Ухвала суду № 67401531, 15.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2011 року публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»(надалі - позивач) звернулось до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі –відповідач, СДПІ) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень СДПІ від 17.08.2011 року:

- №0001013600, яким позивачу нараховані зобов’язання по податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій на суму 91696 грн., у тому числі 91695 грн. –за основним платежем, та 1 грн. – за штрафними санкціями;

- №0000973600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 61363 грн.

Викладені позивачем в позовній заяві обґрунтування заявлених вимог полягають у тому, що позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 04.08.2011 року №855/36/14307653, на підставі якого винесені спірні рішення, стосовно завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 153058 грн. та відсутності у позивача права заявляти до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення податку на додану вартість відповідно до приписів пункту 14 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.05.2011 року, результати якої оформлені актом від 04.08.2011 року №855/36/14307653.

Як вбачається з акту перевірки, нарахування позивачу рішенням №0001013600 зобов’язань з ПДВ за основним платежем на суму 91695 грн. та зменшення позивачу рішенням №0000973600 бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2011 року на суму 61363 грн. здійснено відповідачем внаслідок виявлення під час перевірки наступних порушень:

- завищення податкового кредиту за травень 2011 року на суму 29826,28 грн. по податковим накладним, виписаним з порушенням порядку їх заповнення;

- завищення податкового кредиту за травень 2011 року на суму 123232,12 грн. по операціям з ТОВ «Порт-Сервіс»;

- порушення пункту 14 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту 29826,28 грн. СДПІ в акті перевірки мотивує тим, що податкові накладні на цю суми, перелік яких наведений у додатку №3.2.2.3 до акту перевірки, виписані з порушенням порядку їх заповнення.

При цьому, в акті перевірки не зазначено, які саме недоліки заповнення податкових накладних виявлені. Лише в запереченнях на позовну заяву СДПІ зазначило, що вищевказані податкові накладні неправомірно складені російською мовою.

В той же час, сам відповідач в своїй відповіді позивачу від 15.08.2011 року за №3641/10/36-020 на подані заперечення до акту перевірки, зазначає, що «актом №855/36/14307653 від 04.08.2011 року не встановлено порушень, щодо застосування української мови при складанні податкової накладної».

З наведеного вбачається, що податковий орган не конкретизував чітко ті порушення порядку заповнення податкової накладної, які на його думку унеможливлюють включення позивачем 29826,28 грн. до податкового кредиту травня 2011 року.

Суд першої інстанції, визнавши помилковою позицію СДПІ щодо завищення позивачем податкового кредиту травня 2011 року на суму 29826,28 грн., виходив з того, що позивач правомірно включив цю суму до податкового кредиту на підставі податкових накладних, заповнених постачальниками російською мовою.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року ПДВ в сумі 29826,28 грн. за податковими накладними, перелік яких наведений у додатку №3.2.2.3 до акту перевірки.

Аналіз цих податкових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, свідчить про відповідність їх вимогам чинного на час їх складання Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696.

Неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 123232,12 грн. в акті перевірки обґрунтовується тим, що постачальник позивача - ТОВ «Порт-Сервіс» формував свій податковий кредит по операціям із ТОВ «Конкорд-А», яке згідно службової записки ГВПМ СДПІ ВПП м. Миколаєва №97 від 14.07.2011 року, не має трудових ресурсів, основних фондів, власних чи орендованих офісних, складських приміщень.

Стосовно включення позивачем до податкового кредиту 123232,12 грн. по операціям з ТОВ «Порт-Сервіс», суд першої інстанції зазначив, що у травні 2011 року між позивачем та ТОВ «Порт-сервіс»існували господарські операції щодо технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів на виконання укладених між ними договорів від 15.04.2011 року №160-ДГФ, від 30.04.2011 року №28/04/2011, додаткової угоди від 15.05.2011 року №1, виконання і реальність яких підтверджено відповідними первинними документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками обслуговуючого банку платників податків, рахунками-фактурами та актом здачі-прийому робіт тощо. Отримані від ТОВ «Порт-сервіс»податкові накладні містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством, у зв’язку з чим позивач правомірно включив суми ПДВ за цими накладними до складу податкового кредиту. На час проведення господарських операцій, зазначений контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Суд також зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ «Конкорд-А»не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту і наступного відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Проаналізувавши викладені податковим органом причини для зменшення позивачу податкового кредиту травня 2011 року на суму 123232,12 грн. та дослідивши долучені до матеріалів справи копії документів по операціям з ТОВ «Порт-сервіс», на підставі яких позивач включити цю суму до податкового кредиту, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано вимог Податкового кодексу України, щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Порт-сервіс», а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про правомірне включення позивачем ПДВ по операціям з ТОВ «Порт-сервіс»в розмірі 123232,12 грн. до складу податкового кредиту травня 2011 року є правильним, а доводи СДПІ щодо неправомірності такого податкового кредиту такими, що не узгоджуються з приписами податкового законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Також колегія суддів вважає правильним і висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача, як підприємства суднобудівної промисловості, права декларувати бюджетне відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 14 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Дана норма ПК України визначає, що при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1 статті 200 цього Кодексу, по підприємствах суднобудування і літакобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.

Факт того, що за травень 2011 року позивач заявив до відшкодування з бюджету від'ємне значення з ПДВ в розмірі 61363 грн., яке виникло в цьому періоді, при наявності від'ємного сальдо з ПДВ за попередній період, тобто за квітень 2011 року, підтверджено в п.3.2.3 акту перевірки і відповідачем не оспорюється.

Заперечуючи право позивача користуватися таким порядком декларування бюджетного відшкодування, СДПІ посилається на те, що Законом України від 23.12.2010 року №2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»було виключено статтю 1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»№1242-XIV, у зв’язку з чим не підлягає застосуванню Постанова КМУ від 21.12.2005 року №1256 «Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості», яка була прийнята на виконання вимог Закону № 1242-ХIV та відносила позивача до підприємств суднобудівної промисловості.

СДПІ вважає, що з виключенням ст.1 Закону №1242-ХІV позивач втратив статус підприємства суднобудівної промисловості, і як наслідок, не має права декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковому періоді, наступному за звітним період, у якому виникло від'ємне значення з цього податку.

Така позиція податкового органу є хибною, оскільки, по-перше - ст.1 Закону №1242-XIV, яка була виключена Законом №2856-VI, впроваджувала заходи державної підтримки суднобудівної промисловості у вигляді особливого порядку декларування підприємствами суднобудування своїх валових витрат та валового доходу, і не встановлювала пільгового порядку декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ; по-друге - статус позивача, як підприємства суднобудівної галузі, визначено належним чином зареєстрованими його статутними та реєстраційними документами, а включення позивача до переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості, підтверджено вищезазначеною Постанова КМУ від 21.12.2005 року №1256, яка є чинною; по-третє - виключення Законом №2856-VI з 01.01.2011 року статті 1 Закону №1242-XIV обумовлено набуттям з 01.01.2011 року чинності Податковим кодексом України, яким передбачені особливості оподаткування підприємств суднобудування.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов’язань з ПДВ на суму 91696 грн. та зменшення позивачу бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 61363 грн. здійснено відповідачем спірними повідомленнями-рішеннями безпідставно, у зв’язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2012 року.