Ухвала суду № 67324385, 20.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10789/14-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/2496/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 56 20.06.2017

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенко Ігор Іванович, про зобов'язання вчинити дії та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати укладеним депозитний договір № 543/2013-222 від 24 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Хрещатик» на загальну суму 310 880 грн.; визнати ОСОБА_2 вкладником ПАТ КБ «Хрещатик» на суму 267 830 грн. згідно депозитного договору № 543/2013-222 від 24 квітня 2013 року; визнати за вкладником ОСОБА_2 право на відшкодування заборгованості ПАТ «КБ «Хрещатик» на частину вкладу в розмірі 267 830 грн. згідно депозитного договору № 543/2013-222 від 24 квітня 2013 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування; зобов'язати ПАТ КБ «Хрещатик» включити до бази даних про вкладників інформацію про депозитний договір № 543/2013-222 від 24 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Хрещатик» на загальну суму 310 880 грн., залишок неповернутої суми в розмірі 267 830 грн. та зобов'язати ПАТ «КБ «Хрещатик» надати ці зміни у бази даних про вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Хрещатик» укладено договір банківського вкладу (депозит) на суму 310 880 грн. на строк з 24 квітня 2013 року по 24 липня 2013 року. У липні 2013 року ОСОБА_2 зняв частину коштів, а залишок суми в розмірі 280 000 грн. знову розмістив в банку, уклавши новий договір строком на 12 місяців до 24 липня 2014 року. Банк виконував свої зобов'язання належним чином та на рахунок позивача нараховувались відсотки за користування коштами до травня 2014 року. У червні 2014 року банк перестав нараховувати ОСОБА_2 відсотки. У липні 2014 року позивачу стало відомо, що кошти на його депозитному рахунку відсутні. За умовами договору він мав право на дострокове розірвання договору та повернення коштів. Разом з тим, відповідач повідомив позивача, що за даними бухгалтерського обліку договори банківського вкладу не обліковуються в банку. Відповідач відмовився повертати позивачу кошти в розмірі 280 000 грн.

У листопаді 2014 року ПАТ КБ «Хрещатик» звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним укладений між сторонами договір № 543/2013-222 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу від 24 квітня 2013 року на суму 310 880 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що до подання позову ПАТ КБ «Хрещатик» розглядав заяву ОСОБА_2 про повернення вкладу від 04 червня 2014 року. По факту відсутності коштів було проведено службове розслідування та ревізію Київського регіонального відділення за період 2011-2014 роки. За результатами перевірок встановлено, що за даними бухгалтерського обліку банку в Київському регіональному відділенні зареєстровано договір банківського вкладу «Оберіг» на 12 місяців № 222Б-385933, що був укладений 24 липня 2013 року між сторонами на суму 1 000 грн., а договір банківського вкладу на суму 310 880 грн. банком не укладався, не реєструвався у системі обліку депозитів банку та як наслідок в матеріалах справ Київського регіонального відділення відсутні будь-які документи щодо його укладення. ОСОБА_2 не надав жодного документа, який би підтверджував внесення коштів на депозитний рахунок. Позивач не міг внести кошти в сумі 280 000 грн. на депозитний рахунок в зв'язку з тим, що рахунок, вказаний у договорі, не існує.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Хрещатик» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Хрещатик» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскільки у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, за своїм характером позовні вимоги ОСОБА_2 є публічно-правовими та мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з відкликанням у банку банківської ліцензії виконання оспорюваного рішення суду є неможливим. Відсутність у ОСОБА_2 документів про внесення коштів на вкладний рахунок, відсутність реєстрації договору у системі депозитів банку, відсутність у банку депозитного рахунку, вказаного у договорі, не обліковування на рахунках у банку грошових коштів у сумі 310 880 грн. слід вважати недотриманням письмової форми договору банківського вкладу. Заява на видачу готівки № 87 від 24 липня 2013 року на суму 43 050 грн. не має жодного відношення до касових операцій по видачі готівки у Київському регіональному відділенні ПАТ КБ «Хрещатик».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 24 квітня 2013 року між ПАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 було укладено договір № 543/2013-222 банківського вкладу «Оберіг» в національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу на суму 310 880 грн.

Відповідно до п. 1 депозитного договору від 24 квітня 2013 року строк його дії становив 3 місяці з 24 квітня 2013 року до 24 липня 2013 року.

Згідно квитанції № 18 від 24 квітня 2013 року ОСОБА_2 внесено готівку у сумі 310 880 грн. з призначенням платежу «внесення готівки на поточний рахунок клієнта».

Згідно заяви на видачу готівки № 87 від 24 липня 2013 року ОСОБА_2 отримав відсотки та частину вкладу за депозитним договором від 24 квітня 2013 року № 543/2013-222D у сумі 43 050 грн.

24 липня 2013 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу (депозит) № 222D-385921 на суму 280 000 грн., строком з 24 липня 2013 року по 24 липня 2014 року.

24 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Хрещатик» з заявою, в якій просив прийняти кошти на вклад Оберіг 12м (кап) в сумі 1 000 грн. під проценту ставку 17,5 % річних на термін з 24 липня 2013 року по 24 липня 2014 року.

Згідно заяви про переказ готівки № 108 ОСОБА_2 вніс готівку у сумі 1 000 грн. з призначенням платежу «надходження коштів на депозит № 222Д-385933 від 24 липня 2013 року».

У липні 2014 року ПАТ КБ «Хрещатик» відмовився повертати позивачу грошові кошти, посилаючись на те, що за даними бухгалтерського обліку договір банківського вкладу (депозит) № 543/2013-222 від 24 квітня 2013 року на суму 310 880 грн. та договір банківського вкладу (депозит) № 222D-385921 від 24 липня 2013 року на суму 280 000 грн. не обліковуються та відповідачем з цього приводу подано заяву до правоохоронних органів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів неприйняття коштів у позивача, фіктивність чи підробку квитанції або існування будь-яких інших фінансових зобов'язань між сторонами. Наявні у матеріалах справи квитанції містять печатку банку та підписи уповноважених осіб, що підтверджується висновком експерта. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що при укладенні договору від 24 квітня 2013 року сторони діяли вільно, на власний розсуд визначили характер договору, його умови (зміст), договір підписаний уповноваженими особами та містить печатку установи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на закріплене в Цивільному кодексі України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положеннями ст. 1059 ЦК України врегульовано питання щодо форми банківського вкладу та наслідків недодержання письмової форми договору.

За змістом ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 8 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, (яка діяла на момент укладення договору банківського вкладу) передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

В Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі Інструкція) зазначено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки; договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис; письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно пункту 7.1 Інструкції видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, іншими уповноваженими на це особами.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2013 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу, згідно умов якого ОСОБА_2 вніс на депозит кошти у сумі 310 880 грн. Доказом внесення вказаної суми є квитанція № 18 від 24 квітня 2013 року.

Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ «Хрещатик» зазначає, що кошти в сумі 310 880 грн. згідно вказаної квитанції не надходили на поточний рахунок № НОМЕР_1. Внесення коштів за квитанцією від 24 квітня 2014 року не має жодного відношення до договірних відносин за депозитним договором № 543/2013-222.

Однак, судом встановлено, що згідно заяви на видачу готівки № 87 від 24 липня 2013 року ПАТ КБ «Хрещатик» виплатив ОСОБА_2 відсотки та частину вкладу за депозитним договором № 543/2013-222 від 24 квітня 2013 року у розмірі 43 050 грн. Зазначена обставина підтверджує факт укладення між сторонами вказаного договору.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів від 22 грудня 2016 року відтиски печатки та штампів від імені ПАТ КБ «Хрещатик», які містяться у договорі банківського вкладу від 24 квітня 2013 року, у квитанції № 18 від 24 квітня 2013 року, заяві на видачу готівки № 87 від 24 липня 2013 року, нанесені одним і тим же кліше печатки та штампів, що і надані зразки відбитків печатки та штампів ПАТ КБ «Хрещатик». Отже, належність печатки та штампів ПАТ КБ «Хрещатик», а також належність підписів у вищевказаних документах працівникам банку підтверджується висновком експертів.

Враховуючи зазначене, наявність між сторонами зобов'язань, передбачених ст. 1058 ЦК України, підтверджується наявними у матеріалах справи договором банківського вкладу від 24 квітня 2013 року, квитанцією про внесення на рахунок коштів та заявою про видачу процентів та частини вкладу.

Відмовляючи у поверненні коштів, відповідач посилався на те, що за даними бухгалтерського обліку договори банківського вкладу не обліковуються в банку.

Однак, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних та фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) є обов'язком банку. Відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необліковування на них грошових коштів, внесених від фізичних чи юридичних осіб на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу необхідно кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Хрещатик» зазначає, що за своїм характером позовні вимоги ОСОБА_2 є публічно-правовими та мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки участь у справі бере Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, правовідносини між сторонами виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає у вказаному спорі від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень, а тому такі доводи відповідача не заслуговують на увагу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач зазначає, що його виконання є неможливим, оскільки у банку відкликано банківську ліценцію, а вказана обставина є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Однак, зазначена обставина не позбавляє права ОСОБА_2 на звернення до суду за захистом своїх невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів, що випливають з договору банківського вкладу.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Хрещатик» вказує також на те, що положенням про Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами не врегульовано порядок включення осіб до реєстру вкладників банку.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами встановлюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 року.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (за винятком гарантованих сум порядок відшкодування яких встановлений зазначеним законом), примусове стягнення коштів та майна банку.

У пункті 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значенні «фізична особа (крім фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 вказаного Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується фондом, в національній валюті країни.

Статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури введення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру з відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Відповідно до п. 2 Положення «Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити: відображення в базі даних сум залишків коштів на рахунках вкладників з урахуванням видаткових операцій (зокрема сум за операціями, що успішно пройшли процедуру авторизації, але не були включені до клірингових вимог) та без урахування сум прибуткових операцій, проведених після початку процедури виведення Фондом банку з ринку; консолідацію інформації про вкладників на рівні головного банку; звірку сум залишків за вкладами і нарахованими відсотками, зменшеними на суму податку, між базою даних та балансовими рахунками, на яких обліковуються вклади і нараховані за ними відсотки. Банк має право надати до Фонду зміни та уточнення до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Враховуючи зазначене, відповідач в силу наданих йому повноважень згідно вказаного Закону має право внести відповідні уточнення до бази вкладників, в тому числі включити до бази даних про вкладників інформацію про депозитний договір, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Хрещатик» на загальну суму 310 880 грн., та залишок неповернутої суми в розмірі 267 830 грн., а також надати ці зміни у бази даних про вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Що стосується зустрічного позову ПАТ КБ «Хрещатик» про визнання недійсним договору банківського вкладу від 24 квітня 2013 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ПАТ КБ «Хрещатик» зазначає, що підставою для визнання договору недійсним є відсутність у ОСОБА_2 документів про внесення коштів на вкладний рахунок, відсутність реєстрації договору у системі депозитів банку, відсутність у банку депозитного рахунку, вказаного у договорі, необліковування на рахунках у банку грошових коштів у сумі 310 880 грн.

Однак, як зазначено вище, доказами наявності між сторонами договірних зобов'язань є договір банківського вкладу від 24 квітня 2013 року, підписаний працівником банку та скріплений гербовою печаткою, яка належить ПАТ КБ «Хрещатик», квитанція на внесення суми у розмірі 310 880 грн. та заява на видачу готівки від 24 липня 2013 року. Відсутність банківського рахунку, необліковування на ньому грошових коштів, внесених ОСОБА_2 на підставі укладеного у письмовій формі договору банківського вкладу пов'язані з невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу та не позбавляє позивача права на повернення коштів, які були внесені ним на виконання умов цього договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, ПАТ КБ «Хрещатик» не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог за зустрічним позовом, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Хрещатик».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.