Постанова № 67401642, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-13379/09/2170

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Наватор»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (раніше Державної податкової інспекції у м. Херсоні) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року ПП «Наватор»звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні. З урахуванням уточнень до позову ПП «Наватор»просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні: № 0001962301/0 від 22 квітня 2009 року в частині стягнення 42520 грн. 29 коп. податку на додану вартість, № 0001962301/1 від 26 травня 2009 року в частині стягнення 42520 грн. 29 коп., № 0001962301/2 від 24 липня 2009 року в частині стягнення 42520 грн. 29 коп. та № 0001962301/3 від 02 жовтня 2009 року в частині стягнення 42520 грн. 29 коп..

В обґрунтування позову зазначалось, що 08 квітня 2009 року посадовими особами ДПІ у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Наватор»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ППНВФ «Тахо»за період з 05 лютого 2008 року по 28 лютого 2008 року, за результатами якої складено акт за № 1275/23-2/35667735. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001962301/0 від 22 квітня 2009 року, якими у звязку з порушенням п. п. 7.5.1 п. 7.5 та п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 28346 грн. 86 коп. за основним платежем та 14173 грн. 43 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001962301/1 від 26 травня 2009 року, № 0001962301/2 від 24 липня 2009 року та № 0001962301/3 від 02 жовтня 2009 року, якими первинне податкове повідомлення-рішення залишено без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року позовні вимоги ПП «Наватор»задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001962301/0 від 22 квітня 2009 року, № 0001962301/1 від 26 травня 2009 року, № 0001962301/2 від 24 липня 2009 року та № 0001962301/3 від 02 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник ДПІ у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме Закону України «Про податок на додану вартість»щодо відсутності підстав для формування податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним, виписаним субєктом господарювання, який не мав права на складання таких документів. Крім того, директором ПП «ОСОБА_2 ЛТД»надано свідчення, в яких зазначено, що метою реєстрації підприємства було не здійснення підприємницької діяльності, а використання новоствореного підприємства для здійснення фіктивного підприємництва. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу директор ПП «Наватор»просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про відмову у задоволенні апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що 08 квітня 2009 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Наватор»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ППНВФ «Тахо»за період з 05 по 28 лютого 2008 року.

За результатами перевірки складено акт за № 1275/23-2/35667735 від 13 квітня 2009 року, в якому зазначено про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.4, п. п. 7.2.6, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 28346 грн. 86 коп..

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2009 року № 0001962301/0, яким ПП «Наватор»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 28346 грн. 86 коп. за основним платежем, а також суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14173 грн. 43 коп., а всього на загальну суму 42520 грн. 29 коп..

За результатами адміністративного оскарження названого податкового повідомлення-рішення, ДПІ у м. Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001962301/1 від 26 травня 2009 року, № 0001962301/2 від 24 липня 2009 року та № 0001962301/3 від 02 жовтня 2009 року, якими первинне рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення ПП «Наватор»п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.4, п. п. 7.2.6, п. п. 7.2.8 п. 7.2, п. п. 7.4.1 та п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому придбані позивачем послуги від ПП «Ромакс»використано для ведення власної господарської діяльності.

Проте, вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі.

Так, згідно частинам 4 та 5 ст. 11 названого Кодексу суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правила податкового обліку сум податкового кредиту встановлені пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

За визначенням пункту 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Обґрунтовуючи доводи про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 28346 грн. 86 коп., відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як визнання недійсними установчих документів і скасування рішенням господарського суду державної реєстрації ПП «ОСОБА_2 ЛТД», а також на порушення кримінальної справи відносно засновника ПП «ОСОБА_2 ЛТД»- ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво.

Суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі мають факти придбання послуг позивачем з встановлення кондиціонерів.

Для зясування зазначених обставин ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року зобовязано ДПІ у м. Херсоні надати дані щодо провадження по кримінальної справи № 3461.

На виконання ухвали суду, ДПІ у м. Херсоні надано постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 10 березня 2009 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 визнано вину у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. При цьому матеріалами кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 з метою здійснення незаконних фінансових операцій зареєстрував фіктивну юридичну особу ПП «ОСОБА_2 ЛТД»та сприяв субєктам підприємницької діяльності в проведенні безтоварних фінансових операцій з грошовими коштами шляхом незаконного переводу їх з безготівкової форми в готівкову, не маючи на меті здійснення реальної підприємницької діяльності.

Згідно з частиною другою ст. 3 Господарського кодексу України метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Останнє передбачає розсудливість субєкта господарювання у виборі, зокрема, контрагентів по господарсько-виробничих відносинах при здійсненні господарської діяльності, до того ж, якщо ці відносини виникають з приводу розпорядження товарно-матеріальними цінностями значної вартості.

Враховуючи, що постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 10 березня 2009 року, яка набрала законної сили, встановлено факт фіктивного підприємництва засновником ПП «ОСОБА_2 ЛТД» ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо незаконності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 28 лютого 2008 року № 23, виданої ПП «ОСОБА_2 ЛТД», що виключає можливість задоволення вимог позивача.

Оскільки судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, висновки суду не відповідають обставинам справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити приватному підприємству «Наватор»у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 03 травня 2012 року.

Головуючий:

Судді