Ухвала суду № 67378491, 19.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц-/790/1882/17 Головуючий І інстанції: Попрас В.О.

Справа № 640/12938/16-ц Доповідач: Карімова Л.В.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

22 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом.

Просила стягнути на свою користь з ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1904,17 грн. та додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 3860 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що від шлюбу з відповідачем має неповнолітню дочку ОСОБА_5, яка з 2015 року проживає разом із нею та її батьками пенсіонерами.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця, але не менше

30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також додаткові витрати на утримання дочки у твердій грошовій сумі по 500 грн. щомісячно, починаючи з 26 червня 2015 року й до досягнення дитиною повноліття.

У звязку з тим, що донька ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства, вказана хвороба має прогресуючий характер, для подальшого недопущення погіршення розвитку дитини є необхідність у лікуванні в санаторних закладах, а також у постійних відвідуваннях лікарень, це потребує додаткових фінансових витрат, які вона (позивач) несе самостійно, а відповідач як батько дитини не приймає участі в утриманні доньки, вона змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, просив визначити розмір аліментів на дочку у сумі 1000 грн. на місяць та додаткових витрат у сумі 1700 грн. щомісячно.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1904,17 грн. щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, просить змінити рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 на її користь додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 3860 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення суду не оскаржує і просить залишити його без змін. Вирішити питання щодо судових витрат.

Перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст.213,214 ЦПК Українирішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та збільшуючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнутих за рішенням суду, суд першої інстанції виходив з матеріального стану сторін та стану здоровя дитини, яка є інвалідом, у зв'язку із чим збільшуються витрати на її утримання.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції виходив із того, що витрати понесені позивачем у звязку із станом здоровя неповнолітньої дочки, враховані при визначені розміру аліментів у відповідності до вимог ст. 182 СК України, а доказів про істотну зміну обставин, визначених в рішенні суду першої інстанції від 12.10.2015 року для збільшення додаткових витрат на утримання дитини, позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до принципів Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її розвитку, освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає із матірю, знаходиться на її утриманні.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 червня 2015 року й до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно дост. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно дост. 185 СК Українитой з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У пункті 18постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3зазначено, що до передбаченоїст. 185 СК Україниучасті в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. Окрім того відповідно до ч.2ст.185 СК Українидодаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на інструменти, призначені для розвитку здібностей дитини, або документи, що підтверджують необхідність здійснення додаткових витрат на лікування дитини.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у звязку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем з використанням найманих працівників, має постійний дохід, який складає у середньому 4000-5000 грн. на місяць.

Мати дитини ОСОБА_3працює інженером в Комунальному підприємстві «Жилкомсервіс» та отримує заробітну плату близько 3000 грн..

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дочка сторін ОСОБА_5 є інвалідом дитинства та потребує особливих умов існування, проте надані позивачем квитанції, роздруківки, накладні датовані різними періодами та роками, а отже погодитися з наданим позивачкою розрахунком додаткових витрат судова колегія не може, оскільки у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України вони не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Не надано таких доказів позивачем і до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та її позовних вимог в частині збільшення розміру додаткових витрат на утримання дитини.

В іншій частині рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 січня 2017 року не оскаржувалось, тому колегією суддів не переглядалось.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення якого ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги.

Керуючисьст.ст. 303, 304, п.1 .ч.1 ст. 307,ст.ст. 308, 313-315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 січня 2017 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: