Постанова № 67371543, 10.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 р. Справа № 804/5629/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродпостач» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродпостач», в якій просила стягнути з рахунків ТОВ «Електропостач», код ЄДРПОУ 33611832 в обслуговуючих банках кошти в сумі: 63 478,38 грн. податкового боргу по: орендній платі з юридичних осіб в сумі 63 479,38 грн., (код платежу 18010600, р/р 33217812700013, одержувач: УДКСУ у м.Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 63 478,38 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлений законом строк сум самостійно задекларованих грошових зобов'язань з даного податку та сформованих відносно відповідача податкових повідомлень-рішень. У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплатив, у зв'язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

При цьому ч.3 цієї статті встановлено десятиденний строк з дня одержання відповідачем копії ухвали про відкриття скороченого провадження у справі на подання останнім заперечень проти позову у цій справі, або його визнання.

Протягом встановленого терміну відповідачем не були подані заперечення проти позову та необхідні документи або заява про визнання позову.

Зважаючи на приписи п.3 ч.1 ст.183-2 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку скороченого провадження за наявними у справі доказами, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Електродпостач» (код ЄДРПОУ 33611832) (далі - ТОВ «Електродпостач») знаходиться на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків за неосновним місцем обліку.

Відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.288.1-п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2016 рік, а саме: 909019389978 від 18.02.2016 р., в якій самостійно визначив суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 145477,58грн., у тому числі з січня - листопад по 12123,13грн. щомісяця та 12123,15грн. у грудні.

Згідно приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з орендної плати на 2016 рік, самостійне визначене відповідачем в означеній податковій декларації є узгодженим з моменту подачі вищезазначеної декларації.

Проте, в порушення приписів ст.287 Податкового кодексу України, відповідачем не було сплачено суму самостійно задекларованого грошового зобов'язання з орендної плати визначену у податковій декларацій, у зв'язку з чим у останнього утворився податковий борг з цього податку у сумі 60615,65грн.

При цьому, контролюючим органом було сформовано відносно ТОВ «Електродпостач» податкові повідомлення-рішення, а саме: №0003111504 від 30.03.2016 р. в сумі 1688,45грн., яке з урахуванням переплати в інтегрованій карки платника орендної плати у сумі 34,58грн. складає 1653,87грн. та №0003251203 від 13.05.2016 р. в сумі 1 208,86 грн., які були направлені на адресу відповідача та отриманні останнім, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

При цьому приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Будь-яких доказів, щодо оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять, відтак суми визначенні в останніх підлягають обов'язковій сплаті.

Виходячи з викладеного вище, сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 63478,38грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом виставлено податкову вимогу від 25.04.2016р. №4690-17 про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу на суму 1653,87грн.

У зв'язку із тим, що податковий борг після виставлення вищевказаної податкової вимоги відповідачем погашено не було, нова податкова вимога на підставі п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України відповідачу не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг відповідача непогашений і не списаний.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням за рахунок коштів з рахунків у банках, що обслуговують це підприємство, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки,а також доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, якими були визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183-2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електродпостач» про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з рахунків ТОВ «Електропостач» (код ЄДРПОУ 33611832) в обслуговуючих банках кошти в сумі 63 478,38 грн. (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят вісім грн., 38 коп.) податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб на користь державного бюджету, код платежу 18010600, р/р 33217812700013, одержувач: УДКСУ у м.Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 183-2 цього Кодексу, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровській окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова