Ухвала суду № 67378496, 22.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 621/485/16-к Головуючий у 1 інстанції Вельможна І.В.

Провадження № 11кп/790/967/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого судді - Савченко І.Б.,

суддів - Плетньова В.В., Люшні А.І.,

при секретарі - Чернова І.С.,

за участю прокурора - Ізотової М.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

представника потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні, ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30.01.2017 року, стосовно ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, не одружений, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 18, кв. 8, в силу ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 КК Україниз призначенням йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки,з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 2 роки.

На підставіст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки.

Відповідно дост. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; попросити публічно пробачення у потерпілої;

Позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином - задоволена у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 17862 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 65 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - залишено без розгляду.

Вказаним вироком встановлено, що 31 грудня 2015 близько 11-00 год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ - 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Пролетарське шосе в м. Зміїв Харківської області зі сторони с. Пролетарське у напрямку центру м. Зміїв. В цей час навпроти магазину «Продукти», розташованого по вул. Пролетарське шосе, 14 в м. Змієві Харківської області, проїжджу частину з права на ліво переходила пішохід ОСОБА_6

Проїжджа частина представляла собою асфальтобетонне покриття, ожеледиця оброблена пісчано сільовою сумішшю, горизонтальна ділянка, шириною 7,4 м.

Під час руху ОСОБА_2 не переконався в небезпеці маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, продовжив рух по смузі зустрічного руху де скоїв наїзд на ОСОБА_6

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 були спричинені закриті переломи 2,3-ї плюсневих кісток лівої кисті зі зміщенням, закритий перелом у верхній і в середній третині лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритий крайової перелом в області великого вертіла лівого кульшового суглоба, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 4-Зм/16 від 22 січня 2016 року, відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, по тривалості розладу здоровя.

У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

-п. 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

-п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди.

Порушення вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, згідно висновку автотехнічної експертизи № 115/16 від 15 лютого 2016 року, з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і її наслідками.

Не погодовшись з рішенням районного суду прокурор в кримінальному провадженні, ОСОБА_5А та потерпіла, ОСОБА_6 подали на нього апеляційні скарги.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30.01.2017 року скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у необґрунтованому застосуванні ст. 75 Кк України, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

В обґрунтування вимог вказує на те, що суд звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки злочину та особу обвинуваченого, а саме те, що останній сів за кермо в стані алкогольного спяніння, допустив порушення ПДР України, скоїв наїзд на особу похилого віку, заподіявши останній перелом кінцівок, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. В ході досудового розслідування та судового слідства завдані збитки потерпілій не відшкодував, заходів щодо надання допомоги в лікуванні не вживав, що свідчить про відсутність у нього щиросердного каяття у вчиненому.

Потерпіла ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30.01.2017 року в частині призначеного покарання та в частині залишення без розгляду її цивільного позову, щодо стягнення моральної шкоди скасувати, постановити в цих частинах новий вирок, яким остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, строком на 2 роки, стягнути с ОСОБА_2 на її користь компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд ухвалюючи вирок вказав на помякшуючу покарання обставину, а саме активне сприяння обвинуваченим розкриттю злочину, що не відповідає дійсності та не має жодних доказів в матеріалах справи. Вказує, що ОСОБА_2 весь час міняв свою позицію і то визнавав свою вину, то частково визнавав її. Крім того з трудом пояснював про причини та обставини скоєння ним злочину, при цьому навіть щиро не розкаявся. Вважає, що суд невірно та безпідставно визнав дану обставину, як таку, що помякшує покарання ОСОБА_2

Вказує і на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин в стані алкогольного спяніння, відносно людини похилого віку, не розкаявся у вчинені злочину, не вибачився перед нею та не відшкодував спричиненої злочином шкоди. Вважає, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе тільки в разі призначення йому покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідь судді; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; пояснення представника потерпілої , яка підтримала апеляційну скаргу потерпілої ; пояснення обвинуваченого та його захисника які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду відносно фактичних обставин справи , вини та кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не заперечуються . Клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час судового провадження в суді першої інстанції , або дослідження нових доказів від учасників процесу не надходило.

З урахуванням зазначеного, відповідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок лише в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з вироку, суд зробив висновок про можливість виправлення обвинуваченого та звільнення його від відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України, враховуючи характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини , які обтяжують покарання (у виді скоєння злочину у стані алкогольного спяніння та відносно особи похилого віку) обставини, що обтяжують покарання ( у виді активного сприяння розкриттю злочину) дані про особу обвинуваченого.

Але ступінь тяжкості скоєного злочину , дані про особу обвинуваченого, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує при призначенні покарання.

Одночасне врахування судом першої інстанції одних і тих самих обставин для обрання виду та розміру покарання, та як підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням , свідчить про неналежну вмотивованість застосування ст.75 КК України.

Визнавши обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину , суд першої інстанції ніяким чином не мотивував свій висновок і не зазначив у вироку в чому саме полягає це сприяння з боку обвинуваченого. Отже висновок суду про наявність зазначеної обставини , що помякшує покарання є необґрунтованим.

Посилання суду на особу обвинуваченого , який відповідно до вироку раніше притягався до кримінальної відповідальності , не працює , не одружений , характеризується за місцем мешкання посередньо також не дають підстав для висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, оскільки суттєво не зменшують суспільну небезпечність особи обвинуваченого та скоєного ним злочину, а також його наслідків , відповідно до яких потерпіла в теперішній час потребує стороннього догляду.

Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода наслідком якої стало спричинення тілесних ушкоджень особі похилого віку, відбулась через грубе порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 , який в денний час доби , знаходячись у стані алкогольного спяніння, під час ожеледиці, не переконався в небезпеці маневру та виїхав на смугу зустрічного руху де скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_6, наслідком яких стало те, що потерпіла потребує стороннього догляду, при наявності двох обставин , що обтяжують покарання, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок , про можливість звільнення ОСОБА_2 від покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Суд застосував до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами , але як вбачається з резолютивної частини вироку, в порушення вимог ст. 75, 77 КК України, звільнив ОСОБА_2 від відбуття як основного так і додаткового покарання. Звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади, або займатися певною діяльністю законом не передбачено.

Відповідно до ч.3 ст. 129 КПК України суд залишає цивільний позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбаченихчастиною першою статті 326цього Кодексу.

В порушення цих вимог закону суд залишив без розгляду позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди , оскільки остання не визначила його розмір після повідомлення про відсутність можливості проведення експертизи. Зазначеної підстави для залишення позову без розгляду закон не передбачає. Як вбачається з уточненої позовної заяви потерпілої вона визначила розмір моральної шкоди 100 000 грн. та зазначила що уточнить його з врахування майбутнього висновку експертизи . В чому моральна шкода полягала в позові також зазначено (а.с.109-111т.1)

Таким чином суд першої інстанції не мав обєктивних та законних підстав залишити позов потерпілої про стягнення моральної шкоди без розгляду.

З врахуванням наведеного доводи апеляційної скарги прокурора та потерпілої про безпідставність звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання та залишення без розгляду позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування вироку суду першої інстанції .

Згідно ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.

Відповідно до вимог п.3 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції може змінити вирок вразі зменшення або збільшення сум, які підлягають стягненню , якщо це не впливає на обсяг обвинувачення та кваліфікацію.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше в силу ст.89 не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває , посередньо характеризується за місцем мешкання, неодружений, не працює.

Обставинами , що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння та відносно особи похилого віку.

Обставини , що помякшують покарання відсутні.

Призначаючи покарання , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , наведені вище дані про особу ОСОБА_2, обставини, які обтяжують покарання, і вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів призначити покарання у виді обмеження волі на певний строк з позбавленням права керування транспортними засобами .

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_6 , колегія суддів керується вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України і враховує: характер скоєного правопорушення; глибину фізичних та душевних страждань, завданих потерпілій, які остання відчула під час ДТП та на протязі тривалого стаціонарного лікування; зміну звичного спосібу життя, в результаті чого ОСОБА_6 потребує стороннього піклування (що підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 а.с.148-149 т.1), та вважає розумним і справедливим відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_6 у розмірі 50000 грн.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 420, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну прокурора в кримінальному провадженні задовольнити апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року у відношенні ОСОБА_2 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 286 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Строк покарання засудженому рахувати з дня фактичного звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 50000 (пятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вирок Зміївського районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді -