Постанова № 67351543, 21.06.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 468/315/17-п 21.06.2017 21.06.2017 21.06.2017

Номер провадження: 33/784/217/17

Провадження № 33/784/217/17 Категорія: ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КпАП

Головуючий суду першої інстанції: ОСОБА_1

Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої судді Гребенюк В.І.

За участі: секретаря судового засіданняГрабовецької О.С.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

прокурора Кременцова А.В.

розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючу головним спеціалістом відділу організації кадрової роботи та контролю Баштанської міської ради, зареєстровану та фактично проживаючу на ІНФОРМАЦІЯ_3, до адміністративної відповідальності не притягувалася;

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. в дохід держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 320 грн.

Згідно постанови судді, на 1 сесії Баштанської міської ради 7 скликання 17 листопада 2015 року прийнято рішення № 5, за яким ОСОБА_2 вважається обраною секретарем Баштанської міської ради.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження секретаря міської ради.

Згідно ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадова особа місцевого самоврядування особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну за рахунок місцевого бюджету. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи на посаді секретаря міської ради, відносилась до субєкта відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» - посадова особа місцевого самоврядування.

26 листопада 2015 року на 2 сесії Баштанської міської ради 7 скликання розглядалось питання «Про встановлення надбавки, премії та виплату матеріальної допомоги міському голові, першому заступнику міського голови, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів, секретарю міської ради на 2015 рік», а саме встановити секретарю міської ради:

- щомісячно отримують надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, вислугу років та почесне звання «заслужений» в межах економії фонду оплати праці;

- щомісячно отримують надбавку за вислугу років посадової особи місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування з моменту набуття відповідного права;

- щомісячно преміюються за результатами роботи апарату управління міської ради в розмірі 75 відсотків фонду заробітної плати в межах економії фонду оплати праці;

- преміювання до державних, професійних та святкових свят, ювілейних дат у розмірі середньомісячної заробітної плати в межах економії фонду оплати праці;

- отримують допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Приймаючи участь у розгляді і голосуванні за питання «Про встановлення надбавки, премії та виплату матеріальної допомоги міському голові, першому заступнику міського голови, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів, секретарю міської ради на 2015 рік» на 2 сесії міської ради сьомого скликання, в яке входило надання можливості секретарю міськради отримувати вищезазначені грошові виплати, у ОСОБА_2 виникав реальний конфлікт інтересів. Оскільки щомісячне преміювання та преміювання до свят працівників, в тому числі й секретаря міськради, не є обовязковим видом оплати праці, а лише методом стимулювання та заохочення працівників, у ОСОБА_2 проявлявся приватний інтерес під час розгляду зазначеного питання.

Статтею 1 зазначеного закону передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Приватний інтерес це будь-який немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у звязку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Тобто, у ОСОБА_2 суперечність інтересів виникала під час розгляду і голосування на сесії за рішення, яке стосувалося як працівників, так і її особисто, а саме в частині видання розпоряджень, додаткової оплати праці у вигляді премій, що є приватним інтересом особи.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобовязані: повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів КМУ, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що секретар міської ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Статтею 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування зобовязані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

З огляду протоколу № 2 від 26 листопада 2015 року під час прийняття рішення № 6 «Про встановлення надбавки, премії та виплату матеріальної допомоги міському голові, першому заступнику міського голови, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів, секретарю міської ради на 2015 рік», отримавши лист з Баштанської міської ради та опитавши членів секретаріату ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також безпосередньо ОСОБА_2 встановлено, що остання не повідомляла міську раду про виниклий у неї реальний конфлікт інтересів під час розгляду та голосування за дане питання.

Зацікавленість вирішення даного питання, що охоплюється поняттям приватного інтересу, визначено ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Наявність вказаної зацікавленості вплинула на вчинення дій ОСОБА_2, а саме голосування.

