Рішення № 67324387, 15.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4903/16-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І.Провадження № 22-ц/780/2506/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 15.06.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Березовенко Р.В.

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправною відмову адміністрації ТОВ «Комплекс Агромарс» негайно виконати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року про поновлення його, ОСОБА_2, на роботі; зобовязати відповідача виплатити на його користь грошові кошти в сумі 15 270,78 грн. за час затримки виконання рішення суду з 23.08.2016 року по 07.10.2016 року включно із урахуванням коефіцієнта інфляції тавідшкодувати завдану йому неправомірними діями відповідача моральну шкоду в сумі 8 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював на посаді технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту філії «Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс».

09.06.2016 року наказом відповідача ОСОБА_2 булозвільнено із займаної посади на підставі п. 4ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року позивача ОСОБА_2 було поновлено на роботі та стягнуто на його користь з ТОВ «Комплекс Агромарс» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, в добровільному порядку відповідач відмовився виконати вищевказане судове рішення, в зв»язку з чим позивач звернувся до відповідних органів з метою примусового виконання рішення, яке в результаті було виконане відповідачем лише 07.10.2016 року, тобто через 46 днів після ухвалення рішення.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з коефіцієнтом інфляції за 2016 рік та відшкодувати завдану йому неправомірними діями відповідача моральну шкоду, розмір якої визначив у 8000 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 15 270,78 грн.середнього заробітку за час затримки виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.08.2016 року, з 23.08.2016 року по 07.10.2016 року включно, з урахуванням коефіцієнта інфляції.

В частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ «Комплекс Агромарс» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегією суддів перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Комплекс Агромарс».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на посаді технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту філії «Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс», з якої його було звільнено згідно наказу від 09 червня 2016 року за № 577-к-з на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року (а.с.4-5) частково задоволено позов ОСОБА_2 про поновлення на роботі. Скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на роботі у філії «Гаврилівський птахівничий комплекс ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді технолога цеху водопостачання та очисних споруд технічного департаменту з 09 червня 2016 року; стягнуто з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 червня 2016 року по 23 серпня 2016 року в розмірі 6963,32 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Харитонової Н.О. Вишгородського районного відділу ДВС від 26 жовтня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_2 заробітна плата за час вимушеного прогулу була сплачена в повному обсязі, згідно платіжного доручення № 782 від 18.10.2016 року, тобто рішення в частині стягнення середнього заробітку було виконано 18.10.2016 року.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 серпня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі було виконано 07 жовтня 2016 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оскільки судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач не виконував рішення суду про поновлення позивача на роботі з 23.08.2016 по 07.10.2016 року, чим порушив вимоги ч. 7 ст. 235 КЗпП, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за вищевказаний період.

Однак, обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі позивача, суд першої інстанції припустився помилки, що вбачається з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 цього Порядку.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Абзацом 1 п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На підставі наведених норм, оскільки позивача було звільнено з роботи 09 червня 2016 року, для визначення середньоденної заробітної плати до уваги беруться попередні два місяці: квітень та травень 2016 року.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ТОВ «Комплекс Агромарс» (а.с.44) ОСОБА_2 в квітні 2016 року було нараховано 3694,09 грн. заробітної плати, а в травні 2016 року 2733,58 грн. заробітної плати. Таким чином середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 дорівнює 3213,84 грн. (3694,09 грн. + 2733,58 грн.) : 2 = 6427,67 : 2 = 3213,84 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів на підприємстві за квітень-травень 2016 року складає 20 робочих днів (21 робочий день у квітні 2016 року + 19 робочих днів у травні 2016 року) : 2.

Середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення середньомісячної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів і дорівнює 160,69 грн. (3213,84 : 20 = 160,69).

Оскільки судове рішення про поновлення позивача на роботі не виконувалося відповідачем протягом 46 днів (з 23 серпня 2016 року по 07 жовтня 2016 року), то середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становитиме 7391,74 грн. (160,69 грн. середньоденної заробітної плати х 46 днів прострочення виконання судового рішення).

Враховуючи наведені розрахунки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 23 серпня 2016 року по 07 жовтня 2016 року в розмірі 7391 грн. 74 коп., тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку підлягає зміні в зв»язку з допущеною судом помилкою при обчисленні його розміру.

Доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування судом коефіцієнту інфляції на суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню із скасуванням рішення в цій частині та відмовою позивачу в задоволенні цієї вимоги, оскільки компенсація громадянам втрати частини грошових доходів застосовується у випадку порушення термінів їх виплати, у разі затримки на один і більше календарних місяців, тобто за умови порушення строків виплати доходів, які сплачуються у певний період в якості винагороди за виконання трудових обов»язків. При цьому присуджена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за своєю правовою природою є не заробітною платою, а разовою виплатою санкцією за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, тому не може бути об»єктом індексації згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди колегією суддів не перевіряється, оскільки в цій частині рішення не є предметом апеляційного оскарження.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» - задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2017 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення в розмірі 7 391 грн. 74 коп.

У задоволенні вимоги ОСОБА_2 про нарахування на суму середнього заробітку коефіцієнту інфляції відмовити.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: