Ухвала суду № 67370799, 21.06.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35396/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Мотрич В.В.,

за участю прокурора Горобинського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича Олександра Сергійовича про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2017 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича Олександра Сергійовича про накладення арешту на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2, встановивши заборону розпоряджатись та використовувати будь-яким чином вказану земельну ділянку та розташовані на ній будівельні споруди, які не зареєстровані на праві власності.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000001671 від 16.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що 22.05.2017 ДП «АРДАЛ» (ІПН 30862359) на підставі договору купівлі-продажу передає у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1), цільове призначення: для будівництва, обслуговування та експлуатації автозаправного комплексу.

Крім того, встановлено, що на земельній ділянці розташованої за адресою: АДРЕСА_1), на даний час розташована та експлуатується двоповерхова будівля, в якій знаходиться Київський дельфінарій «НЕМО».

Відповідно до листа з Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.06.2017, у департаменті відсутня інформація щодо видачі дозволу ТОВ «Нерум», ТОВ «Ардал», або іншим організаціям на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1).

20.08.2013 Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі №910/9604/13, згідно з яким ТОВ «Нерум» зобов'язано знести самочинно збудовану нежитлову будівлю, яка експлуатується в якості дельфінарію «Немо», та розташована за адресою: АДРЕСА_1).

Разом з цим, не зважаючи на вимоги Закону, а саме те, що цільове призначення земельних ділянок не відповідало намірам забудовника та не розраховано на будівництво двоповерхової капітальної будівлі, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, а Державною архітектурно-будівельною інспекцією України не видано відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт та з 2015 року не вживалось жодних заходів щодо усунення вищевказаних порушень.

Вказане свідчить про можливе вчинення службовими особами Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Державної архітектурно-будівельної інспекції України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

На теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці, всупереч вимогам Закону розташована самочинно збудована нежитлова будівля, яка експлуатується в якості дельфінарію «Немо».

Таким чином, наведена земельна ділянка має значення для кримінального провадження, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовими доказами.

Право власності на земельну ділянки належить ОСОБА_2, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 89980891 від 19.06.2017.

Слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність представника власника майна відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на вимоги ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

В клопотанні прокурора наявні достатні підстави для накладення арешту на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є прдметом кримінального правопорушення та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з цим, клопотання прокурора в частині заборони використовувати будь-яким чином вказану земельну ділянку та розташовані на ній будівельні споруди задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведено, що не застосування такого заходу призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування чи передачі майна, оскільки будівництво вказаного об'єкту наразі завершено. Крім цього, застосування обмеження користуватися будь-яким чином вказаним майном, призведе до істотного порушення прав осіб, у користуванні яких воно знаходиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича Олександра Сергійовича про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1), яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 встановивши заборону розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для відому направити ОСОБА_2

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.В. Батрин