Постанова № 67401518, 15.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до Державної екологічної інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (надалі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Миколаївській області (надалі –Інспекція) про визнання протиправним та скасування припису №137/08 від 27.10.2011 року.

В ході судового розгляду позивач заявою від 17.01.2012 року уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними і скасувати тільки пункти 2 та 4 припису від 27.10.2011 року.

Обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що викладені в пунктах 2 та 4 припису від 27.10.2011 року вимоги Інспекції є безпідставними і не узгоджуються з положеннями законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм права, які призвели до неправильного вирішення спору, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної Інспекцією перевірки відділення «Миколаївська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 24-25.10.2011 року, в якому зазначено, що в ході діяльності відділень Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ Банк»(відділення «Південне», «Комсомольське») утворюються та розміщуються відходи різних класів небезпеки, а саме: побутові відходи, відпрацьовані люмінесцентні лампи, тара, упаковка, відпрацьовані акумулятори та інші; дозволи та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2010-2011 роки відсутні; паспорти відходів відсутні; облік утворення відходів за формою 1-ВТ на жодному відділенні не ведеться, чим порушено ст.ст.17, 26, 32, 33 Закону України «Про відходи».

За результатами перевірки Інспекцією в адрес директора відділення «Миколаївська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»був направлений припис №137/08 від 27.10.2011 року, яким приписано, зокрема:

- вести первинний та поточний облік відходів, що утворюються відповідно форми №1-ВТ (пункт 2 припису);

- оформили дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів, у тому числі і на підпорядковані відділення ПАТ «ВТБ Банк»в м. Миколаєві (пункт 4 припису).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції визнав правомірними вимоги Інспекції до позивача, які викладені в пунктах 2 та 4 спірного припису.

При цьому суд виходив з того, що оскільки в ході діяльності позивача утворюються такі відходи, як побутові відходи, відпрацьовані люмінесцентні лампи, тара, упаковка, відпрацьовані акумулятори та інші, первинний облік за відходів типовою формою №1-ВТ позивачем не ведеться, і позивач не має дозволу на розміщення відходів та затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів, то позивач повинен дотримуватися вимог ст.ст.17, 32, 33 Закону України «Про відходи»та п.12 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів»від 03.08.1998 року №1218, щодо ведення первинного обліку відходів, отримання відповідних дозволів і лімітів на утворення та розміщення відходів.

Така позиція суду першої інстанції на думку колегії судді є помилковою з огляду на наступне.

Правовідносини в сфері поводження суб’єктів господарювання із відходами врегульовані Законом України «Про відходи».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи»: розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

З аналізу змісту статей 17, 32 та 33 Закону України «Про відходи», на недотримання яких позивачем вказує Інспекція, слідує, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, а також ведення обліку відходів за формою №1-ВТ не є обов’язком всіх без винятку суб’єктів господарювання.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №1218 власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Згідно роз’яснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Міністерства екології та природних ресурсів, які дані в листах від 04.08.2011 року за №7/12-8463 та №14364/07/10-11 відповідно, діюче законодавство не передбачає отримання дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на зберігання побутових відходів у контейнерах чи на контейнерних майданчиках для побутових відходів; контейнери та контейнерні майданчики для побутових відходів, що належать споживачам (фізичним чи юридичним особам) або виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, не є спеціально відведеними місцями чи об'єктами для розміщення відходів, на використання яких необхідно отримувати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Діяльність відділень Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ Банк»не передбачає утворення відходів, для яких необхідно отримати ліміти в розумінні Закону України «Про відходи», оскільки відділення «Миколаївська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк»не здійснює виробничої діяльності, не має виробничого та технологічного устаткування та не використовує пакувальні матеріали й тару.

Позивач належними доказами підтвердив той факт, що ним укладені з комунальними підприємствами та виконуються відповідні договори на вивезення та утилізацію різних видів відходів з місць розташування відділень «Південне та «Комсомольське»в м. Миколаєві, у тому числі твердих побутових відходів, люмінесцентних ламп тощо.

Також слід враховувати, що за приписами п.п.10 та 11 Постанови КМУ №1218 місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік та органи Мінекоресурсів на місцях надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Факту того, що відділення Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ Банк»були включені місцевими державними адміністраціями до переліку власників відходів, а органами Мінекоресурсів в адрес відділень позивача направлялись відповідні повідомлення про необхідність погодження лімітів на утворення та розміщення відходів на відповідний рік, судом не встановлено, і Інспекція на такі факти не посилається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги пунктів 2 та 4 припису № 137/08 від 27.10.2011 року є неправомірними, у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування цих пунктів спірного припису підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк»задовольнити повністю.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 4 припису Державної екологічної інспекції в Миколаївській області №137/08 від 27.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(код ЄДРПОУ 14359319) понесені по справі витрати зі сплати судового збору у розмірі 147 грн. 75 коп. шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою з рахунку Державної екологічної інспекції в Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2012 року.