Ухвала суду № 67338942, 20.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Невідомої Т.О., Ратнікової В.М.

при секретарі - Пузиковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Орган опіки та Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначав, що 19.10.2007 р. на підставі рамкової угоди № 3195 від 19.10.2007 р., між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання траншу № 1.35187 відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 68 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних на строк 60 місяців.

На забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ «ПроКредт Банк» та ОСОБА_1, 19.10.2007 р. укладено договір іпотеки № 3195-ІД від 19.10.2007 р., за умовами якого в іпотеку передано квартиру загальною площею 45,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Справа № 755/7922/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6593/2017Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим станом на 07.04.2015 р. у неї утворилась заборгованість у розмірі 1 558 253,14 грн. просив суд у рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою № 3195 від 19.10.2007 р. та договором про надання траншу № 1.35187 від 19.10.2007 р. звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки № 3195-ІД від 19.10.2007 р., а саме квартиру загальною площею 45,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 1 558 253,14 грн., судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього 1 561 907,14 грн., шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою вартістю, що буде встановлена на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; зобов'язати ОСОБА_1 передати ПАТ «ПроКредит

Банк» оригінали правовстановлюючих документів, технічної документації, всіх договорів оренди (суборенди, найму, користування, спільної діяльності) та інші договори на підставі яких у третіх осіб виникає право користування квартирою загальною площею 45,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_1 з вказаної квартири та визнати її такою, що втратила право користування квартирою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2017 р. зупинено провадження у справі до вступу в законну силу рішення Печерського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредит Банк» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ПроКредит Банк» просив зазначену ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначав, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва дійсно знаходиться справа № 757/15487/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредит Банк» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним. Ухвалою суду від 02.02.2017 р. провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи, і станом на 19.04.2017 р. висновок експертів не надійшов.

Вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не є однорідними з позовними вимогами у справі про захист прав споживачів та визнання недійсним правочину. Сума заборгованості на яку звертається стягнення на предмет іпотеки встановлена рішенням Печерського районного суду від 06.10.2015 р., яке набрало законної сили і виконується у примусовому порядку а тому вважав, що відповідач та третя особа ОСОБА_5 зловживають своїми процесуальними правами, оскільки вчиняють всі можливі дії для затягування судового розгляду зазначеної справи.

В судовому засіданні представник ПАТ «ПроКредит Банк» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те , що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення спору у даній справі залежить від рішення, яке буде прийняте по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредит Банк» про захист прав споживачів та визнання правочину недійсним.

З таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

За змістом п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суд першої інстанції не зазначив у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду справ, або неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи про захист прав споживача з огляду на те, що у зазначеній справі вирішується спір про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, яка підтверджена рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2015 р., що набрало законної сили та перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2017 р. постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 р. скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: