Рішення № 67318815, 07.06.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/135/17 Справа № 205/3630/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Баранніка О.П., Посунся Н.Є.,

при секретарі Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

25 травня 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-302/087/2008, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 85000,00 дол. США. з встановленою плаваючою ставкою в розмірі 4,49%. В забезпечення кредитних зобов'язань 27 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки №SR-302/087/2008, відповідно до якого поручитель зобовязується відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх його зобовязань, що виникли з кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року. Позивач свої зобов'язання виконав, кредит у сумі 85000,00 доларів США. надав, але ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого, станом на 03.06.2014 року, утворилась заборгованість в розмірі 93064,00 дол. США, що у еквіваленті становить 1502052,96 грн., а саме: заборгованість по кредиту 85000,00 дол. США, заборгованість по відсоткам 8064,00 дол. США. Тому банк просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь зазначену суму боргу в розмірі 1502052,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Із зустрічною позовною заявою про визнання поруки припиненоюзвернулась ОСОБА_3, в якій посилаються на те, що між нею та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року, відповідно до умов якого вона поручилася за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх його зобовязань за кредитним договором. Однак, в порушення умов ч.4 ст.559 ЦК України, позивач за первісним позовом не предявив до неї вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, а отже договір поруки є припиненим. Тому ОСОБА_3 просила визнати договір поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року припиненим з 27 липня 2011 року (а.с. 58-60).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2016 року та додатковим рішення цього ж суду від 21 червня 2016 року в задоволенні первісного позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями відмовлено; зустрічні вимоги задоволено, визнано поруку за договором поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3, припиненою.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення первісного позову в повному обсязі, відмовивши в задоволенні вимог зустрічного позову про визнання поруки припиненою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та необхідності скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 27 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-302/087/2008, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 85000,00 дол. США для придбання нерухомого майна з датою остаточного повернення кредиту 27 березня 2023 року (а.с. 4).

Згідно п. 4 кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27 березня 2008 року, повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтентних платежів, тобто сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.

За пунктом 6 вказаного вище договору, інші істотні умови цього договору викладені в частині №2, яка є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1.1. частини №2 кредитного договору №МL-311/173/2008 від 22.08.2008 року, за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум (а.с. 5-8).

Додатком №1 до кредитного договору №МL-311/173/2008 від 22.08.2008 року сторонами погоджено графік щомісячних платежів (а.с. 9-12).

В забезпечення зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, 27 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено договір поруки №SR-302/087/2008, відповідно до умов якого поручитель зобовязується відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх його зобовязань, що виникли з кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року (а.с. 13).

У підпункті «а» пункту 2.1 договору поруки передбачено, що порукою забезпечено, зокрема, зобовязання боржника повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 27 березня 2023 року.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 23 вересня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП БАНК, правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 (а.с. 20 - 27).

Згідно п. 3.1 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку №1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобовязується сплатити на користь продавця винагороду (а.с. 21).

Відповідно до змісту ст. 1 «визначення» договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011 року, відступлення права на кредитний портфель передбачає відступлення права вимоги кредитора до боржників та їх поручителів.

Через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року, позивачем за первісним позовом, станом на 03.06.2014 року, нарахована заборгованість у розмірі 93064,00 дол. США, що еквівалентно 1502052,96 грн., а саме: заборгованість по кредиту 85000,00 дол. США, заборгованість по відсоткам 8064,00 дол. США.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому неповідомлення про заміну кредитора не є підставою для невиконання зобовязань за кредитним договором і тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобовязання не новому, а колишньому кредитору.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконанняосновного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст. 559 ЦК України).

У даній справі договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки згідно із п. 4.1 цього договору встановлено, що він діє до повного виконання зобовязання за кредитним договором (а.с. 13).

Згідно із п. 1.5.1 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, який є додатком до вказаного кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 (а.с. 9 12). Внесення останнього платежу, згідно зазначеного графіку, передбачено 27.03.2023 року.

Таким чином, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, умов кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року, відповідних договорів поруки та уступки вимоги; встановивши, що позивач звернувся до суду з даним позовом 25.05.2015 року, а своїм правом вимоги дострокового виконання боргових зобовязань до пред»явлення даного позову первісний позивач не скористався (згідно пункту 1.9.1 кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України), колегія приходить до висновку про те, що порука в даному випадку припинена лише в частині обовязків поручителя, що існували у строк до 24.11.2014 року.

Такий висновок відповідає правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року №6-272цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Отже, за період з 24.11.2014 року, станом на 03.06.2014 року, згідно змісту позовної заяви, заборгованість підлягає солідарному стягнення з позичальника і поручителя; заборгованість, що сформувалась у період до 24.11.2014 року, підлягає стягненню лише з позичальника ОСОБА_2, з урахуванням строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, правильно встановивши фактичні правовідносини сторін, колегія дійшла висновку, що місцевий суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову у повному обсязі, неправильно застосував позовну давність.

Так, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що із заявою про застосування строків позовної давності відповідачі звернулись 03.03.2016 року, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення (а.с. 67-69).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 14.07.2011 року, що стверджується представленим банком розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку; позивач звернувся до суду з даним позовом 25.05.2015 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на а.с. 2; враховуючи, що умовами договору передбачено періодичне (щомісячне) внесення платежів по 27.03.2023 року включно; приймаючи до уваги, що доказів переривання перебігу строку позовної давності чи вчинення після 14.07.2011 року відповідачами дій щодо визнання боргу суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів не заявлено, колегія приходить до висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності та стягнення на користь первісного позивача заборгованості за кредитним договором, що сформувалась у період з 24.05.2012 року по 03.06.2014 року включно (згідно змісту позовної заяви) у вигляді тіла кредиту у розмірі 74191,14 доларів США, що еквівалентно 1197964,04 грн. (курс НБУ гривні до долара 16,146996, згідно змісту первісної позовної заяви та представленого позивачем розрахунку).

Розмір зазначеної вище заборгованості підтверджується представленими первісним позивачем розрахунком, що відповідає умовам кредитного договору та вимогам діючого законодавства, випискою з особового рахунку (а.с. 209 - 224). Колегія звертає увагу, що представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнано, що заявлена у первісному позові до стягнення заборгованість за відсотками у сумі 8064,0 дол. США сформувалась станом 23.09.2011 року, тобто за межами визначеного вище трирічного періоду (строку позовної давності), тому стягненню з відповідачів не підлягає.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення апеляційним судом факту припинення поруки відповідача ОСОБА_4 в частині зобовязань щодо повернення грошових коштів за даним кредитним договором шляхом внесення періодичних платежів у строк до 24.11.2014 року; враховуючи зміст первісних позовних вимог, заявлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позову про стягнення заборгованості у національній валюті гривні, - колегія дійшла висновку про необхідність стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року у загальному розмірі 1197964,04 грн. (що є тілом кредиту), а саме:

- 1041420,04 грн. за період з 24.11.2014 року по 03.06.2014 року включно (згідно змісту позовної заяви) - солідарно з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3;

- 156544,00 грн. (1197964,04 грн. - 1041420,04 грн.) за період з 24.05.2012 року (з урахуванням строку позовної давності) по 23.11.2014 року включно - лише з позичальника ОСОБА_2.

На викладені вище факти місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що спричинило неправильне застосування матеріального закону та ухвалення неправильного рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню судовий збір, сплачений товариством за подання позовної заяви та в звязку із зверненням з апеляційною скаргою, зі ОСОБА_2 у сумі 4338,06 грн. та зі ОСОБА_3 3335,34 грн.

Разом з цим, оскільки зустрічний позов про визнання поруки припиненою задоволено частково, а при його зверненні судовий збір ОСОБА_3 не сплатила, з відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст.ст. 303, 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду та додаткове рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 21 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Визнати поруку за договором поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3, припиненою в частині періодичних зобовязань щодо повернення грошових коштів у строк до 24.11.2014 року.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»заборгованість за кредитним договором №ML-302/087/2008 від 27 березня 2008 року, яка є тілом кредиту, в розмірі 1041420 (один мільйон сорок одна тисяча чотириста двадцять) грн. 04 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»заборгованість за кредитним договором №ML-302/087/2008 від 27 березня 2008 року, яка є тілом кредиту, в розмірі 156544 (сто пятдесят шість тисяч пятсот сорок чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь держави судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»4338 (чотири тисячі триста тридцять вісім) грн. 06 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»3335 (три тисячі триста тридцять пять) 34 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді