Постанова № 67347298, 21.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа № 924/159/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016 у справі№ 924/159/14 за заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр"про арбітражний керуючийбанкрутство ОСОБА_7в судовому засіданні взяли участь представники :

ОСОБА_4ОСОБА_8 (дов. від 08.08.2016 )

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (далі - ТОВ "Октант-центр"), визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789819,70 грн.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство здійснено 24.07.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами до боржника в розмірі 3 980 218,00 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2016, вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Октант-центр" в розмірі 3 980 218,00 грн. відхилено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 та на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 (про відхилення грошових вимог ОСОБА_4) у справі № 924/159/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при розгляді заяви ОСОБА_4 про визнання кредитором судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги приписи ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено ст.ст.43, 47 ГПК України, оскільки суди, зазначаючи про відсутність у ОСОБА_4 доказів наявності грошових зобов'язань до боржника, встановили обставини часткового виконання зобов'язань ОСОБА_4 як поручителем ТОВ "Октант-центр" за договорами поруки, та відсутність доказів на підтвердження обставин погашення цієї заборгованості.

При новому розгляді заяви ОСОБА_4, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016 (суддя Вибодовський О.Д.) вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Октант-центр" в розмірі 3980218,00 грн. відхилено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 (колегія суддів: Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г., Мамченко Ю.А.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016, прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Октант-центр" в розмірі 3979000,00 грн. основного боргу, 1218,00 грн. сплаченого судового збору.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 42, 43, 47, 43, 86, 11112 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся в порядку ст.23 Закону з заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами до боржника в сумі 3.979.000,00 грн. Вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані заборгованістю боржника за договором про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним 23.12.2008 між ОСОБА_4 та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр").

Судами зазначено, що 23.12.2008 між ЗАТ "Октант" (позичальник) та гр. ОСОБА_4 (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики). Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла позикодавцю у користування за кредитним договором №25.89/08-СК, укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4 Поворотна фінансова допомога надається позичальнику в національній валюті у розмірі 3979000,00 грн. на строк 23.12.2013.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх грошових вимог кредитором надано договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 23.12.2008, кредитний договір №25.89/08-СК від 23.12.2008, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_4, виписку по особовому рахунку за 23.12.2008, договори поруки №09-2007/09 від 06.02.2007, №25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007, №25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008 укладені між ВАТ "ВТБ Банк", ОСОБА_4 (поручитель) та ЗАТ "Октант" (позичальник).

Судами зазначено, що докази виконання заявником умов договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 23.12.2008 в матеріалах справи відсутні.

В той же час, судами зазначено, що матеріалами справи підтверджується часткове виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань як поручителя ТОВ "Октант-центр" згідно договорів поруки. Такий висновок зроблено на підставі банківської виписки Хмельницької філії ПАТ "ВТБ Банк" від 22.08.2014 по рахунку ОСОБА_9 за 23.12.2008 та довідки №56/716-2 від 30.01.2015. У призначенні платежу було зазначено, що грошові кошти перераховано для погашення простроченої заборгованості згідно договорів поруки №09-2007/09, №25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007, №25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008. Зі змісту банківської виписки по рахунку ОСОБА_4 за 23.12.2008 вбачається, що ОСОБА_4 перераховано грошові кошти у сумі 3979000,00 грн. ВАТ "ВТБ Банк" в рахунок погашення зобов'язань ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр") згідно договорів поруки №09-2007/09 від 06.02.2007 в сумі 2400000,00 грн., №25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007 в сумі 1225000,00 грн., №25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008 в сумі 354000,00 грн.

Судами зазначено, що 06.02.2007 між АКБ "Мрія" (правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр") укладено кредитний договір №07-2007/01, в забезпечення якого укладено, зокрема, договір поруки №09-2007/09 від 06.02.2007 між АКБ "Мрія" (кредитор), гр. ОСОБА_4 (поручитель) та ЗАТ "Октант" (боржник), згідно якого поручитель зобов'язувався перед кредитором за виконання зобов'язань в сумі 3000000,00 грн.

Крім того, 20.12.2007 між АКБ "Мрія" (банк), гр. ОСОБА_4 (поручитель) та ЗАТ "Октант" (позичальник) укладено договір поруки №25.43-15/07-ДП-2, згідно з яким поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення і сплати яких встановлюються договором про відкриття кредитної лінії №25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007, укладеним між банком та ЗАТ "Октант".

В забезпечення кредитного договору №25.20-15/08-СК від 14.03.2008, укладеного між АКБ "Мрія" та ЗАТ "Октант", 14.03.2008 між АКБ "Мрія" (банк), гр. ОСОБА_4 (поручитель) та ЗАТ "Октант" (позичальник) укладено договір поруки №25.20-15/08-ДП-1, за умовами якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення і сплати яких встановлюються зазначеним кредитним договором.

Відхиляючи грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, послався на ст.ст.553, 554, 556 ЦК України та постанову Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі №6-932цс15, та зазначив, що оскільки ОСОБА_4 здійснено часткове виконання своїх зобов'язань як поручителя ТОВ "Октант-центр" згідно договорів поруки №09-2007/09 від 06.02.2007, №25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007, №25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008 щодо погашення заборгованості ТОВ "Октант-центр" перед ПАТ "ВТБ Банк" згідно кредитних договорів №07-2007/01 від 06.02.2007, №25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007, №25.20-15/08-СК від 14.03.2008, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цими договорами, тому у ОСОБА_4 відсутні права кредитора за вказаними кредитними договорами.

Крім того, підставою відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_4 до боржника суди стало те, що суди, досліджуючи декларацію з податку на прибуток за 2008 ТОВ "Октант", зазначили про відсутність у цій декларації відображеного доходу у сумі 3979000,00 грн. внесеного ОСОБА_4 згідно надання поворотної фінансової допомоги від 23.12.2008.

Колегія суддів вважає висновки судів щодо необґрунтованості грошових вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Октант-центр" безпідставними та зробленими без урахування ст.ст.1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що між боржником та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги (позики), а крім того ОСОБА_4 є фінансовим поручителем боржника за договорами поруки №09-2007/09 від 06.02.2007, №25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007, №25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з метою отримання коштів 23.12.2008 між АКБ "Мрія" (правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк") та гр. ОСОБА_4 укладено договір кредиту №25.89/08-СК, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3979000,00 грн., які в подальшому направлені ОСОБА_4 на погашення зобов'язань ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр") перед банком згідно договорів поруки №09-2007/09, №25.43-15/07-ДП-2 від 20.12.2007, №25.20-15/08-ДП-1 від 14.03.2008.

Таким чином, судами встановлено обставини перерахування гр. ОСОБА_4 ПАТ "ВТБ Банк" грошових коштів в сумі 3979000,00 грн. в рахунок виконання договорів поруки за кредитними зобов'язаннями боржника.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з приписами ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Таким чином, поручитель має право на зворотну вимогу до боржника у тій частці, яку він виконав за борговими зобов'язаннями боржника, який перебуває у процедурах банкрутства. Таке право поручителя випливає зі змісту ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки Закон зобов'язує кредитора звернутися до боржника з вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, пропуск кредитором строку звернення позбавляє його можливості участі у справі у статусі конкурсного кредитора, а його вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки Верховного Суду України, які викладені у постанові у справі №6-932цс15 від 07.10.2015 щодо застосування ст.ст. 554, 556 ЦК України у кредитних правовідносинах пов'язаних з частковим виконанням одним із поручителів зобов'язань за кредитним договором та відсутності у останнього прав кредитора за кредитним договором у зв'язку з частковим виконанням кредитних зобов'язань, в даному випадку є помилковими, оскільки застосування ст.ст.554, 556 ЦК України в процедурах банкрутства здійснюється з урахуванням загальних норм ст.1 та ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи, що місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції обставини справи встановлено повно, але їм надана неправильна юридична оцінка внаслідок допущеної помилки в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвала господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016 підлягають скасуванню.

Оскільки заява ОСОБА_4 про грошові вимоги до боржника у розмірі 3979000,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами, колегія дійшла висновку про прийняття нового рішення про її задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.12.2016 у справі №924/159/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати грошові вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Октант Центр" в розмірі 3980218,00 грн., з яких: 3979000,00 грн. основна заборгованість (4 черга задоволення); 1 218,00 грн. судовий збір (перша черга задоволення).

Зобов'язати розпорядника майна ТОВ "Октант Центр" включити вимоги ОСОБА_4 до реєстру вимог кредиторів: 1 218,00 грн. - до вимог, які підлягають погашенню в першу чергу; 3979000,00 грн. - до вимог, які підлягають погашенню в четверту чергу.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Н.Г. Ткаченко