Під час перегляду особової справи ОСОБА_2 було відібрано належним чином завірену копію «Попередження про обмеження, повязані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби». У вказане попередження внесені статті Законів, що попереджують про обмеження посадових осіб місцевого самоврядування, в тому числі і вимоги Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Також наявний підпис ОСОБА_2 від 18 листопада 2015 року, що засвідчує її ознайомлення із цим попередженням.

Таким чином, ОСОБА_2 як секретар Баштанської міської ради, будучи субєктом відповідальності за корупційні правопорушення посадовою особою місцевого самоврядування 11 рангу 4 категорії, 26 листопада 2015 року всупереч вимогам п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила міську раду про наявність реального конфлікту інтересів та вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів.

За порушення вимог п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Вважає: що судом при прийнятті рішення не правильно зроблена оцінка обставин справи та не застосовано норму права, яку слід було застосувати;

що голосувала за встановлення премії міському голові, першому заступнику та заступнику міського голови, оскільки рішення приймалось одночасно і щодо неї та щодо інших осіб.

При цьому зазначає: що рішення про встановлення їй премії не входить до кола її обовязків та компетенції, а відтак, вона не може за це нести відповідальність;

що рішення № 6 було прийнято саме під час сесії міської ради, яке на її думку є законним та справедливим, а тому, особисто не вбачає в такому рішенні конфлікту інтересів;

що рішення № 6 було прийнято депутатами сесії одноголосно, а тому її голос не мав принципового значення для вирішення цього питання;

що жодного впливу на депутатів не вчиняла та не мала такої можливості, оскільки це питання попередньо було розроблено відповідними спеціалістами міської ради та схвалено профільною комісією міської ради, до складу якої не входить;

що рішення № 6 приймалось сесією ради в обсягах передбачених бюджетом Баштанської міської ради на 2015 рік;

що у письмовому попередженні про її зобовязання, як секретаря міської Ради є посилання на ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції», що втратив чинність, та не містив посилання на її обовязок про попередження колегіального органу у разі виникнення конфлікту інтересів.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги першої, які водночас просили закрити провадження у цій справі за спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП; заперечення прокурора Кременцова А.В. проти апеляційної скарги, який вважав оскаржувану постанову суду законною та обґрунтованою; вивчивши матеріали справи та додатково надані захисником матеріали, допитавши свідків, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважаю апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобовязаний забезпечити своєчасне, всебічне, повне та обєктивне дослідження всіх обставин справи, повинен належним чином зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, встановити, чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Зазначених вимог закону суддя суду першої інстанції не дотримався при розгляді даної справи з огляду на наступне.

Ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що реальний конфлікт інтересівце суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до ст. 65 вказаного Законуза вчинення корупційних або повязаних з корупцією правопорушень, особи, зазначені в частині першійст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

За змістомст. 172-7 КУпАПприватний інтерес - це користь, вигода, яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб. Субєктивна сторона даного правопорушення характеризується тим, що воно вчиняється умисно. Особа, яка його вчиняє усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно приписівст. 10 КУпАПадміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала противоправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2010 року (справа № 1-27/2010 про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) звернув увагу, що у ратифікованих Україною конвенціях, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо повязується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обовязків.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ обовязково має встановлюватись умисний характер вчиненого.

З субєктивної сторони дане правопорушення характеризується умисною формою вини, а саме прямим умислом, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким субєкт правопорушення мав керуватись при його вчиненні.

Між тим, як свідчать матеріали справи, в порушення зазначених вимог закону, судом першої інстанції належним чином у повному обсязі не були зясовані обставини щодо інкримінованих ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, повязаних з корупцією, передбачених ч. ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАП, а саме неповідомлення нею міської ради про наявність реального конфлікту інтересів та вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, щодо її винуватості не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона не містить опису обставин, встановлених судом при розгляді справи, що стосується умислу ОСОБА_2 на вчинення інкримінованих їй правопорушень.

Крім того, вказана постанова не містить і аналізу доказів, якими суд обґрунтував оскаржувану постанову в цій частині.

Натомість, докази, якими обґрунтована оскаржувана постанова, судом лише перераховані.

Так, ОСОБА_2, як обраному 17 листопада 2015 року першою сесією Баштанської міської ради 7 скликання секретарю Баштанської міської ради, поставлено у провину не повідомлення нею Баштанської міської ради на другій сесії міської ради сьомого скликання 26 листопада 2015 року про наявність реального конфлікту інтересів, котрий виник у неї під час розгляду та голосування за рішення питання № 6 порядку денного «Про встановлення надбавки, премії та виплату матеріальної допомоги міському голові, першому заступнику міського голови, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів, секретарю міської ради на 2015 рік».

Відповідно до пояснень ОСОБА_2, наданих 24 лютого 2017 року автору протоколу про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, вона вчинила вказані дії у звязку з тим, що не була досить обізнаною на той період (а. с. 15 - 17).

Однак, судом зазначене питання не зясовано і не спростовані вказані пояснення ОСОБА_2

Апеляційному суду з цього приводу ОСОБА_2 також пояснила, що на день проведення 2 сесії міської ради сьомого скликання 26 листопада 2015 року перебувала на посаді секретаря Баштанської міської ради лише 8 днів. Їх юристи не попередили її про необхідність повідомляти про конфлікт інтересів і взагалі про таке формулювання не виникало питань, до регламенту міської ради таке не було внесено на той момент. А в тому попередженні, що нею підписане, містяться лише загальні посилання на вказані там закони. Крім того, вона не була обізнана на той момент, який саме антикорупційний закон діяв.

На користь вказаних пояснень апелянта свідчать також і доводи прокурора Кременцова А.В. під час апеляційного розгляду про те, що дійсно на той момент у Баштанській міській раді в порушення вимог Закон України «Про місцеве самоврядування» не було створено комісію, на яку покладались би обовязки розяснювати службовим особам місцевого самоврядування, які обіймають там посади, а також депутатам, щодо конфлікту інтересів.

Також, ці пояснення ОСОБА_2 обєктивно узгоджуються з текстом вказаного нею «Попередження» від 18 листопада 2015 року, яке дійсно містить лише назви певних законів (а. с. 22).

Однак, ані автор протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_6, і суд першої інстанції не звернули увагу, що ОСОБА_2 18 листопада 2015 року попереджена про встановлені законами України «Про державну службу» та «Про засади запобігання та протидії корупції» обмеження, повязані з прийняттям на державну службу та її проходженням, а не про обмеження, повязані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби. І дійсно вказане «Попередження» містить лише назви законів, але інших, ніж їй інкриміновано, зокрема - «Про державну службу» та «Про засади запобігання та протидії корупції» (а. с. 22).

Більш того, і автор вказаного протоколу, і суд першої інстанції в оскаржуваній постанові викривили суть вказаного «Попередження» при викладенні обставин інкримінованих ОСОБА_2 правопорушень, вказавши, що:

«…під час перегляду особової справи ОСОБА_2 було відібрано належним чином завірену копію «Попередження про обмеження, повязані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби» від 18 листопада 2015 року, у яке внесені статті Законів, що попереджують про обмеження посадових осіб місцевого самоврядування» (а. с. 4, 51 відповідно).

Окрім того, і автор протоколу про адміністративне правопорушення, і суд першої інстанції залишили поза увагою, що до вказаного «Попередження» внесено Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції», який на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_2 правопорушень вже не діяв; а також Закон України «Про державну службу», хоча ОСОБА_2 інкриміновано вчинення правопорушень як посадовою особою місцевого самоврядування, про що вказано вище.

З огляду на викладене відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_2 була належним чином попередженою про встановлені діючими на той момент законами України «Про запобігання корупції» та «Про місцеве самоврядування в Україні» обмеження.

За такого є безпідставним посилання суду першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_2, на вказане «Попередження» від 18 листопада 2015 року.

Отже, ані протокол про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, ані оскаржувана постанова суду, не містять жодного доказу та жодного обґрунтування наявності умислу ОСОБА_2 на вчинення інкримінованих їй адміністративних правопорушень, повязаних з корупцією.

Тобто, матеріали справи не містять доказів субєктивної сторони інкримінованих ОСОБА_2 правопорушень, що виключає притягнення її до адміністративної відповідальності.

Також заслуговують на увагу і твердження апелянта та її захисника щодо сумнівності вказаної у протоколі дати виявлення інкримінованих ОСОБА_2 адміністративних правопорушень.

Так, відповідно до приписів ч. 3 ст. 38 КУпАП (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого правопорушення) адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164 14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З даної норми вбачається, що строк накладення стягнення за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією, має відраховуватися з дня його виявлення.

Разом з цим, діючим законодавством чітко не визначено, що слід розуміти під терміном «виявлення правопорушення».

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Вказане, зокрема, ЄСПЛ висловлював у рішеннях «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, «Фельдман проти України» від 08 квітня 2010 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тощо.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб, національні органи зобовязані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Згідно досліджених у судовому засіданні матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення часом його виявлення зазначено 24 лютого 2017 року - дату отримання відповіді від Баштанської міської ради від 08 лютого 2017 № 138/05-07 на запит УЗЕ в Миколаївській області ДЗЕ Національної поліції України від 06 лютого 2017 № 912/39/113/01-17 (а. с. 32 - 33).

Однак, суд першої інстанції взагалі не зясовував питання дати виявлення вказаного правопорушення, а тим більш за умови, що предметом перевірки стали значно віддалені у часі події, що мали місце 26 листопада 2015 року. Хоча належне зясування цього питання є необхідним у таких випадках з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, передбаченіст. 38 КУпАП.

Свідок ОСОБА_6 апеляційному суду не зміг пояснити, що послугувало причиною вказаної перевірки і надіслання запиту до Баштанської міської ради на початку лютого 2017 року, чи були вказані події предметом перевірки раніше, в тому числі і прокуратурою Миколаївської області.

Однак, матеріали справи містять відомості, що прокуратурою Миколаївської області за зверненням ОСОБА_7 від 01 серпня 2016 року проводилася відповідна перевірка, за результатами якої не встановлено фактів порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» у діях секретаря Баштанської міської ради ОСОБА_2 (а. с. 46).

Проте, вказаним обставинам суд взагалі не дав жодної оцінки.

Окрім того, відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 серпня 2016 року № 1 початком діяльності цього органу визначено 15 серпня 2016 року. Тобто, відповідно до абз. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції» набули чинності зміни до ст. 255 КУпАП, згідно з якими з повноважень уповноважених посадових осіб Служби безпеки України і прокурора було виключено право на складання протоколу за статтями 172-4 - 172-9 КУпАП.

З огляду на зазначене звернення ОСОБА_7 від 01 серпня 2016 року про перевірку фактів порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» у діях секретаря Баштанської міської ради ОСОБА_2 прокуратура Миколаївської області з 15 серпня 2016 року мала передати до уповноважених законом на складання протоколу за статтями 172-4 - 172-9 КУпАП органів.

Натомість, прокуратура Миколаївської області продовжила вказану перевірку, результатом якої став лист від 14 вересня 2016 року про не встановлення фактів порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» у діях секретаря Баштанської міської ради ОСОБА_2

З огляду на зазначене днем виявлення інкримінованих ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, є саме 01 серпня 2016 року дата звернення громадянина ОСОБА_7 до уповноваженого на момент його звернення органу прокуратури.

Оскільки суд першої інстанції не зясував всіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, повязаних з корупцією, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованим.

З врахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому - підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, як така, що містить вимогу про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, але з інших, ніж просила апелянт, мотивів.

Скасовуючи вказану постанову суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити провадження по справі на підставі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керується також вимогамист. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь такої особи.

Всі інші доводи апеляційної скарги не впливають на суть прийнятого апеляційним судом рішення.

Керуючись ч. 8 ст. 294, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2017 року стосовно ОСОБА_2.

Провадження у справі стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_8