрахункові суми було виплачено - 27.03.2017 року. ОСОБА_7 звільнено наказом № 17-10 від 01.03.2017 року. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за березень 2017 року 01.03.2017 року був робочим днем для нього, але в день звільнення не було проведено остаточного розрахунку при звільненні у сумі 1702 грн. 24 коп. Розрахункові суми було виплачено - 07.03.2017 року. ОСОБА_5 звільнено наказом № 17-03 від 26.01.2017 року. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за січень 2017 року 26.01.2017 року був робочим днем для неї, але в день звільнення не було проведено остаточного розрахунку при звільненні у сумі 1079 грн. 41 коп. Розрахункові суми було виплачено -30.01.2017 року. ОСОБА_6 звільнено наказом № 17-02 від 24.01.2017 року. Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за січень 2017 року 24.01.2017 року був робочим днем для нього, але в день звільнення не було проведено остаточного розрахунку при звільненні у сумі 2860 грн. 08 коп. Розрахункові суми було виплачено - 25.01.2017 року, чим порушенні вимоги ч. 1 ст.116 КЗпП України», відповідно до якої «При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення»;

- на підприємстві не виплачують працівникам їх середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, із вибіркових даних встановлено порушення щодо працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 звільнено 24.03.2017 року, розрахунок він отримав 27.03.2017 року Але, середній заробіток за весь час затримки (з 24.03.2017 року по 27.03.2017 року) по день фактичного розрахунку працівнику не виплачено. ОСОБА_7 звільнено 01.03.2017 року, розрахунок він отримав + 07.03.2017 року. Але, середній заробіток за весь час затримки (з 01.03.2017 року по 07.03.2017 рік) по день фактичного розрахунку працівнику не виплачено. ОСОБА_5 звільнено 26.01.2017 року, розрахунок вона отримала - 30.01.2017 року. Але, середній заробіток за весь час затримки (з 26.01.2017 року по 30.01.2017 року) по день фактичного розрахунку працівнику не виплачено. ОСОБА_6 звільнено 24.01.2017 року, розрахунок він отримав - 25.01.2017 року. Але, середній заробіток за весь час затримки (з 24.01.2017 року по 25.01.2017 рік) по день фактичного розрахунку працівнику не виплачено, чим порушенні вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, за вказані правопорушення, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не зявився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у встановленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про отримання ним судової повстки про виклик до суду, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення слухання справи не надав.

Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення № 08-03-0263/0197 про те, що 26.04.2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень по суті (а. с. 1-2);

- актом перевірки № 08-03-088/0453 від 26.04.2017 року (а.с. 3-5);

- випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Віко сервіс» (а.с. 6 );

- наказом № 12-03 від 19.06.2012 року, згідно якого ОСОБА_1 вступив на посаду директора ТОВ «Віко сервіс» (а.с. 7);

- наказами № 17-02 від 24.01.2017 року, згідно якого директор ОСОБА_1 звільнив з посади кладовщика товариства ОСОБА_8 за згодою сторін; № 17-03 від 26.01.2017 року, звільнено з посади головного бухгалтера ОСОБА_9 за власним бажанням; № 17-19 від 24.03.2017 року, звільнено з посади менеджера ОСОБА_3 за згодою сторін; № 17-10 від 01.03.2017 року, звільнено з посади менеджера ОСОБА_7 за власним бажанням (а.с. 8-11);

- відомостями № 13 від 27.03.2017 року, № 7 від 30.01.2017 року, № 11 від 07.03.2017 року, № 6 від 25.01.2017 року, з яких вбачається сума нарахована звільненим працівникам (а.с. 12-15);

- табелем (а.с. 16).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги: ст. 29 КЗпП України; п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58; вимоги ч. 1 ст. 11 КЗпП України та ст. 2 Закону України «Про колективні договором і угоди»; ч. 1 ст. 53, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

В діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, - порушення вимог законодавства про працю та охорону праці (встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеногоЗаконом України«Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю).

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що помякшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 41, 276-284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 510 (пятсот десять) гривень (р/р №31118106700005, ГУДК в Запорізькій області, ЄДРПОУ 38025435, МФО 813015, код платежу: 21081100, отримувач: державний бюджет Комунарського району).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривеньк (отримувач: УДКСУ у Комунарському районі м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025435, МФО 813015, р/р № 31212206700005, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір за постановою суду про накладення адміністративного стягнення, Комунарський районний суд м. Запоріжжя).

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу в сумі 1 020 (десять тисяч двадцять) гривень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя В.Б. Кулик